Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Актуальність

В ринковій економіці основним чинником успіху підприємства є конкурентоспроможність, яка залежить від якості менеджменту та багатьох інших внутрішніх та зовнішніх чинників. Загострення конкурентної боротьби поміж підприємствами-виробниками та торговими організаціями змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців.

Недостатність необхідних теоретичних і практичних навичок забезпечення конкурентоспроможності товарів та підприємства загалом часто призводить до серйозних прорахунків при встановленні цін, що веде в ряді випадків до істотних збитків, а іноді й до банкрутства підприємств [1].

Мета та завдання дослідження

Метою даного дослідження є подальший розвиток теоретичних основ та розробка методичних рекомендацій щодо удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємства.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

Об’єкт та предмет дослідження

Об’єктом дослідження є процес управління конкурентоспроможністю підприємства в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти та методичні засади управління конкурентоспроможністю підприємства в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичний внесок у дослідження проблеми управління конкурентоспроможністю підприємства внесли роботи таких закордонних та вітчизняних науковців: М. Портера, Г. А. Яшевої, Ф. А. Хайєка, Ф. Еджуорта, А. Курно, Дж. Робінсона, Е. Чемберліна, А. Н. Захарова, Н. Л. Зайцева, Р. А. Фатхутдінова, І. У. Зулькаєва, Л. Р. Ільясової та ін. У роботах цих науковців визначена сутність конкурентоспроможності, наведена ії класифікація, розроблені показники та чинники, від яких залежить конкурентоспроможність підприємства. Але, незважаючи на всебічний розгляд цієї теми, до сих пір відсутнє чітке визначення методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства. На даний час у економічній літературі існує чисельна кількість методів визначення конкурентоспроможності, але кожен з них має свої недоліки, тому виникає проблема застосування цих методів на практиці.

Апробація результатів роботи

Основні результати дослідження доповідались на IV Міжнароднiй науково-практичній конференції Стратегії розвитку економічних систем на мікро- і макрорівнях (2013 рік, м. Дніпропетровск); конференції Дні теорії та практики інвестування (2014 рік, Донецьк, ДонНТУ); I Міжнародній науково-практичній конференції Інноваційні перспективи Донбасу (2015 рік, Донецьк, ДонНТУ); I Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та студентів Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку Донбасу (2015 рік, Донецьк, ДонНТУ).

1. Сутність конкуренції у сучасних умовах

Конкуренція є важливим атрибутом ринкової економіки. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. На думку відомого англійського економіста Ф. Хайєка, суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети. Конкуренція як категорія має багато визначень. Конкуренція в простішій формі трактується як суперництво між людьми фірмами, організаціями, територіями, зацікавленими у досягненні однієї цілі. Предметом конкуренції виступає товар або послуга через які суперники намагаються завоювати споживачів. Об’єктом конкуренції є споживач та покупець, за здобуття якого змагаються сторони.

Конкуренція є найбільш ефективним методом взаємної координації особистих дій суб’єктів ринку без централізованого втручання в їх діяльність. Ф. А. Хайєк стверджує, що один з головних доводів на користь конкуренції в тому, що вона дозволяє обходитися без свідомого суспільного контролю і дає людині можливість самостійно вирішувати, чи виправдовує потенційний прибуток того чи іншого підприємства пов'язані з ним незручності та ризик. При конкуренції покупець – це хазяїн, ринок – його агент, а підприємства – їх слуги [13].

Конкуренція походить від латинського соncurrentia, що означає зіткнення, змагання [14]. За американським тлумачем Меrriam Webster’s Соllegiate Dictionary конкуренція означає боротьбу двох чи більше сторін, які діють незалежно одна від одної для захисту свого бізнесу шляхом забезпечення найбільш сприятливих умов для споживача. Саме це трактування як перший підхід до визначення конкуренції утворилося в економічній теорії. Адам Сміт вважав конкуренцію чесним, без змови, суперництвом, яке проводиться між продавцями (або покупцями) за найбільш вигідні умови продажу товару. А. Сміт вперше довів, що конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці та капіталу. Вона повинна врівноважувати особисті інтереси та економічну ефективність. В цьому розумінні А. Сміт ототожнював конкуренцію з невидимою рукою ринку.

Всупереч існуючим у свій час стереотипам, згідно яких будь-яка активність на ринку іде врозріз з інтересами суспільства, А. Сміт на прикладі цінової конкуренції переконливо довів ряд суттєвих положень, що стали пізніше постулатами доктрини максимального задоволення потреб. А. Сміт розглядав і так званий варіант чистої конкуренції, що не має обмежень за часом і не враховує обов'язкової наявності монопольних позицій у економіці. З часом його послідовники розширили рамки припущень, що наблизило теорію до реального життя. Слід відмітити, що за марксистським трактуванням конкуренція – це антагоністична боротьба між приватними виробниками за більш вигідні умови виробництва та збуту товарів [15].

