У процесі забезпечення стабілізації розвитку економіки України важливу роль відіграють джерела фінансування та кредитування інноваційної діяльності підприємств. Проблема їх пошуку набуває особливої актуальності для промислових підприємств і потребує здійснення комплексу досліджень у цьому напрямку.
Питанням фінансового забезпечення реалізації політики інноваційного розвитку присвячено чимало праць відомих зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме: Е. Денисона, Є. Домара, Дж.М. Кейнса, Д. Кларка, М. Крупки, Р. Лукаса, Г. Менша, С. Онишко, Б. Твісса, Р. Харрода, Й. Шумпетера, А.Чухна та ін. їх наукові розробки містять серйозні напрацювання стосовно теорії, методики та організації фінансового забезпечення інноваційної політики. Разом із тим слід зауважити, що до цього часу багато проблем, пов'язаних з активізацією інноваційного розвитку, не знайшли свого остаточного вирішення. Мова йде насамперед про дослідження джерел фінансування інноваційної діяльності.
Метою доповіді є дослідження джерел залучення коштів для фінансування інноваційної діяльності підприємств України.
З боку держави для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення [1].
Залучення коштів приватних інвесторів є дуже складним, оскільки теперішні власники не зацікавлені у перерозподілі прав власності чи управління. Ефективним є формування стратегічних альянсів у сфері інноваційної діяльності підприємств, у тому числі з іноземними партнерами [1].
Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції; надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності; спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо [3].
Отже, фінансування інноваційної діяльності підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку. Однак фінансування інноваційної діяльності підприємств здійснюється переважно за рахунок власних коштів. Державне фінансування та підтримка дуже мізерні [2].
Розглянемо динаміку залучення коштів за рахунок різних джерел у період з 2000 по 2012 роки.
Як видно з рисунку 1 протягом 12 останніх років домінуючим джерелом залучення коштів на здійснення інноваційної діяльності в Україні є самофінансування підприємств. І на сьогодні тенденція залучення власних фінансових можливостей, як основного джерела інвестування у інноваційний розвиток, для українських підприємств зберігається. Однак у 2011 та 2012 роках значні кошти були залучені з інших джерел фінансування, проте це зовсім не означає підвищення конкурентоспроможності підприємств-інноваторів, і як наслідок підвищення до них довіри фінансово-кредитних установ та вітчизняних інвесторів, а здебільшого це інвестиції пов’язані з проведенням у 2012 році Чемпіонату Європи з футболу.
За таких умов українським підприємствам складно здійснювати інноваційну діяльність, а на тих підприємствах, яких вона здійснюється інноваціями вважається заміна устаткування 1920-х на обладнання 1980-х років.
Рисунок 1 – Динаміка фінансування інноваційної діяльності за рахунок різних джерел залучення коштів за період 2000-2012 роки, млн. грн. (розроблений автором)
Таким чином, існує значна проблема підприємств щодо залучення коштів для здійснення інноваційної діяльності, основна їх частина залучає власні кошти, яких за умов обмеженості вистачає тільки на підтримку статусу інноваційного, тому про розвиток у багатьох випадках не йдеться, приватний інвестор не зацікавлений інвестувати гроші у нерозвинені підприємства, кредитні установи дуже високо оцінюють ризики кредитування цього сектору бізнесу. Тому щоб подолати ситуацію яка склалася держава повинна розробити специфічні інструменти стимулювання інноваційного розвитку, що підвищить довіру приватних інвесторів та знизить ризики кредитних установ, що простимулює залучення стороннього капіталу у сферу інноваційного підприємництва та підвищить загалом конкурентоспроможність національної економіки, особливо це актуально у розрізі євро інтеграційного руху країни.
Література
1. Богацька Н.М., Сеник С.А. Інноваційний розвиток підприємства// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rusnauka.com
2. Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України // Актуальні Проблеми Економіки. – 2008. – № 4. – С. 130-134
3. Смоляр Л. Г. Розвиток інноваційного потенціалу як фактор забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств // Економіка & Держава. – 2007. – № 4. – С. 24-26.