ОЦІНКА ТА ОБЛІК РИЗИКІВ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
Автор: Журавльова А. О., д.е.н., проф. Хобта В. М.
Джерело: Донбас-2020: перспективи розвитку очима молодих вчених: Матеріали VI науково-практичної конференції, м. Донецьк, 21-22 травня 2012 р. - Донецьк, ДонНТУ Міністерства освіти і науки України, 2014.
Тези українською мовою доповіді Донбас-2020: перспективи розвитку очима молодих вчених: Матеріали VI науково-практичної конференції, м. Донецьк, 21-22 травня 2012 р. - Донецьк, ДонНТУ Міністерства освіти і науки України, 2014. У доповіді приділено увагу оцінці та обліку ризиків при реалізації інвестиційного проекту.
Анотація. В даній статті розглядаються теоретичні основи оцінки та обліку ризиків інвестиційного проекту для подальшого вибору стратегій, спрямованих на їх зниження, такі як, диверсифікація, уточнення інформації щодо партнерів, розробка варіантів фінансування, а також представлена класифікація інвестиційних ризиків за різними ознаками.
Економічні проблеми активізації та розвитку інноваційної діяльності в регіоні пов'язані з низкою проблем, однією з яких є ризики при реалізації інвестиційних проектів. В умовах ринкових відносин проблема аналізу та оцінки ризиків на стадії інвестиційного проектування набуває все більшого самостійного значення як важлива складова частина теорії і практики управління. Потреба в дослідженнях в цій області не тільки є актуальною, але й істотно зростає в період динамічних змін в економічному і соціальному розвитку країни. Особливе значення проблема вимірювання ризиків інвестицій набуває у виробничій сфері. Аналізуючи інвестиційну діяльність будь-якого підприємства важливо враховувати такі характеристики, як ризик і невизначеність.
Теорія ризику в застосуванні до інвестиційного аналізу почала інтенсивно розвиватися за кордоном з 50-х років минулого століття. Найбільше число досліджень, присвячених аналізу інвестиційного ризику, належать американським ученим, але ця проблема активно вивчалася і в західноєвропейських країнах. Серед вітчизняних виділяють роботи Маслова Л., Оленева Н., Семенова Н., Тарасова В., Хобти В. Серед зарубіжних вчених слід виділити роботи Бурмейстра Є., Вінса Р., Марінджера Р, Росса С. У нашій країні також проведені дослідження, яуі спрямовані на розвиток математичного апарату оцінки та аналізу ризиків стосовно інвестиційної діяльності промислових підприємств. При аналізі інвестиційних ризиків слід враховувати специфіку галузі.
Причини та сфери виникнення ризиків різноманітні. Виявлення та ідентифікація передбачуваних ризиків являє собою систематичне визначення і класифікацію подій, які можуть негативно вплинути на проект. Цей процес являє собою, по суті, їх класифікацію, яка представлена в таблиці 1.
Таблиця 1 - Класифікація інвестиційних ризиків за різними ознаками
|
Класифікаційна ознака |
Види інвестиційних ризиків відповідно до класифікації |
|
за об’єктами додатку інвестиційної діяльності |
1) ризик фінансового інвестування 2) ризик реального інвестування |
|
за формами власності на інвестиційні ресурси |
1) ризики державного інвестування 2) ризики приватного інвестування 3) ризики іноземного інвестування 4) ризики спільного інвестування |
|
за характером участі в інвестуванні |
1) ризики прямого інвестування 2) ризики непрямого інвестування |
|
за організаційними формами |
1) ризики інвестиційних програм і проектів 2) ризики інвестиційного портфелю |
|
за періодом інвестування |
1) ризики короткострокового інвестування 2) ризики довгострокового інвестування |
|
за регіональною ознакою |
1) внутрішні 2) зовнішні |
|
за масштабами прояви |
1) загальноекономічний 2) галузевий 3) фірмовий 4) ризик, пов'язаний індивідуальним становищем інвестора |
|
за видами втрат |
1) ризик упущеної вигоди 2) ризик зниження прибутковості 3) ризик прямих інвестиційних втрат |
|
за ступенем можливості прогнозування |
1) передбачуваний 2) непередбачуваний |
|
за джерелами виникнення |
1) систематичний (зовнішній) 2) несистематичний (внутрішній, специфічний) |
Управління інвестиційними проектами має на увазі не тільки наявність факту невизначеності і ризику, а й аналіз ризиків і можливих збитків. В даний час на практиці використовується досить широкий спектр прийомів і підходів, що дозволяють аналізувати проектні ризики і управляти ними. Управління ризиками є підсистемою управління проектом, яку можна представити як ряд послідовних етапів:
1) виявлення та ідентифікація передбачуваних ризиків
2) аналіз та оцінка ризиків
3) вибір методів управління
4) застосування вибраних методів і прийняття рішень в умовах ризику
5) реагування на настання ризикової події
6) розробка та реалізація заходів зниження ризиків
7) контроль, аналіз і оцінка дій щодо зниження ризиків і вироблення рішень.
Аналіз ризиків передбачає процедуру виявлення факторів ризику та оцінку їх значимості, тобто аналіз ймовірності настання небажаних подій, які можуть вплинути на досягнення цілей проекту. Оцінка ризиків являє собою визначення кількісним або якісним способом ступеня ризику, тобто його величини.
