Автор: О. В. Чернышова, А. И. Момот
Источник: Проблема розвитку та впровадження ситсем управління якістю, стандартизації, сертифікації, метрології в ругіонах України // Матеріали IV всеукраїнської науково‑практичної конференції молодих вчених, аспіратнів та сутдентів – Донецьк: ДВНЗ Донецький національний технічний університет
, 7–10 квітня 2014 р. – с. 104–106.
На данному етапі існування людства, формується глобальне освітнє суспільство, так як світ вступає в нову еру – еру інтелектуального капіталу. Культурна, всебічно мисляча і освічена людина, яка здатна генерувати ідеї та здійснювати інноваційну діяльність, стає головним ресурсом будь-якої сучасної фірми. В основі нових тенденцій XXI століття лежить пріоритетна роль інтелектуального капіталу. Знання, інформація і люди як їх основні носії стають визначальними чинниками соціального і економічного прогресу.
Україна як молода незалежна держава повинна інтегруватися в якісно новий світ. Участь в процесі глобалізації для країни – один із найкращих варіантів подальшого розвитку, який повинен належним чином відповісти на серйозні економічні, технологічні, соціальні та цивілізаційні виклики сьогодення.
Майбутнє України залежить від того, які орієнтири обере вона для себе в XXI столітті, чи сформує потужний інтелектуальний потенціал та зуміє повністю ним скористатися, щоб гідно вписатися в світове співтовариство.
Складність процесів, що зараз проходять у світі, потребують всебічного і глибокого осмислення наявних змін. Сьогодні людство вийшло на траєкторію постіндустріального розвитку, коли конкурентноздатність країн визначається пріоритетами знань, інновацій та інформації.
На постіндустріальній стадії розвитку суспільства продуктивні сили людини реалізуються в формі людського капіталу. Найбільш цінним його активом стають освіта і знання. Зараз переваги в конкурентній боротьбі все в більшій мірі визначаються рівнем освіти і обсягом накопичених суспільством знань.
Дослідженню інтелектуального капіталу та його впливу на економіко-суспільний розвиток, особливо останнім часом, приділяється значна увага як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Помітний внесок в розробку наукового пізнання та практичного застосування результатів дослідження інтелектуальної діяльності набули у ХХ столітті завдяки працям Г. Беккера, Д. Белла, М. Блауга, Дж. Гелбрейта, Е. Денісона, П. Дракера, В. Іноземцева, М. Кастельса, Б. Леонтьєва та інших.
Чималий внесок у розвиток світового наукового знання у сфері досліджень інтелектуального капіталу зробили й українські вчені такі як: Ю. Амосов, В. Базилевич, Д. Богиня, О. Бутнік-Сіверський, М. Вороніна, Н. Гавкалова, О. Грішнова, В. Гринькова, В. Геєць, П. Єщенко, О. Комяков, О. Кендюхов, В. Куценко, О. Морозов, Ю. Пахомов, В. Сизоненко, О. Стрижак, В. Мандибура, А. Чухно, І. Яремко та інші
Проте досі зміст поняття інтелектуального капіталу продовжує розвиватися, що потребує наукового узагальнення й систематизації існуючих вже положень та подальшої розробки теоретичних аспектів особливостей формування, розвитку та застосування його в Україні. Україна знаходиться на індустріальній стадії розвитку. Однак, з огляду на зовнішньополітичний вектор входження нашої держави в Європейський Союз, актуальною є проблема використання надбань постіндустріального суспільства з урахуванням досвіду вітчизняної трансформаційної економіки. Успішне реформування вітчизняної економіки вирішальною мірою залежить не лише від ринкових перетворень, а й найширшого залучення та використання нових ресурсів, притаманних постіндустріальному суспільству. Тому вибір теми цієї обумовлено потребою у дослідженні шляхів ефективного використання в розвитку економіки інтелектуального капіталу, в системі підготовки фахівців нової формації завдяки відповідній модернізації системи освітньої діяльності. Важливо розкрити теоретико-методологічні основи пізнання цього поняття, його природу і структуру, місце і роль у прогресі економіки і суспільства.
