Автор: Братусь І.В.

В умовах глобалізаційних процесів пріоритетним напрямком для більшості світових держав є підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств. Адже саме інноваційна орієнтованість економіки стає запорукою розвитку суспільства. Тому стратегічним пріоритетом соціально-економічної політики держави є активізація інноваційних процесів та посилення використання науково-технічного потенціалу в процесі технологічної модернізації економіки України, зважаючи на недостатню активність промислових підприємств в інноваційній сфері і як слід низької конкурентоспроможності на зовнішньому ринку.

Питаннями управління інноваційною діяльністю та інноваційної активності займаються такі відомі ні вчені, як: Александрова В.П., Кравченко С.І., КорнєваО.В., Мєшков А.В., Фіщенко О.М., Хобта В.М. та інші [1, 3-5]. А у зв'язку із швидкими темпами науково-технологічного розвитку та динамічністю зовнішнього середовища ці питання набувають все більшої актуальності. Беручи до уваги вагомий внесок вищезазначених науковців в економічну теорію, ще залишаються розробленими не у повній мірі питання пов’язані з інноваційною активністю підприємств та її впливу на економічний розвиток країни.

Метою статті є дослідження сучасного стану інноваційного розвитку підприємств України та визначення напрямів підвищення інноваційної активності вітчизняних суб’єктів господарювання.

Варто зазначити, що на сучасному етапі розвитку в Україні залишаються не сформованими багато елементів інноваційної інфраструктури, практично не діють венчурні фонди і центри трансферу технологій, недостатня підтримка діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців, які мають завершені наукові-технічні розробки.

Однак окремі елементи інноваційної інфраструктури в Україні вже сформовано. Зокрема утворено 24 інноваційних бізнес-інкубатори, 10 інноваційних центрів, при вищих навчальних закладах – підрозділи з питань інтелектуальної власності, Український інститут науково-технічної інформації з регіональними відділеннями. Інноваційну інфраструктуру утворюють сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності [1].

Отже якщо розглянути динаміку обсягу виконаних наукових та науково-технічних робіт, можна побачити що кожен рік починаючі з 1996 цей показник зростає, і якщо у 1996 році він становив 1111,7 млн. грн., то у 2012 році дорівнює 11252,7 млн. грн [2].

У 1996 році обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт становив 1,36% від ВВП, у 2012 році він становить 0,8% ВВП. Це свідчить про тенденцію до зниження цього показника протягом періоду з 1996 до 2012 року [2]. Але попередній аналіз фактичної величини обсягу свідчить про його збільшення протягом цього періоду. Отже можна зробити висновок, що ВВП країни весь цей період зростав швидшими темпами ніж обсяг виконаних наукових і науково-технічних робіт, що є негативним аспектом.

Для забезпечення активізації інноваційних процесів, спрямованих на оптимізацію розвитку підприємств держава повинна забезпечити достатній рівень фінансування з коштів державного бюджету та впровадити ефективну систему податкових пільг. На цей час жодна з цих умов не виконується у повному обсязі.

Одним з найважливіших показників, що характеризують рівень інноваційності економіки країни є інноваційна активність підприємств.

У 2010 році питома вага підприємств, які активно займаються інноваційною діяльністю становила 12,8% від усіх підприємств України, у 2012 році цей показник досяг рівня 17,4%. Розглядаючи структуру витрат на інноваційну діяльність 70,13%, у цьому ж році, займають витрати на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення [2]. Враховуючи специфіку функціонування вітчизняних підприємств, це свідчить про заміну одного морально застарілого обладнання іншим, більш новим, морально застарілим обладнанням.

Для забезпечення належного рівня інноваційної активності підприємств в Україні нами запропоновано наступні заходи:

- зменшення податкового тягаря для малого та середнього бізнесу;

- забезпечити достатній рівень фінансування з боку держави;

- лібералізувати ринок цінних паперів;

- започаткувати інституційну базу, яка забезпечить тісну співпрацю науки та реального сектору бізнесу.

Таким чином, в останні роки спостерігається збільшення обсягу виконаних наукових та науково-технічних робіт та питомої ваги підприємств, що здійснюють активну інноваційну діяльність, але більш глибокий аналіз свідчить про недостатність темпів цього зростання, а причиною такої ситуації є недостатній рівень фінансування з боку держави інноваційної сфери економіки та відсутність ефективної системи податкових пільг. Комплекс запропонованих заходів щодо підвищення інноваційної діяльності дозволить оптимізувати розвиток підприємств. У світлі посилення євроорієнтованності курсу України проблеми у інноваційному секторі економіки можуть загострюватись, що обумовлює доцільність врахування нових факторів впливу і проведення подальших досліджень у даному напрямку.

Література

1. Александрова В.П. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / В.П. Александрова, М.І. Скрипниченко, Л.І. Федулова // Економіка і прогнозування. – 2007. - № 1. – С. 9-26. 2. Матеріали Державного комітету статистики // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua 3. Мєшков А.В. Використання маркетингових інструментів активізації інвестиційних та інноваційних процесів на підприємствах [Текст]. // Мєшков А.В., Ментель Ю.О.// Наукові праці Донецького національного технічного університету. - Серія економічна. - Випуск 41. – Донецьк, ДонНТУ, - 2012. – С. 20-25 4. Кравченко С.І., Корнєва О.В. Оцінка достатності інноваційного потенціалу підприємства // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 36-1. – Донецьк, ДонНТУ, 2009. – С. 125-132 5. Фіщенко О.М. Проблеми фінансового забезпечення інноваційних процесів// Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. — Випуск 76 — Режим доступу до журналу: www.library.donntu.ru