Якісний аналіз передбачає визначення можливих видів ризиків, а також факторів, що впливають на рівень ризику і заходів щодо їх зниження. Слід мати на увазі, що будь-який із заходів, що мінімізує ризик, збільшує проектні витрати. Кількісний аналіз визначається через:
а) ймовірність того, що отриманий результат виявиться менше необхідного значення;
б) добуток очікуваного збитку на ймовірність того, що цей збиток відбудеться.
В даний час на практиці використовується широкий спектр прийомів і підходів, що дозволяють аналізувати інвестиційні ризики.
Метод експертних оцінок полягає в можливості використання досвіду експертів у процесі аналізу інвестиційного проекту та врахування впливу різноманітних якісних факторів. Це його основна перевага. Формальна процедура експертної оцінки зазвичай зводиться до наступного: керівництво підприємства розробляє перелік критеріїв оцінки у вигляді опитувальних листів (анкет). Для кожного критерію призначають вагові коефіцієнти, значення яких не повідомляють експертам. Потім по кожному варіанту складають варіанти відповідей, ваги яких також не відомі експертам. Експерти повинні володіти повною інформацією про передбачений проекті і, проводячи експертизу, аналізувати поставлені питання і відзначати обраний відповідь. Далі заповнені анкети обробляються, і видається кількісний результат.
Суб'єктивна ймовірність є припущенням щодо певного результату, яке ґрунтується на судженні людини, яка оцінює, на ії особистому досвіді і інтуїції. Перевагою даного методу є можливість застосування для неповторюваних подій і в умовах відсутності достатньої кількості статистичних даних.
Надати оцінку ступеня ризику можна на основі класичних показників, характеризуючи ефективність інвестицій, так підхід, заснований на визначенні періоду окупності інвестицій або терміну відшкодування початкових інвестиційних витрат. Це період часу, необхідний для відшкодування початкового капіталу за рахунок накопичених чистих потоків реальних грошей, генерованих проектом. Розрахувавши період окупності інвестицій, можна визначити рівень ризику інвестиційного проекту. Період окупності інвестицій порівнюють з терміном реалізації інвестиційного проекту. Чим ближче період окупності до терміну реалізації, тим проект вважається більш ризиковим для інвестора. Крім періоду окупності інвестицій розраховуються й інші показники ефективності проекту, такі як чиста поточна вартість (NPV), індекс рентабельності інвестицій (PI), внутрішня норма рентабельності (IRR). Співвідношення цих показників з граничними характеристиками також відображає ступінь ризику.
Для характеристики ризиків використовується метод аналогій, який полягає в аналізі всіх наявних даних щодо здійснення компанії. Велику роль при цьому відіграє банк накопиченої інформації про всі вжитих раніше проектах. Найбільше застосування метод аналогій знаходить при оцінці ризику часто повторюваних проектів, наприклад, у будівництві. У цьому випадку може бути побудована крива ризику на підставі статистичного матеріалу. З цією метою встановлюються області ризику, обмежені верхньою і нижньою межею загальних втрат.
Метод поправки на ризик у складі ставки дисконтування дозволяє врахувати фактори ризику при розрахунку ефективності проекту. У загальному випадку формула для розрахунку проектної ставки дисконтування має вигляд:
i = iб + R,
де iб - безризикова ставка дисконтування, %;
R - ризикова премія, %.
У світовій практиці до безризикової ставки дисконтування прийнято відносити прибутковість від вкладень у державні цінні папери або прибутковість від вкладень, в так звані малоризикові активи, до яких можна віднести продукти харчування, лікарські препарати, паливномастильні матеріалу і т. п.
Використання показників дисперсії і середнього квадратичного відхилення дозволяє кількісно оцінити ризик кількох проектів або декількох варіантів одного проекту. У тих випадках, коли проекти мають кілька варіантів можливих результатів, дисперсія характеризує ступінь розсіювання випадкової величини (наприклад, чистої поточної вартості) навколо свого середнього значення (математичного очікування).
Метод критичних значень базується на знаходженні тих значень змінних, або параметрів проекту, що перевіряються на ризик, які призводять розрахункове значення відповідного критерію ефективності проекту до критичної межі.
Крім перерахованих практично використовуються також використовують такі методи, як побудова складних розподілів ймовірностей (дерево рішень), аналіз чутливості, аналіз сценаріїв.
Таким чином, за допомогою оцінки та обліку ризиків можна виробити заходи, спрямовані на зниження ризиків при реалізації інвестиційних проектів, такі як, диверсифікація, уточнення інформації щодо партнерів, розробка варіантів фінансування тощо.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Альгин А.П. Ризик і його роль у суспільному житті. М., Думка, 205 с., 1998.
2. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. М., Фінанси і статистика, 528 с., 2001.
3. Гранатуров В.М. Економічний ризик: сутність, методи вимірювання, шляхи зниження. М., "Справа і Сервіс", 112 с., 1999.
4. Грабовий П.Г., Петрова С.Н., Полтавцев С.І. Ризики в сучасному бізнесі. М., "Атлас", 200 с., 1996.
5. Хобта В.М. Управління інвестиціями: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл./Донецький національний технічний ун-т. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. С. 394.