Зростання ролі інформації та знань у виробничих процесах ставить у пряму залежність економічний прогрес і суспільний розвиток від інтелектуалізації населення. Інтелектуальна діяльність стає необхідною умовою економічного поступу, а інтелектуальний капітал - найважливішим та найціннішим ресурсом задля досягнення цієї мети [4].
Сьогодні, інтелектуальний капітал є чи не найважливішим ресурсом розвитку економіки, тому його збагачення та відтворення набуває особливого значення. Оскільки якість та величина даного ресурсу залежить у першу чергу від людини, його зростання відбувається лише шляхом задоволення людських потреб. У розвитку людини, поряд із задоволенням матеріальних потреб всезростаючу роль відіграє розвиток освіти, науки, культури. Вони є важливими факторами формування та функціонування національного інтелектуального капіталу як основи вітчизняної системи господарювання інноваційного типу [3].
Аналіз освітнього рівня населення України свідчить про його зростання. Зростає кількість осіб з розрахунку на 1000 чол. з вищою освітою з 95 до 129 осіб, із середньою – з 285 до 349 осіб. Проте освіта в Україні, на жаль, не є загальнодоступною, відвідуваність навчальних закладів населенням віком 6–17 років становить 78,6%, усього лише 60–70% молоді здобуває середню освіту [1]. Причинами такого незадовільного стану освітньої сфери можемо виділити декілька:
В Україні наявний потужний інтелектуальний потенціал, проте, на даний час він майже не використовується. Перевагами України є її природний, науковий, освітній, культурний, духовний потенціал. Тому виникає необхідність в перетворенні даного потенціалу в стійку конкурентну перевагу на ринку у якості інтелектуального капіталу, створенні власної моделі його розвитку й підтримки. Концентрація інтелектуальних, фінансових, природних, рекреаційних ресурсів в межах певних організаційних структур, дозволить країні залучитись до значимих наукових досліджень, що проводяться в світі інформаційне поєднання України з глобальним середовищем, створить умови для формування та розвитку сучасного постіндустріального суспільства на основі інтелектуальних ресурсів. Інноваційний тип розвитку національної економіки має базуватись на стимулюванні та розвитку ідей, інновацій, що стали б передумовою впровадженню новітніх технологій, як основи ефективної конкурентоспроможної сучасної економіки.
Інтелектуалізація праці зумовлює розвиток її творчого характеру. Це розвиток людини, перехід її на вищий ступінь прояву особистості, розвитку здібностей і талантів. У той же час людський розвиток та зростання інтелектуального капіталу зумовлює необхідність підвищення рівня і якості життя, подолання бідності, нерівності, дбайливе ставлення до природи, тобто середовища життєдіяльності людини, розвитку демократії, лібералізацію економіки, розширення сфери суспільно-економічної активності людини. Становлення та розвиток інтелектуального капіталу чітко показує, що ефективність політики держави визначається не лише і не стільки економічними показниками, стільки досягненнями в розвитку людини, її особистості, розумових та фізичних здібностей, зростанні її ролі в житті суспільства.
Інтелектуальний капітал як нове поняття значною мірою вже проявилось в розвинутих країнах. Аналіз суспільно-економічного розвитку національної економіки дозволяє стверджувати, що поняття “інтелектуального капітал” є недостатньо усвідомленим в суспільстві і тому не імплементованим належним чином у суспільне життя. Це спричинено тим, що Україна ж залишається на індустріальній стадії розвитку. Проте під впливом процесів глобалізації спостерігається поширення та зростання ролі інформації та знань у виробництві, що свідчать про інтелектуалізацію праці, про виникнення і дію такого фактора як інтелектуальний капітал. Тому актуального значення, на сучасному етапі розвитку набуває посилення, розвиток та найповніше використання у вітчизняній економіці інформації та знань, сучасних інформаційно-комунікаційних технологій як найважливіших ресурсів формування постіндустріального суспільства.