Біографія
Особистісне становлення
Я, Кошель Ганна Сергіївна, народилася в прекрасну теплу пору року – влітку, 26 червня 1992 року в невеликому селищі міського типу під назвою Об’єднаний м. Макіївка Донецької області, де і проживаю на даний момент. Я була довгоочікуваною дитиною і по сьогоднішній день є єдиною дитиною в родині. Родина у мене невелика, але дружня.
Мої батьки: мати – Кошель Наталія Дмитрівна і тато – Кошель Сергій Миколайович. Я дуже вдячна своїм батькам за те, що виховали мене людиною із залізним характером. Я стала сильною духом, самостійною, цілеспрямованою. З самого дитинства батьки привчили мене до справедливості, чуйності, доброму відношенню та поваги до людей.
Моє дитинство запам’яталося мені найяскравішими спогадами. У 1995 році я пішла в дитячий садок. Згадую цей час з особливою теплотою. У мене були чудові вихователі – Зінаїда Володимирівна та Людмила Вікторівна. Саме вони побачили мій талант виразно розповідати вірші. І, вже, починаючи з дитячого саду, я брала активну участь у різних святах і заходах, де мені давали головні ролі в дитячих спектаклях.
Літо я зазвичай проводила у бабусі в м. Українськ. Так, як я вже з ранніх років була товариською дитиною, тут у мене з’явилося дуже багато друзів, з якими ми досі спілкуємося. Провулок Шахтний, де проживала моя бабуся, запам’ятався назавжди. Тут ми влаштовували концерти сусідам з хлоп'ятами, а потім на зібрані гроші купували морозиво; лазили по деревах та їли шовковицю, саме тут пройшли мої дні народження і найкраще безтурботне дитинство. Щасливі роки дитинства назавжди збережуться в моїй пам’яті.
Професійне становлення
Безтурботне дитинство пролетіло швидко і у 1999 році я пішла в перший клас. Навчалася в школі № 86, потім у школі № 63 м. Макіївка. Зі школи № 63 у зв’язку з її закриттям була переведена в школу № 92. Під час навчання активно брала участь у житті школи, брала участь у різних олімпіадах. Хочеться висловити подяку усім вчителям своєї школи за знання та терпіння, які вони в нас вклали.
У 10-му класі в нашій школі ввели предмет Інформатика
. Предмет був новим і дуже цікавим. Моя мати побачила мої прагнення вчитися в даному
напрямку і вирішила записати мене на комп’ютерні курси, які в подальшому я закінчила на відмінно. Тому і після школи я вирішила пов’язати свою майбутню
професію з комп’ютерами. Але коли прийшов час приймати рішення, куди вступати у нас в родині почалися дебати з приводу того, куди ж іти вчитися після школи
і на кого. Мій тато не дуже це схвалював, можна сказати був проти вступу до технічного вузу. Він бачив мене юристом, але так як я вперто стояла на своєму я
таки вступила до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) на спеціальність Інформаційні управляючі системи
так як вважаю, що якщо ти
закінчив технічний вуз – ти потім зможеш освоїти практично будь-яку спеціальність.
Поступивши у 2009 році до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ), на жаль, з першого дня я була розчарована. По-перше, дуже
складно було звикнути знаходитися на парах по півтори години. По-друге, я уявляла все зовсім інакше, а тут незрозумілий код,
блок-схеми та інше. Була навіть думка просто кинути все. Але як то кажуть: Терпіння і труд все перетруть
. Я дуже хотіла,
щоб мої батьки мною пишалися – це і було моїм стимулом старанно вчитися. Часом доводилося важко, постійно не вистачало часу все встигнути,
вічні недосипання, але, тим не менш, я намагалася ніколи не падати духом, наполегливо йшла до своєї мети і її досягла. Я закінчила бакалавріат.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Зараз у мене нові цілі в житті. Для початку написати диплом і успішно його захистити. Після отримання диплома, хотілося б знайти високооплачувану роботу з можливістю кар’єрного росту. У майбутньому я бачу себе керівником фірми, щасливою дружиною і матір’ю. Я не хочу зупинятися на досягнутому. Після закінчення магістратури хочу отримати другу гуманітарну вищу освіту. Одне я знаю точно, що якщо чогось хочеш досягти, потрібно наполегливо йти до своєї мети і у тебе обов’язково все вийде.