УДК 330.322
Тимошенко В.С.,
Державний вищий навчальний заклад
"Донецький національний
технічний університет"
ФОРМУВАННЯ
ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ОБГРУНТУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ
Авторы: В. С. Тимошенко
Описание: В данном исследовании рассмотрены сущность характеристики структуры капитала, предложены рекомендации по формированию оптимальной структуры капитала при обосновании инвестиционных процессов.
Источник: Збірка матеріалів Днів теорії та практики інвестування: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених "Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю" / За заг. ред. д.е.н., проф. В. М. Хобти – Донецьк: ДВНЗ "ДонНТУ", 2014. – 520 с.
На сучасному етапі господарювання інвестиційні процеси на підприємствах
здійснюються за рахунок різноманітних
джерел, які залучаються на різних умовах і
мають специфічний вплив на
стан підприємств. З метою
здійснення нових інвестиційних проектів, розширення бізнесу підприємство може
залучати додаткові зовнішні джерела фінансування. Так, якщо підприємство
використовує значну частку залученого капіталу, збільшуються фінансові ризики,
що може призвести до стану неплатоспроможності підприємства, в іншому ж
випадку, зменшуються можливості розвитку підприємства. З урахуванням цього при
обґрунтуванні інвестиційних процесів необхідно формувати
оптимальну структуру капіталу, в якій важливим є співвідношення власного і позикового капіталу,
особливо в умовах мінливості факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.
Це питання розглядається в значній кількості
робіт вчених-економістів: Бланк І.О. [1], Івашковська
І. [2], Фіщенко О.М.
[3], Хобта В.М. [4] та інші.
Метою даної статті є поглиблення теоретичних положень з формування оптимальної
структури капіталу підприємства при обґрунтуванні інвестиційних процесів.
Для формування оптимальної структури капіталу підприємств необхідно,
насамперед, розглянути сутність цієї характеристики. Так, І.О. Бланк пропонує
трактувати поняття «структура
капіталу», як відношення всіх форм власних і позикових фінансових ресурсів, що
використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для
фінансування активів [1, с. 281]. І. Івашковська [2] вважає, що структура капіталу
характеризується комбінацією джерел фінансування, використовуваних підприємством для
забезпечення його діяльності. О.М. Фіщенко визначає формування
структури джерел фінансування, як складний процес, котрий залежить від
потужності кожного окремого джерела в той чи інший період часу, перспектив
розвитку підприємств та їх фінансового стану, а також кон'юнктури ринку й
актуальності інвестиційного проекту в перспективі. Процес формування структури
джерел фінансування включає визначення ефективного співвідношення власного та позикового
капіталу та співвідношення фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування
інвестиційних процесів на підприємстві [3]. Таким чином, структура капіталу
характеризується співвідношенням власних і позикових коштів, які
використовуються підприємством в процесі господарської діяльності та при
здійсненні інвестиційних процесів.
Слід вказати, що на динаміку структури капіталу підприємства впливають
багато процесів, серед яких: формування чистого прибутку, розподіл прибутку,
побудова облікової політики підприємства, переоцінка необоротних активів,
вилучення капіталу та інші події, які безпосередньо призводять до збільшення
або зменшення власних коштів підприємства, його чистих активів. Для забезпечення
інвестиційних процесів підприємства визначають можливості використання
позикового капіталу, при залученні якого, насамперед, постає питання про його вартість,
а також низки особливостей таких, як: термін використання, можливість отримання
необхідного обсягу коштів, необхідність надання гарантій або поруки [4, с.307].
Тому доцільно відстежувати вартість
можливих позикових коштів на ринку капіталу, враховувати нормативно-законодавчі
акти, які регулюють використання зовнішніх джерел фінансування.
При
використанні підприємствами позикових коштів
виникає ефект фінансового
левериджу (важеля), який міститься в зміні
рентабельності власних коштів при зміні структури
капіталу і умов його отримання. Використовуючи
даний показник можна визначити межі вигідності залучення позикових коштів підприємствами. Так, ефект фінансового
важеля враховує ринкові умови господарювання, рівень
оподаткування, а також кредитомісткість підприємства.
Однак, для підприємств, що залежать від питомої ваги запозичених коштів в
загальній структурі капіталу підприємства існує більший фінансовий ризик та
загроза банкрутства. Тому необхідно не допустити погіршення
фінансового стану підприємств та обчислювати показники, що характеризують фінансову
стійкість і платоспроможність підприємств, відстежувати величину їх зміни і слідкувати, щоб вони не виходили за межі нормативних значень. Цими показниками мають бути
коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт
фінансової стабільності, а також коефіцієнти ліквідності
(загальної, критичної, абсолютної).
Отже, при
обґрунтуванні інвестиційних процесів необхідно враховувати
співвідношення власного і позикового капіталу, тобто формувати оптимальну структуру капіталу, що дозволяє отримати максимально можливе
значення рентабельності капіталу за прийнятного рівня фінансових ризиків за
допомогою показника ефекту фінансового левериджу.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Бланк И.А. Управление
формированием капитала /
И.А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 2000. – 512 с.
2.
Ивашковская И. Стуктура капитала : резервы создания стоимости для собственников компании / И. Ивашовская // Управление компанией. – 2005. –
№2. – С. 8-10
3.
Фіщенко О.М.
Формування оптимальної структури джерел фінансування інвестиційних процесів //
Збірник наукових праць ДонДУУ: „Економіка та
соціальна сфера: деякі питання взаємозв’язків”: Серія „Економіка”. – Т. ХІІ,
вип.. 209, 2011. – С. 297-305.
4.
Активізація і підвищення ефективності
інвестиційних процесів на підприємствах / В.М. Хобта,
О.Ю. Попова, А.В. Мєшков: Монографія / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. МОН України. ДонНТУ. –
Донецьк, 2005. – 343 с.