Система законодавства

Аннотация

Шульга Р.Р., Садовой М.I. - Система законодавства
У роботі розглянуто таку тему як «Система законодавства». Питання системи законодавства довгий час є актуальним у межах теорії держави і права. Система законодавства тісно пов'язана з системою права, але має деякі відмінності. Ця тема є цікавою в теорії держави і права, тому що багато вчених розглядають різних характер зв'язків між цими двома системами.

У своїй роботі я вирішив розглянути таку тему як «Система законодавства». Питання системи законодавства довгий час є актуальним у межах теорії держави і права. Система законодавства тісно пов'язана з системою права, але має деякі відмінності. Ця тема є цікавою в теорії держави і права, тому що багато вчених розглядають різних характер зв'язків між цими двома системами.

Мета роботи:
- дослідження системи законодавства;
- визначення взаємозв'язків системи права і системи законодавства;
- дослідження систематизації нормативно-правових актів;
- розгляд системи законодавства та систематизації нормативного матеріалу на прикладі.

Свою роботу я розбив на декілька частин. У першій частині йде мова про систему законодавства, її структуру. Також розкриваються теми галузей і інститутів законодавства. Друга частина присвячена проблемам систематизації нормативно-правових актів. У третій частині роботи розглянута система законодавства на прикладі України, також визначені недоліки систематизації нормативних актів в нашій державі.

Актуальність досліджень цієї теми в тому, що знання особливостей системи законодавства, а також систематизації правових актів важливе як для майбутніх фахівців в галузі права, так і для людей інших сфер діяльності: політиків, соціологів і т.д. Головним поняттям э система законодавства – це угруповання правових норм, прийнятих законодавцем, тобто законів і інших актів парламенту. До цих норм примикають підзаконні акти органів керування і судова практика. Таким чином, система законодавства в цілому – це система всіх правових норм.

Систему законодавства можна будувати по горизонталі і по вертикалі. В юридичній науці поняття «система законодавства» розглядається у широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні, система законодавства – це одна з форм існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання у статті нормативно-правових актів та інших правових приписів. Широке трактування включає в поняття законодавства: акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління та ін.). Крім того, це система всіх виданих і впорядкованих державними органами, безпосередньо народом або-уповноваженими суб'єктами нормативно-правових актів (законів та підзаконних нормативно-правових актів). У вузькому розумінні система законодавства – це система усіх виданих парламентом або уповноваженими суб'єктами, у тому числі і народом на референдумі - законів. Вузьке розуміння – акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію. Система законодавства є формою існування правових норм, засобом їх організації у правові акти.

Система законодавства має певну структуру, яка визначається інтересами держави, необхідністю правового регулювання, певними узгодженістю і єдністю між інститутами права. Якщо розглядати структуру то до неї входять такі елементи:
–горизонтальна;
–вертикальна;
–федеративна і комплексна будова системи законодавства.

Горизонтальна (галузева) будова системи законодавства – це структура системи законодавства зумовлена предметом правового регулювання – фактичними суспільними відносинами, на основі яких відокремлюються галузі системи законодавства, що відповідають галузям системи права. Наприклад, конституційне право – конституційне законодавство, трудове право – трудове законодавство. В інших випадках – існує галузь права, а галузь законодавства ні. Наприклад, морське право є, а відповідної галузі законодавства не існує. Вертикальна (ієрархічна) будова системи законодавства – це структура системи законодавства побудована на юридичній силі нормативно-правових актів, зумовлена ієрархією органів державної влади, які приймають відповідні нормативно-правові акти. Найвищу силу має Конституція, прийнята парламентом або в результаті референдуму. На її основі приймаються всі інші нормативно-правові акти. Далі йдуть конституційні закони, кодифіковані закони, звичайні закони та підзаконні нормативно-правові акти, які видаються на виконання законів і не повинні суперечити їм. Існують галузі і інститути системи законодавства. Галузь – це система нормативно-правових актів, об'єднаних за певними сферами правового регулювання суспільних відносин. Інститут – сукупність нормативних приписів галузі законодавства, що виражають зміст взаємозалежних правових норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права. Така розбіжність може виявлятися по-різному. В першому випадку може бути галузь права, а галузі законодавства немає, наприклад в Україні це – фінансове право, право соціального забезпечення, сільськогосподарське право. Такі галузі права не кодифіковані, їхній нормативний матеріал розосереджений по різних правових актах, що потребують уніфікації. В іншому випадку галузь законодавства існує без окремої галузі права (Митний кодекс, Повітряний кодекс, Водний кодекс). Може бути й ідеальний варіант, коли галузь права збігається з галуззю законодавства (цивільне, кримінальне, трудове, адміністративне і т. ін.). Вченні-правознавці визначають цей варіант, як найбільш бажаний, тому що зближення двох систем, їхній гармонійний розвиток підвищує ефективність правового регулювання. Існують також комплексні галузі законодавства, що виникли в результаті сполучення норм адміністративного, цивільного і деяких інших галузей права. Однією з них є господарське законодавство. Система права і система законодавства тісно пов'язані між собою, але не тотожні.

Систематизація законодавства – це постійна форма розвитку і упорядкування діючої правової системи, упорядкування та вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників. Розрізняють такі форми систематизації нормативно-правових актів:
1) Облік;
2) Кодифікація;
3) Інкорпорація;
4) Консолідація.

Таким чином система законодавства України є досить недосконалою і потребує великої праці над нею. В законодавстві України ще діють акти котрі застосовувались в СРСР, і вони сприяють гальмуванню розвитку української, демократичної, незалежної, правової держави. Леонід Кучма, виступаючи в Маріїнському палаці говорив про головні зовнішньополітичні завдання країни в усіх сферах суспільного життя. І наголосив, що насамперед слід «підтягнути» вітчизняне законодавство до європейських стандартів.

Система законодавства України потребує суттєвих змін, при створенні системи законодавства України орієнтирами мають бути конституційні принципи «верховенства права» щодо його обов'язковості у законотворчій роботі, «верховенства Конституції» щодо інших законодавчих актів, та «верховенства закону» в ієрархії всіх нормативних актів. Іншими словами, наше нове законодавство має бути більш реалістичним, працювати на інтереси і потреби держави і суспільства.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 141.
2. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №38. - С. 502.
3. Абдулаев М.И. Теория государства и права: учебник для высших учебных заведений. // Магистр-Пресс, 2004. - С. 510.
4. Бобровик С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. - К.: Наукова думка, 1994.
5. Вєдерніков Ю.А., Греку В.С. Теорія держави та права: Навч. посібник, - 4-е вид., доп. і перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 224.
6. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - С. 240.