Назад в библиотеку

Шляхи вирішення екологічних проблем Донбасу в рамках Кіотського протоколу

Авторы: Савченко А. В., Панасенко А. И.
Источник: Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів: збірка доповідей XXIV Всеукраїнської наукової конференції аспірантів і студентів / ДонНТУ, ДонНУ. Т. 1. – Донецьк: ДВНЗ ДонНТУ, 2014. – С. 20-22.

Аннотация

Савченко А. В., Панасенко А. І. Шляхи вирішення екологічних проблем Донбасу в рамках Кіотського протоколу. В доповіді виявлена суть Кіотського протоколу, визначена його ціль. Проаналізовано шляхи реалізації гнучких механізмів Кіотського протоколу в Україні. Розглянуті проекти спільного впровадження в Донецькій області.

Постановка задачи

Кіотський протокол – міжнародний документ, що прийнятий в м. Кіото (Японія) в грудні 1997 р. на додаток до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, набув чинності 16 лютого 2005 року.

Підписавши протокол, країни домовилися про необхідність скорочення викидів парникових газів (ПГ), які викликають глобальну зміну клімату. Документ передбачає, що кожна держава отримує певні ліміти на викид в атмосферу шкідливих газів. Якщо яка-небудь країна не використовує повністю свої ліміти, то вона має право їх продати як невикористані квоти. На думку експертів ООН, такий механізм повинен сприяти надходженню в країни, що розвиваються, значних ресурсів, які мають бути використані для боротьби з негативними тенденціями, викликаними зміною клімату – нестача питної води, затоплення, ерозія берегової лінії, зникнення до 30–40 % видів рослин і тварин тощо.

У західних, північних і центральних областях України потепління клімату призведе до різких перепадів тиску, що стане причиною збільшення частоти появи ураганних вітрів, сильних опадів, які супроводжуватимуться паводками. Східні та південні області України будуть перебувати переважно в зоні високого тиску, що призведе до досягнення рекордно високих температур [1].

В Україні Кіотський протокол був ратифікований Верховною Радою України 04 лютого 2004 р. та підписаний Президентом України 23 лютого 2004 р. З цього моменту країна почала виконувати зобов'язання щодо імплементації Кіотського протоколу, створювати умови для застосування гнучких механізмів і входження до новоствореного ринку – ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів.

Викиди парникових газів України у 2012 р. склали 374,64 млн. т СО2-екв. з урахуванням сектора ЗЗЗЛГ (землекористування, зміни в землекорістуванні та лісове господарство). Найбільша частка викидів парникових газів припадає на діоксид вуглецю – 74,46 % з урахуванням ЗЗЗЛГ. Більш ніж 95 % викидів СО2 пов'язано з використанням викопних палив у процесах спалювання або в технологічних процесах.

Доля метану в сумарному обсягу викидів складає 16,97 % (63,58 млн. т в СО2-екв). Найбільші викиди метану в енергетичному секторі (66,16 %) відбуваються з вугільних шахт, а також при видобутку, транспортуванні, зберіганні, розподілі та споживанні нафти і природного газу. У сільському господарстві основним джерелом викидів метану є кишкова ферментація худоби (16,45 %).

Викиди оксиду азоту (І) в Україні – 36 млн. т в СО2-екв. Домінуючим джерелом його викидів в Україні є сільськогосподарські ґрунти (69,26 % від загального обсягу викидів оксиду азоту (І)).

Для України нині єдиним можливим шляхом реалізації гнучких механізмів Кіотського протоколу залишаються проекти спільного впровадження (СВ). Сутність механізму полягає в тому, що сторони (одна з яких приймаюча сторона – країна, де проект безпосередньо реалізується) ініціюють спільний проект щодо зниження викидів або збільшення поглинання парникових газів, в результаті якого генеруються одиниці скорочення викидів (ОСВ), що підлягають подальшій передачі від однієї сторони іншій і продажу. Залежно від того, чи залучені сторони повністю або частково відповідають зазначеним критеріям, вони можуть впроваджувати проекти СВ двома різними шляхами – шлях 1 чи шлях 2.

Шлях 1 дозволяє впровадження власних національних правил Сторони для відбору проектів СВ та оцінки одиниць скорочення викидів. Це може бути досягнуто за умови відповідності Сторони всім вимогам повної придатності.

Шлях 2 містить спеціально визначену міжнародну процедуру, виконання якої контролює наглядовий комітет спільного впровадження (НКСВ). Цей варіант може бути реалізований, якщо Сторона виконує лише частину вимог придатності (часткова придатність).

Україна повністю виконала встановлені вимоги Рамкової конвенції та Кіотського протоколу, що пред'являються до національних організацій. Виходячи з цього, проекти СВ в Україні можуть виконуватися як за шляхом 1, так і за шляхом 2.

