Біографія
Особистісне становлення
Я, Зінченко Павло Петрович, народився 3 березня 1992 року, в селищі міського типу Володимирівка Волноваського району Донецької області. Дали мені життя і виховали мене люди, таким, як я зараз є, мої батьки: Зінченко (Усенко) Лідія Іванівна, контролер вимірювальних приладів і Зінченко Петро Володимирович, шахтар, машиніст бурової установки. У нашій родині я друга дитина від другого шлюбу, мій старший брат, Журило Андрій, також є випускником, тільки заочного відділення ДонНТУ.
У дитинстві я був дуже сором’язливим хлопчиком через вродженого пороку мови, але з часом, цей недуг відступив і лише незначно дає про себе знати. Я ріс цілком звичайним хлопчиком, любив грати у футбол, войнушки з іграшковими пістолетиками тощо. У вересні 2000 року мене привів до школи мій старший брат, де я і провів в подальшому 11 років свого життя, накопичуючи знання. Інтерес до техніки з’явився в школі, почалися посиденьки в гаражі у спробах відремонтувати або якось доопрацювати вже існуючу тоді мототехніку, був інтерес до електро та радіотехніки. Таким чином, я зрозумів, що далі і надалі хочу займатися будь-якого виду технікою.
Професійне становлення
Закінчивши школу і здавши ЗНО в 2010 році, я почав боротьбу за місце в Донецькому національному технічному університеті. За підсумками вступної кампанії я займав останнє місце в списку бюджетників на факультеті інженерної механіки та машинобудуванні, так і почалося мое навчання. При виборі спеціальності на розподілі вже було певне уявлення, чим я хочу займатися, а саме – конструювати машини. Сказати, що навчання було складним – це не сказати нічого, нам начитували, напевно, найскладніші і об’ємні за інформацією предмети нашого університету. Але з кожним новим семестром ставало легше, бо кожен новий предмет – це ще один шматочок пазла знань з проектування і конструювання.
За період навчання в бакалавраті мною був обраний подальший шлях, і я поступив в 2014 році в магістратуру. На даному етапі необхідно проявляти себе також
у науковій діяльності. У цьому мені допоміг мій науковий керівник професор, д. т. н., завідувач кафедри Гірничі машини
Шабаев Олег Євгенович,
який є автором близько 100 наукових статей та винаходів, співавтор 2-х монографій та навчального посібника. Він нагороджений знаком Шахтарська слава
II-й і III-го ступенів. Робота з моїм науковим керівником – це величезна допомога в написання моєї магістерської роботи на тему Оптимізація
параметрів виконавчого органу прохідницького комбайна за критерієм зносу різців
.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Після закінчення навчання моя мета – не зупинитися на досягнутому, а продовжити навчання, в аспірантурі і з часом, отримати вчений ступінь, продовжити роботу в сфері машинобудування, ефективно застосувавши свої знання, створювати сучасну конкурентоспроможну техніку.