Русский  
ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Дитинство

Я, Бураков Олег Володимирович, народився 16 грудня 1991 року в м. Макіївка Донецької області. Мати: Буракова Наталія Іванівна. Батько: Бураков Володимир Миколайович. З п’яти років я ходив у дитячий садок № 122 міста Макіївки.

Школа

У віці 8 років я пішов у перший клас загальноосвітньої школи I–III ступенів № 7. Коли формували групи у батьків був вибір: або віддати мене в групу, в якій навчання відбувається за звичайною шкільною програмою, або в більш просунуту з програмою Росток. Вони вибрали останній варіант. Однак, після 7 класу, стало зрозуміло, що школа переживає не краще свої часи, і я вирішив спробувати вступити до Макіївського міського ліцею, який вважався кращим варіантом серед інших шкіл міста. До вступу я особливо не готувався, але поступити мені все ж вдалося. Я вибрав клас хіміко‑біологічного напрямку. Я швидко подружився з своїми новими однокласниками, з деякими з них я досі підтримую дружні стосунки. Хотілося б відзначити, що рівень ліцею виявився на порядок вище попередньої школи, тому з кількома предметами виникли невеликі проблеми, проте з часом я надолужив згаяне. У шкільні роки у мене з’явилося хобі: гра на гітарі, воно збереглося до цих пір.

У старших класах я вчився непогано, але був швидше хорошистом, ніж відмінником. Куратором групи у мене була Інна Миколаївна Логінова. У дев’ятому класі почалася інформатика, де нас намагалися навчити Паскалю. Мені це заняття сподобалося, хоч і мені це не особливо вдавалося. Наприкінці одинадцятого класу, я добре здав ЗНО, в чому я вдячний ліцею. Однак не найменшого уявлення про свою майбутню професію не мав.

Університет

При подачі документів під час вступу я взагалі поняття не мав, чим я хочу займатися в майбутньому. Згадалися улюблені шкільні предмети, і я вирішив, що головним пріоритетом у мене буде IT‑спеціальність.

Згадую ті дні, коли вже всі абітурієнти подали документи на цікаві для них спеціальності і чекали результатів конкурсного набору. Загострення пристрастей посилювала онлайн‑система VSTUP, де кожен міг подивитися, на якій позиції в рейтингу він знаходиться, а дані були часом невтішні. Однак, переживання виявилися марними, і я поступив на спеціальність, яка у мене стояла першою в бланку з пріоритетами спеціальностей – комп’ютерні системи діагностики.

За нашою спеціальності була всього одна група на потоці, зате більша. На першому курсі навчалося 32 людини, з часом кількість студентів у групі скоротилася в два рази. У якомусь сенсі одна група спеціальності на потоці це погано. Наприклад, у хлопців з СП і КС всі лекції проводилися спільно, тому у них з’явилися дружні відносини між групами.

Завжди згадую слова старших друзів і знайомих, що найважче вчитися на першому курсі, а далі, з кожним курсом буде ставати легше. Я теж так думав на першому курсі. Зараз я розумію що помилявся. Незважаючи на це, всі 4 роки навчання на бакалавріаті я отримував стипендію і 2 семестри навіть підвищену. Примітно те, що кожен семестр я прагнув якомога раніше здати всі лабораторні, курсові та інші подібні роботи, проте, в незалежності від моїх старань, навчальний план вдавалося виконати, як правило, за тиждень за сесії.

Найбільшу користь принесло вивчення наступних предметів: системи управління базами даних, візуальне програмування і мова C#, системне програмування, розподілені обчислення, еволюційні алгоритми. Особливо хотілося б відзначити наступних викладачів: Блощицького В. П., Омельченко А. А., Адамова В. Г., Привалова М. В.

Навчання в магістратурі я вирішив продовжити з цієї ж спеціальності т. к. взагалі не бачив ніякого сенсу пробувати вступити на іншу. Якби у мене була можливість вибрати спеціальність заново, я б напевно вибрав ІУС. Напевно, це пов’язано з тим, що я не знав, що на моїй спеціальності стільки годин приділятиметься медичним наукам. Однак, я не вважаю це великою помилкою і взагалі мені здається, що важко вимагати від людини, яка тільки що закінчила школу ідеально обраного професійного шляху.

Що стосується магістратури, то навчальний план КСД практично повністю ідентичний навчальним планом ІУС. Однак, на мою думку, на магістратурі занадто багато годин приділяється загальноосвітнім предметам, коли все ж цікавіше було б приділити частину цього часу наукам пов’язаним зі спеціальністю.

Плани на майбутнє

Зараз я закінчую магістратуру (кінець 2‑го семестру). Влітку планую завершити написання магістерської роботи і взимку отримати диплом. Свою подальшу діяльність мені, звичайно, хотілося б пов’язати з IT‑технологіями, томущо вже очевидно, що майбутнє людства залежить від них.