Біографія
Особистісне становлення
Я, Білий Віталій Володимирович, народився 22 лютого 1993 в місті Макіївка Донецької області. Свого батька я не пам'ятаю — його вже не було на цьому світі тоді, коли у мене стали з'являтися перші ознаки свідомості. Моя мати — Біла Олена Володимирівна, домогосподарка. Коли я був маленький, вона віддала мене на виховання своїм батькам. Ті, в свою чергу, оточили мене всією своєю любов'ю і турботою, не даючи спокою ні на хвилину.
У ті далекі часи я був допитливою і велелюбною дитиною. Мені пощастило рости в змішаному оточенні — половину дитинства я проводив у місті, де мав можливість долучатися до соціуму, а другу половину — у сільській місцевості, де зміг набути справжньої любові до своєї землі, просоченої кров'ю предків. В цілому моє дитинство можна назвати щасливим — мій розпорядок дня, в основному складали командні ігри під гарячим українським сонцем і комп'ютерні ігри, коли не було доброї компанії.
Безхмарні і безтурботні часи не могли тривати вічно — прийшла пора йти до школи. У 1999 році я почав вчитися у ЗОШ № 53 міста Макіївка. Там я провів наступні десять років з перервами на відпочинок у теплих краях. За цей час відбулося багато усього хорошого і не дуже, але за давністю років і тяжкістю буття, всіх подробиць вже не відновити. Яскравими залишились спогади про муки музичною школою, які проте моєї любові до музики не відбили.
Основу мого дозвілля в ті часи так само складали комп'ютерні ігри. Крім того, у мене з'явилась любов до другосортної літератури в стилі fantasy, що сповнена гумором нижче пояса і псевдороздумами на філософські і соціальні теми. Занурення в цей жанр давало можливість сховатись від реального світу. Тому він був дуже популярний в наших краях, особливо серед старшого покоління, чиї невдачі і помилки вже неможливо було нічим компенсувати. Завдяки цьому, нестачі в нових текстах я не відчував.
Ще одним моїм захопленням була музика. Починаючи зі старших класів навколо мене її стало багато, хорошої і різної. Чимало цьому посприяло закінчення епохи ADSL. Просто слухати мені було недостатньо і я серйозно взявся за гітару. Після того як вібрації струн наповнили собою моє життя, у мене виникло бажання освоїти ще пару інструментів, але, на жаль, вільного часу тоді вже не було. Далі його ставало все менше.
З появою повноцінного інтернету, моє життя радикально змінилось. Велика кількість інформації і розваг сильно змістили вектор моїх інтересів, і я став інформаційним наркоманом. Усі книги, фільми і музика стали доступні на відстані витягнутої руки, і від цього неможливо було відмовитись. Щодня, коли я не пропускав крізь себе нову книгу, альбом або фільм, був прожитим даремно і примушував відчувати нестерпні психічний тиск і біль. Але інтернет мав і темний бік — спілкування плавно перемістилось в мережу, після чого близькі люди перестали бути такими. Життя стало іншим. Соціальні мережі вбили романтику.
Тоді я відмовився від віддаленого спілкування. Відкрив для себе радість крепатури. Зайнявся залізом і роботою зі своєю вагою. Приблизно в ті часи сформувалось моє розуміння життєвої гармонії — тільки баланс між розумом, душею і тілом дозволяє досягти щастя.
Професійне становлення
Після школи я вступив до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) за спеціальністю Програмна інженерія
. Вибір місця навчання був заснований на методі тику з закритими очима серед переліку комп'ютерних спеціальностей. Адже в ті часи комп'ютери були на передовій розвитку людства, і саме в цій області був шанс досягти успіху і визнання.
З першого дня навчання складалося не дуже, і до кінця першого семестру я зрозумів, що ніхто мене ні чому не навчить. Тоді я взяв все у свої руки, і став освоювати знання самостійно (власне кажучи, як це і було раніше). Останній раз я почерпнув з академічного середовища щось для себе корисне в третьому семестрі, після чого університет перетворився на тягар і засіб відтермінування дорослого життя. Після закінчення четвертого курсу я був сповнений сил, енергії і бойового запалу. Збирався вирушити назустріч своїй долі, але піддався на вмовляння сім'ї та вступив до магістратури. Вибір теми магістерської роботи та наукового керівника грунтувався на любові до математики. Ними стали Використання багатоядерних процесорів для паралельного розв’язання задачі Коші
і доцент Назарова Ірина Акоповна відповідно.
Оскільки для роботодавців досвід цінується вище людських якостей, навичок, знань і умінь, паралельно з магістратурою я влаштувався на роботу в ПАТ ПУМБ
інженером-програмістом (JavaEE). Після цього я забув, що таке вільний час, радість і здоровий сон. У такому стані перманентної депресії і наростаючого ожиріння я перебуваю і до сьогоднішнього дня.
Плани на майбутнє
У планах на майбутнє компенсувати з лишком увесь згаяний час і сили. Нарешті, освоїти фізику після тридцятих. Помандрувати по світу. І залишити після себе слід в історії.