Біографія
Особистісне становлення
Я, Атаров Микола Олександрович, народився 18 вересня 1991 року в с. Мар’янівка Старобешівського району Донецької області. Моїми найближчими людьми є мої батьки. Батько – Атаров Олександр Миколайович – механік за освітою, мати – Атарова Тетяна Віталіївна – бухгалтер. Батьки подарували мені незабутнє щасливе і безтурботне дитинство. Значну роль у моєму вихованні зіграла моя старша сестра Крамчанінова Юлія, яка проводила зі мною більшу частину свого часу, поки батьки старанно працювали.
Знайомство з першим колективом сталося у 1994 році, коли батьки віддали мене до дитячого садка Веселка
. У цьому віці я навчився
самостійно підтягуватися на турнику і вивчив усі літери, хоча бажання читати з’явилося у п’ятирічному віці. Дуже рано полюбив футбол. З ранку до
вечора з найкращим другом грали у футбол та інші ігри з м’ячем. Напевно, тоді з’явилася мрія стати футболістом, однак, здійснитися їй не
судилося.
Професійне становлення
Почав своє навчання у 1999 році у Мар’янівській ЗОШ I–III ступенів № 1. Навчання у школі давалося мені без особливих зусиль, проте у четвертому класі почалися проблеми з математикою. Великих зусиль і терпіння мені коштували заняття цим предметом із татом, коли у мене щось не виходило. В той час, як однолітки бігали на футбольному полі, я проводив вільний час із різними задачами і прикладами з математики. Зрештою, саме цариця наук стала моїм улюбленим предметом. З появою фізики у програмі навчання, інтерес до точних наук зріс ще більше. З великим задоволенням я почав відвідувати додаткові заняття з математики. У восьмому і дев’ятому класах брав участь у районних олімпіадах з математики та фізики. У дев’ятому класі вдалося посісти третє місце у районній олімпіаді з фізики. В цей період почав займатися туризмом і боксом, щодня, на кожній перерві між уроками грав у настільний теніс.
По закінченні дев’ятого класу довелося задуматися про майбутню професію і про подальше навчання. Мій батько вважав, що сільська школа не дає достатніх знань і тому почав пропонувати різні школи та ліцеї у Донецьку. Мій вибір зупинився на Донецькому багатопрофільному ліцеї № 37 (тепер Донецька спеціалізована загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів № 37), до якого я вступив у 2007 році у клас з математичним ухилом. При цьому стало вирішальним наявність нового штучного футбольного поля у цьому ліцеї.
Класний керівник, Головань Ірина Олександрівна, відправила мене в сильну групу, з умовою, що буду добре навчатися, і я виправдав її очікування.
Навчався я переважно на п’ятірки, проте зрідка отримував і четвірки. У ліцеї, крім футболу, займався волейболом. Відвідував гурток Юного
воїна
, який вів Котляр Владислав Федорович, гарна і цікава людина і педагог. У цьому гуртку особливо любив стрільбу у тирі з пневматичної
зброї. Добре стріляти навчився ще з молодшої школи, коли батько купив пневматичну гвинтівку. Сам він мисливець з багаторічним стажем. Як наслідок,
у десятому класі я переміг у районних змаганнях і посів друге місце в обласних змаганнях зі стрільби з пневматичної зброї. У змаганнях з волейболу
збірна ліцею, за яку я виступав, посіла ІІІ місце в обласних змаганнях.
Що стосується навчання, то в десятому класі брав участь у районній олімпіаді з фізики, де знову зайняв III місце. В одинадцятому класі, в цій же олімпіаді з фізики, зайняв II місце.
Успішно закінчив ліцей у 2009 році. Вчитель математики – Головань Ірина Олександрівна, вчитель фізики – Іваницька Світлана Василівна дали величезні знання і навчили багато чому з цих предметів.
У 2009 році знову необхідно було прийняти рішення щодо вступу до внз. За порадою класного керівника, подав документи до різних внз на різні
факультети: у Донецьку національну академію будівництва і архітектури на механічний факультет, Донецький національний університет на факультет
математики та інформаційних технологій і на фізико-технічний факультет, Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) на факультет
інженерної механіки та машинобудування, факультет радіотехніки та спеціальної підготовки. Пройшовши, за підсумками конкурсу, практично на всі
вибрані факультети на бюджетну форму навчання, мій вибір зупинився на радіотехнічному факультеті при ДонНТУ, спеціальності Радіоелектронні
пристрої, системи та комплекси
.
Перший рік навчання видався не простим. Звиклий до того, що у школі все легко давалося, в університеті відчув іншу ситуацію. Отримана на першій сесії трійка з вищої математики у викладача Мироненко Леоніда Петровича, змусила мене прибрати зірку з чола. Багато корисних висновків зробив я після цієї сесії і поставив для себе мету – розібратися з цим складним предметом і наступного семестру добре здати його. На літній сесії я трохи не дотягнув до п’ятірки, однак у третьому семестрі навчання мета була досягнута. Подальше навчання складалося успішно, від сесії до сесії виходив на підвищену стипендію. У 2012 році за успішне навчання отримував іменну стипендію вченої ради ДонНТУ, а у 2013 році став стипендіатом Донецького міського голови.
Зрештою, у 2013 році отримав диплом бакалавра з відзнакою.
За роки навчання у бакалавраті брав участь у багатьох олімпіадах і конференціях як в середині закладу, так і в інших внз України.
З 2013 року і до теперішнього часу продовжую навчання у Донецькому національному технічному університеті на радіотехнічному факультеті за
спеціальністю Радіоелектронні пристрої, системи та комплекси
денної форми навчання за напрямом підготовки магістр
.
Наукова діяльність: з другого курсу займаюся дослідженням у сфері вимірювань відношення сигнал/шум зі своїм геніальним науковим керівником,
к.т.н., с.н.с Алаєвим Олександром Миколайовичем. Завдяки тісній співпраці, був отриманий патент України на корисну модель № 86834. Очікується
патент на винахід.
Під час навчання в університеті проходив виробничу практику у Міжнародному аеропорту м. Донецьк, який у 2013 році перейменували у Донецький міжнародний аеропорт ім. С. С. Прокоф’єва, у відділі телекомунікації та зв’язку. Під керівництвом провідного спеціаліста опанував принципи побудови локальних мереж у різних відділах підприємства, вивчив телефонну систему OfficeServ 500, радіостанції типу GM-340.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Найближчими цілями є написання і успішний захист магістерської роботи. Далі планую одружитися зі своєю дівчиною і влаштуватися на роботу за фахом. У найближчі кілька років хочу поїхати до країни, де розливають пиво Oettinger і Becks, виробляють автомобілі Mercedes-Benz, BMW і Audi, до країни, де прославилися Бах, Бетховен, Гете і багато інших людей з великої літери…