Біографія

Особисте становлення

Я, Максименко Руслан Сергійович, народився 21 серпня 1992 року, в селі Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області.
  Моя мати – Максименко Олена Володимирівна, працює вчителем молодших класів і образотворчого мистецтва в Золотоколодезянской ЗОШ I–III ступенів. Мій батько – Максименко Сергій Костянтинович, пенсіонер, у минулому працював старшим оперуповноваженим карного розшуку Добропільського МРВВС у Донецькій області. Моя сестра – Максименко Яна Сергіївна 2005 року народження, є ученицею Золотоколодезянской ЗОШ I–III ступенів, 2 класу.
  Садок я почав відвідувати з 5 років, він називався "Зірочка". Саме там я вперше потрапив в колектив таких же як і я цікавих і веселих. Моїм дошкільним вихованням також активно займалася мати та тато. Я був активною та допитливою дитиною, моє дитинство було яскравим і барвистим, з великою кількістю позитивних і радісних емоцій. Із самих ранніх років батько прививав інтерес до спорту, який надалі стимулював мене відвідувати секції з футболу волейболу та інших активних видів спорту.
  У 1999 році я пішов у перший клас Золотоколодезянской ОШ. Час проведений в якій запам'ятається мені на все життя. Мав високу успішність, брав активну участь у житті школи, брав участь у багатьох організаційно–культурних заходах. Щороку брав участь у шкільних олімпіадах і займав призові місця. Також брав участь у районних та міських олімпіадах. Але не забував і про спортивне виховання, неодноразово брав участь у районних спортивних змаганнях, іноді навіть вдавалося займати призові місця. У шкільні роки знайшов дуже хороших і вірних друзів, з якими дружу і донині.

Професійне становлення

Після закінчення школи в 2009 році, я успішно пройшов зовнішнє тестування. Вибір спеціальності був складним як для мене, так і для моїх батьків. І факт того що ми живемо в період глобальної комп'ютеризації технологічних процесів повсякденного життя і бізнесу, підштовхнув мене до вибору професії в цій галузі і вибір свій я зробив на користь комп'ютерних систем. Навчання в Донецькому національному технічному університеті відкрило для мене багато нового і різноманітного. Новий колектив подарував мені нових знайомих і нових друзів.
  Перший рік навчання був досить насичений і досить важкий, так як був різкий перехід від школи до університету. Поряд зі шкільними предметами, які почали вивчати більш поглиблено, з'явилися нові не знайомі і дуже складні.
  Другий рік навчання для мене був дуже плідним, оскільки я на відмінно здав вступні іспити та вступив до військової кафедри Донецького національного технічного університету. При тому що заняття на основній спеціальності забирали дуже багато сил і часу, а тут ще додаткові заняття з абсолютно інших дисциплін які необхідно було відвідувати, – це все дуже виснажувало. Заняття на військовій кафедрі проводилися щопонеділка після основних занять і до пізнього вечора. Займаючись на військовій кафедрі мені довелося поспілкуватися з людьми з дуже багатим життєвим досвідом, які все життя віддали службі у збройних силах спочатку СРСР а після і в збройних силах України. Наші офіцери–вихователі доклали всі сили що б зробити з нас, студентів, справжніх офіцерів збройних сил України.
  На початку третього року навчання я вирішив отримати водійське посвідчення і записався до автошколи. Заняття в ній проводилися у другій половині дня. І в той момент я зрозумів на скільки плідним може бути робочий тиждень. Так як заняття з основної спеціальності починалися майже кожен день з першої пари, доводилося вставати дуже рано. По закінченню занять з основної спеціальності, в понеділок, я вирушав на заняття військової кафедри, їх було по 4–5 пар. Займаючись на військовій кафедрі ми розвивали не тільки розумові здібності а й фізичні, також відпрацьовували вміння стройової підготовки на плацу. Заняття на військовій кафедрі закінчувалися ближче до 20.00. В інші дні робочого тижня я відвідував курси водіїв, заняття на яких починалися з 16.00, а закінчувалися о 19.00. Для мене було складно у фізичному плані поєднувати всі ці три види діяльності. Але так тривало не довго, через три з половиною місяці я здав всі іспити в автошколі і отримав водійське посвідчення категорій В, С, С1.    
  У 2013 році, закінчив бакалаврат і успішно склавши вступні іспити, вступив на бюджет в магістратуру. У цьому ж році я закінчив військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанта.

Моїм науковим керівником є доцент кафедри комп'ютерної інженерії, кандидат технічних наук Зеленьова Ірина Яківна. Під її керівництвом я почав роботу над магістерською роботою на тему: "Дослідження та моделювання бездротової мережі стандарту LТЕ". У листопаді 2013 я виступив на Міжнародній науково–технічній конференції Інформаційні управляючі системи та комп'ютерний моніторинг з доповіддю на тему "Можливість використання технології LТЕ на мережах стандарту GSМ". В даний час я продовжую роботу над своєю магістерською.

Плани і бачення майбутнього

  

Планую вдало захистити магістерську роботу. Знайти хорошу, високооплачувану роботу і застосувати свої теоретичні знання на практиці.
  Найближчим часом після закінчення університету планую отримати другу вищу юридичну освіту, підвищити рівень знання англійської мови для досягнення професійних успіхів.