Аннотация

Бардінова А.І.Нові неохристиянські рухи у Донецькій области: приклад взаємодій. В данной работе рассмотрены актуальные вопросы роли и места религии в современном украинском социуме. Выяснено, что по официальной статистике Государственного комитета Украины по делам религий новообразований в 2004г. насчитывалось 1582 организации, более 50 направлений, среди которых наиболее многочисленные – неохристианские – 1352 (в том числе 1112 харизматических). Новейшие религии дислоцируются преимущественно в восточных и южных областях Украины. Итак, новые религии, по сути, один из феноменов духовной культуры.

У теперішньому часі ми є свідками масштабних змін виникаючих у всьому світі. У особливості, глибокі світогляди зміни в останні десятиріччя виникли у Східній Європі на пострадянському просторі. Одним із актуальних питань є роль і місці релігії у сучасному українському соціумі. Вивчаючи будь-яку релігію чи якийсь релігійний процес потрібно задуматися на; його подальшим розвитком, перспективами як для самої релігії так й середовища, в якому вона функціонує, визначити особливості взаємодії з іншими релігійними конфесіями.

На теренах поширення християнства виник також неохристиянський рух, що репрезентований різноманітними місіями, новітніми церквами: Богородичною церквою, харизматичним об'єднаннями, Новоапостольською церквою, Церквою Христа Церквою Ісуса Христа Святих останніх днів (мормонами), Церквою останнього заповіту (віссаріонівцями) та ін. Абсолютній більшості з них притаманні кілька спільний ознак. Зокрема, всі вони критикують ортодоксальне християнство як таке, що відійшло від початкових традицій, і проголошуючи свої релігійні утворення єдино істинними, відроджувальними» місіонерськими християнськими рухами. Всі претендують ні виняткове знання і єдино вірне тлумачення Біблії тощо.   

Вивчаючи роль неохристиянських релігійних течій в духовному житті України треба зазначити, що вона, як і роль релігії загалом, є значно впливовішою ніж ще 10 чи 20 років тому.

Сучасна релігійна ситуація на Донеччині має певні загально–українськи риси, а саме: продовжується процес суспільної реабілітації та відродження її позицій у суспільному житті, формується позитивне ставлення до релігійного феномену; суспільна диференціація за конфесійною приналежністю.

До складу нетрадиційних релігійних рухів України здебільшого входять люди, які були позбавлені релігійного виховання і прийшли до лав якоїсь певної релігійної спільноти або свідомо, зважено, ознайомившись з різними віросповіданнями, релігійними вченнями, культами, або спонтанно "сліпо" повіривши релігійним агітаторам. Щодо вікової характеристики традиційних релігійно–світоглядних вчень, то більше половини іх 20–29 річні (51,0%), значною є й середня вікова група від 30 до 49 років – 38,2%. Рівень освіченості неовіруючих достатньо високий. З вищою та незакінченою вищою освітою серед них є 54,1. Отже, переважний склад неогромад – інтелектуалізовані верстви населення, серед яких багато представників інтелігенції, науковці, лікарі, художники, інженери та ін.) та студентів, які становлять відповідно 29,2% і 21,5% від числа усіх опитаних [4]

Отже, ознайомившись в ході роботи з найбільш відомими новими релігійними течіями, спробуємо підсумувати вищесказане.

За роки незалежності в Україні набули поширення нові релігійні течії та культи. Поширення їх відбувалося з певною особливістю – найчастіше нові релігії приходили в Україну з учнями, послідовниками.

Серед офіційно зареєстрованих державними органами нових релігійних течій є й такі, які діяли в Україні ще в минулі століття. За радянських часів вони припинили своє існування, відродили їх місіонери, які прибули з-за кордону в перші роки демократизації України.

Власних українських новоутворень серед них майже немає, окрім Великого Білого Братства та деяких інших течій. Більшість нових релігій привнесені в Україну з–за кордону шляхом активної місіонерської роботи на українських теренах їхніх адептів. Всі нові релігії виникли як відповідь на той духовний вакуум, який утворився в Україні після краху марксистсько-ленінської ідеології та неприйняття застарілих, заформалізованих форм роботи традиційних конфесій.

В офіційній статистиці Державного комітету України у справах релігій новоутворення у 2004р. нарахували 1582 організації, понад 50 напрямків, серед яких найчисельніші – неохристиянські – 1352 (в тому числі 1112 харизматичних). Новітні релігії дислокуються переважно в східних та південних областях України. Нові релігії, по суті, один із феноменів духовної культури. Якщо вони виникають, знаходять прибічників, значить в них є потреба. Засуджувати діяльність деяких культів можна, але все, таки більшість з нових релігій відрізняються своєю демократичністю, толерантним ставленням до прихильників інших релігійних традицій. Тому, на мою думку, мають право на існування.

 

Література

1. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. – Київ, 2004. – 265 с.
2. Митрохин Л. Религии «Нового века». – Москва, 1985. – 542 с.     
3. Нові    релігійні    течії   та    організації    в    Україні / Упорядник Л. Филипович. – Київ, 1997. – 342 с.
4. Радугин  А.А.   Введение   в   религиоведение:   теория,   история современные религии: курс лекций. – М.: Центр, 1999. – 240 с.
5.Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – Київ, 2003. – 216 с.