Біографія

Особистісне становлення

Я, Денисюк Роман Едуардович, народився 24 травня 1992 року в місті Кривий Ріг. Моя мама – Ірина Василівна, 1966 року народження, за освітою – геолог. Батько – Едуард Анатолійович, 1965 року народження, за освітою – інженер‑машинобудівник. Всього нас двоє. Моя сестра Олена старша за мене на 6 років. Саме моя сім’я найбільше вплинула на моє особистісне становлення в ранньому віці. Батьки з самого дитинства намагалися прищепити мені такі якості як чесність, відповідальність, працьовитість.

У дошкільному віці батьки мене віддали на заняття футболом. Точніше, починалося все з занять фізкультурою, які переросли в легку атлетику, а надалі – у футбол. Вчинили вони так для вгамування моєї гіперактивності і добилися успіху. Я займався спортом аж до вступу до університету, це прищепило мені такі якості як відповідальність, комунікабельність і пунктуальність, а також уміння працювати в команді і працювати на результат.

Професійне становлення

У сім років я пішов у загальноосвітню школу номер 48 в місті Кривий Ріг, в якій я відучився в першому класі. У 2000 році, у зв’язку зі зміною місця проживання, мене перевели в загальноосвітню школу номер 105 в місті Кривий Ріг, яка стала моїм другим домом. У 2004 році наша сім’я переїхала в місто Харцизьк Донецької області і я пішов у загальноосвітню школу номер 1.

Немає потреби говорити про те, як важливі в житті людини його перші товариші, з якими він пізнає радощі і труднощі життя. Мої однокласники та вчителі дуже сильно вплинули на формування мене як особистості. Почавши навчання, я помітив, якщо докладати достатньо зусиль, то можна виконати все, що вимагають вчителі. Навчання давалося мені легко, але я був дуже непосидючим і розсіяним: не міг спокійно висидіти навіть одного уроку. До початку середньої школи ця звичка початку притуплятися – я став більш уважним. У шкільні роки я був досить активним: приминаймав участь у різних спортивних змаганнях, оскільки продовжував займатися спортом.

На жаль, в дитинстві ми робимо помилки, нам здається, що ми найрозумніші, і все знаємо краще, ніж батьки та вчителі. Я до сих пір вдячний всім своїм вчителям за те, що вони допомогли усвідомити на скільки це помилково і навчитися визнавати свою неправоту і помилки. Вони були для мене прекрасними вихователями, мудрими радниками, які підготували мене до життя за межами рідних школи і вдома.

Університет і плани на майбутнє

Помічена ще в шкільні роки схильність до технічних наук і логічне мислення визначили напрямки, які я розглядав при вступі до внз влітку 2009 року. Остаточно вибрати мені допомогли батьки, а також мій найкращий друг, з яким ми разом надходили. Саме їх теплі відгуки про систему освіти, викладачів та студентських роках зіграли вирішальну роль. Факультет комп’ютерних інформаційних технологій і автоматики я вибрав через престижність пропонованої роботи випускникам, а спеціальність допомогли вибрати члени приймальної комісії, яким я дуже вдячний. Я поступив на спеціальність Наукові, аналітичні та екологічні прилади і системи.

На початку свого навчання я слабо уявляв, ким я можу стати після закінчення вузу. І лише після закінчення третього курсу я став вникати в суть своєї майбутньої спеціальності. Допомогли мені в цьому викладачі та мої одногрупники. Після закінчення бакалаврату в 2013 році я вирішив вступати до магістратури, щоб більш заглибитися в суть своєї спеціальності. C вибором теми магістерської роботи (Обгрунтування, розробка і дослідження лазерного далекоміра для систем машинного зору роботів) Мені допоміг мій науковий керівник – кандидат технічних наук, доцент кафедри Електронна техніка Кузнецов Дмитро Миколайович, який є хорошим фахівцем в цій області і чинить мені неоціненну допомогу при її написанні. В університеті я навчився багато чому крім безпосередніх занять. Він звів мене з дуже цікавими людьми, які навчаються і викладають на нашій кафедрі, підготував до дорослого самостійного життя.

На закінчення хочу розповісти трохи про свої хобі. Як вже говорилося раніше, в дитинстві я займався спортом. Після вступу до університету це стало трохи проблематично – навчання, підробітки – але я до сих пір намагаюся приділяти час собі і заняттям спортом. Дуже люблю активний відпочинок, на який, на жаль, теж залишається мало часу.

Щодо планів на майбутнє я не сильно виділяється серед своїх однокурсників – в першу чергу, це закінчення університету та пошук роботи.