Біографія

Особистісне становлення

Я народився 14 квітня 1992 р. у місті Ясинувата Донецької області. Мої батьки - Шевченко Олег Володимирович і Шевченко Олена Анатоліївна.

Зростав я дуже допитливою дитиною, намагається влізти куди-завгодно. Вже в 3 роки, практично не вміючи розмовляти, я знав, як пишуться всі цифри від 0 до 9. Батьки віддали мене в дитячий садок Сонечко, на той час це був найкращий садок у місті, але на сьогоднішній день він, на жаль, закритий. У дитячому садку вихователі виділяли мене як розумну і спокійну дитину. Мені завжди подобалося створювати щось нове. Зі старих, поламаних іграшок я намагався збирати нові.

Наступним етапом стала школа. Мене віддали в загальноосвітню школу № 6 м. Ясинуватої. Саме у цій школі вчилися мої батьки. У цій школі працювала і моя бабуся. Коли у школі навчалися батьки, вона була директором, а коли туди прийшов я, вона вже була простим вчителем історії. Це дуже вплинуло на моє навчання. Батьки завжди дізнавалися про мої проколи у школі, тому доводилося намагатися їх не допускати. У школі я завжди виявляв інтерес до технічних наук, математики, фізики, інформатики. Ще дуже подобалося майструвати різні деталі на уроках праці. У мене виходили відмінні ручки для мотків, напилків, дерев'яні качалки, великодні яйця, різні іграшки. Гуманітарні дисципліни давалися мені насилу, і тому в школі я був твердим хорошистом. Закінчив школу без єдиної трійки.

Професійне становлення

У мого батька ще до мого народження з'явився перший комп'ютер. Це був ZX Spectrum, який він зібрав сам з купи мікросхем, які в той час було дуже складно знайти. Тому з раннього дитинства я знав, що таке комп'ютер, і вмів ним користуватися, знав де процесор, а де оперативна пам'ять. Ми часто грали на ньому в різні ігри, коли я був зовсім маленьким і ще не вмів сам грати, я сидів у тата на руках і допомагав йому, натискаючи всього на одну кнопку.

Коли я подорослішав, у мене з'явився свій комп'ютер, але любов до ігор не зникла. З часом стало нудно просто грати і захотілося створити щось своє. Так я почав цікавитися програмуванням. Папа дав мені книжку по Turbo Pascal, я в ній нічого не розумів, але мені дуже подобалося передруковувати з неї приклади, дивитися, як вони працюють. Одногу разу в книзі попалася опечатка, і програма не працювала, можна сказати у той день я вперше програмував. У 5 класі школи у нас запровадили інформатику, а пізніше перетворили наш клас в клас з ухилом на інформатику. Я був найкращим у цій дисципліні, ми писали прості програмки на Pascal, а пізніше – на Visual Bacic. З 8 класу я почав брати участь в олімпіадах з інформатики. Як мені тоді здавалося, задачки були дуже складними, але я дуже старався. У своєму місті завжди був у трійці кращих, кілька разів навіть потрапляв на обласні олімпіади. Там задачки були ще складніше, з ними я вже не так добре справлявся і завжди був десь в першій третині учасників.

Після школи вибір місця подальшого навчання припав на Університет Інформатики і Штучного Інтелекту. Оригінали документів були принесені саме сюди, ще до оголошення списку прийнятих. На перших курсах було легко вчитися, тому що я знав основи алгоритмізації та програмування, основну частину часу займали гуманітарні дисципліни, з якими, як і в школі, були проблеми. Пізніше я почав дізнаватися багато нового, поглиблено вивчив мову C і С++, познайомився з ООП, різними фреймворками, бібліотеками, підходами і методологіями.

Отримані знання я намагався застосовувати в своїх хобі, я писав невеликі модифікації для улюблених ігор, або утиліти для роботи з різними ресурсами цих ігор. Моєю мрією ще з дитинства є написати невелику стратегію в реальному часі, в якій буде все як треба. Мені дуже подобається Age of empires 2, але вона вже дуже стара. На мій погляд, сьогодні, розробники стратегій в реальному часі пішли кудись не туди, занадто сильно зациклившись на винаході чогось нового. Мрію зробити ремейк цієї класичної гри з сучасною графікою.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

Звичайно ж, найближчою, і, мабуть, найголовнішою метою зараз є закінчення університету, отримання диплома магістра та повної вищої освіти. Також планую вдосконалювати себе як особистість і як професіонала у своїй галузі. У найближчому майбутньому я хочу навчитися на практиці застосовувати отримані знання, нові методології та архітектурні рішення. Головна мета в житті – це хороша робота в якій-небудь великій компанії, що займається розробкою ігор, і, безумовно, реалізація своєї мрії.