Донецька область належить до найбільш техногенно напружених регіонів України. В даний час наш регіон є постачальником до 40 % всіх викидів країни – у 2012 році викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел становили 1714,8 тис. т. Викиди парникових газів 60,688 млн. т СО2-екв. Тому на території Донецької області є значна перспектива впровадження проектів СВ за такими напрямами, як утилізація шахтного метану, модернізація обладнання на підприємствах коксохімічної, металургійної та хімічної промисловості, реконструкція комунальних систем теплопостачання, лісонасадження, впровадження альтернативних джерел енергії та ін. [1].

За час першого періоду Кіотського протоколу в Донецькій області було реалізовано 75 проектів – 58 проектів спільного впровадження в рамках національної процедури (Track 1) та 17 проектів спільного впровадження в рамках міжнародної процедури (Track 2). Кожен проект відноситься до певного сектора господарської діяльності. У Донецькій області 13 проектів в секторі Енергетика. Серед них проект Реконструкція системи теплопостачання у Донецькій області.

Цей проект був ініційован у 2004 році, але Національне Агенство Екологічних Інвестицій України затвердило цей проект за національною процедурою (Шлях 1) у 2008 році. В ньому передбачена реконструкція централізованої системи теплопостачання в Донецькій області, включаючи заміну та реконструкцію котлів та теплорозподільчих мереж, а також встановлення когенераційних установок. Основною метою проекту є зменшення споживання палива, зокрема зменшення споживання природного газу (який імпортується до України), споживання вугілля та рідкого палива. Зменшення споживання палива дозволить знизити викиди парникових газів (CO2 та N2O) [2].

Призначенням проекту є сприяння сталому розвитку області шляхом впровадження енергозберігаючих технологій.

До проекту включені 325 котельних із 1490 котлами та 1274 км теплорозподільчих мереж. Згідно зібраним даним, обсяг скорочення викидів ПГ протягом періоду моніторингу (01.01.2011–31.12.2011) складає 464426 т СО2-екв. (базові викиди 1473631 т СО2-екв.). Станом на 14.03.2014 р. цей проект є діючим.

Серед усіх проектів Донецької області є єдиний проект, який відноситься до сектору Сільське господарство. Проект має назву Зменшення викидів СО2 шляхом системного застосування технології No-till в сільгоспвиробництві [2].

Метою проекту є скорочення антропогенних викидів парникових газів за рахунок зміни системи управління землями сільськогосподарського призначення, а саме: заміну традиційної технології обробітки ґрунту в рослинництві на технологію прямого посіву (технологія No-till). Ця технологія відрізняється від традиційної технології тим, що обробіток ґрунту за нею складається з меншої кількості технологічних операцій, а також характером поводження з пожнивними рештками. Скорочення викидів відбувається за рахунок зменшення викидів діоксиду вуглецю орними землями внаслідок відсутності окислення ґрунтового вуглецю, через зведення до нуля руйнування поверхневого шару, а також внаслідок зменшення спалювання дизельного палива тракторами та сільськогосподарською технікою (економія палива до 60 %).

Обсяг скорочення викидів ПГ протягом періоду 01.01.2012–31.10.2012 складає 182929 т СО2-екв.

Більшість проектів у Донецької області відносяться до сектору Шахти/видобуток мінеральної сировини. Серед них найпотужніший в Європі проект СВ – Утилізація шахтного метану на шахті ім. А. Ф. Засядька. Даний проект передбачає утилізацію шахтного метану з метою генерації тепла та електричної енергії, а також виробництва газу для використання як палива для автомобільного транспорту. Схвалення проекту дозволило шахті ім. А. Ф. Засядька отримати за рахунок продажу квот поетапно до 2012 року 60 млн. євро. Фактичний стан виконання проекту:

Скорочення викидів за період з 01.06.2011 р. по 30.04.2012 р. складає 411273 т СО2-екв.

Оскільки шахтний метан належить до категорії парникових газів, то його утилізація призводить перш за все до покращання кліматичного становища як у Донецькому регіоні зокрема, так і у країні та світі в цілому.

Перечень ссылок

  1. Сазанова И. И. Реализация механизмов Киотского протокола в Донецкой области / И. И. Сазанова // Охорона навколишнього середовища та рацiональне використання природних ресурсів / Збiрка доповiдей VII Міжнародної наукової конференцiї аспiрантiв та студентiв. – Т. 1. – Донецьк: ДонНТУ, ДонНУ, 2008. – C. 177–178.
  2. Український реєстр вуглецевих одиниць [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.carbonunitsregistry.gov.ua.