Інший підхід до визначення конкуренції – структурний. Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін та інші вчені виступили засновниками теорії основних типів ринку, вони визначили чотири типи: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та монополія. Ця група вчених розглядала конкуренцію структурно. При цьому акцент зміщується з самої боротьби компаній один з одним на аналіз структури ринку та умов, які панують на ньому. В курсі Economic’s К. Р. Макконнела та С. Л. Брю конкуренція передбачає наявність на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців й можливість покупців та продавців виходити на ринок і залишати його [16].

Конкуренція класифікується за багатьма ознаками (рисунок 1).

Класифікація конкуренції

Рисунок 1 – Класифікація конкуренції

2. Конкурентоспроможність підприємства як економічна категорія

Конкурентоспроможність українських підприємств на світовому ринку, який динамічно розвивається на даний момент, є ключовою проблемою входження підприємств в світову економічну спільноту. Прагнення України приєднатися до провідним регіональним формуванням поки залишається тільки прагненням, тому що на світовому ринку продукція більшості українських виробників може бути реалізована тільки в рамках демпінгових або нелегальних угод. На світовому ринку конкурентоспроможними визнано менше 1% Українських товарів і послуг. У той же час, економіка України на 70% залежить від експорту [2]. Це підтверджує те, що експорт України, у середньому, вдвічі перевищує імпорт (рисунок 2).

Динаміка обсягів експорту та імпорту України у 2010–2014 роках

Рисунок 2 – Динаміка обсягів експорту та імпорту України у 2010–2014 роках

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по-різному. В процесі дослідження був виконан аналіз визначень категорії конкурентоспроможність підприємства, проведена їх класифікація, виявлені переваги та недоліки. На даний час є 3 групи визначень. У якості прикладу розглянемо визначення які представили Захаров А. Н. [3], Фатхутдінов Р. А. [4], Зайцев Н. Л. [5] (рисунок 3).

Класифікація підходів до визначення терміну <q>конкурентоспроможність підприємства</q>

Рисунок 3 – Класифікація підходів до визначення терміну конкурентоспроможність підприємства

М. Портер вважає, що підприємства випереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. Він визначає конкурентоспроможність підприємства як результат переплетіння факторів, породжених об’єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку [1].

Всі автори згодні лише в тому, що конкурентоспроможність – це порівняльна, а тому – відносна оцінка властивостей товару.

Конкурентоспроможність має багато значень та шляхів обґрунтовування, а також багато рівнів (масштабів) або ж ступенів (рисунок 4).

Рівні конкурентоспроможності

Рисунок 4 – Рівні конкурентоспроможності

В економіці ще немає чіткого визначення єдиного показника конкурентоспроможності, бо таке складне поняття неможливо охарактеризувати одним показником. Тому конкурентоспроможність можна визначити шляхом декількох показників, зокрема: економічні, фінансові,маркетингові, інвестиційно-інноваційні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні [6]. Їх структура представлена на рисунку 5.

Структура показників конкурентоспроможності підприємства

Рисунок 5 – Структура показників конкурентоспроможності підприємства
(анімація: 7 кадрів, 6 циклів повторення, 17 кілобайт)

В даний час існує велика кількість класифікацій факторів впливають на конкурентоспроможність. У роботах М. Портера [1] вони представлені у такому вигляді:

Зовнішні чинники:

Внутрішні чинники:

3. Підходи до визначення рівня конкурентоспроможності підприємства

Незважаючи на досить глибокий рівень розробки проблеми конкурентоспроможності, єдиного підходу до її кількісній оцінці досі немає. Проблеми аналізу та оцінки конкурентоспроможності складні і багатограні. Свій внесок у вирішення цих проблем внесли такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як М. Портер [1], Барінов В. [10], Захаров А. Н. [3], Маракулін М. В. [11], Ємельянов С. В. [12] та ін., які розробляють теоретичні та методичні аспекти оцінки конкурентоспроможності підприємства. Проте до цих пір відсутня чітка систематиція отриманих результатів досліджень. Найбільш відомі на сьогоднішній день моделі і методи оцінки товару і підприємства можна розділити на дві групи: аналітичні та графічні методи (рисунок 6). Даний розподіл на методи оцінки конкурентоспроможності товару і методи оцінки конкурентоспроможності підприємства досить умовний, оскільки вони багато в чому збігаються, змінюється тільки об’єкт дослідження.

Класифікація підходів визначення рівня конкурентоспроможності

Рисунок 6 – Класифікація підходів визначення рівня конкурентоспроможності

Таким чином, в теорії та практиці існує велика кількість як аналітичних так і графічних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Кожен з методів має свої особливості, переваги та недоліки. Наприклад, перевагою аналітичних методів є їх об’єктивність, але недоліком може бути великий обсяг вихідних даних. Перевагою графічних методів є їх легкість у використанні на практиці, але є й недоліки, зокрема, те, що результати оцінки не надають точної відповіді на питання, чи є підприємство конкурентоспроможним. В цілому, неможливо визначити який з методів є найправильнішим, бо кожен з них має своє застосування в окремих ситуаціях.

Висновки

У даній роботі було всебічно вивчено поняття конкурентоспроможності підприємства та з’ясовано що, це відносна характеристика, яка виражає відмінності розвитку даного підприємства від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції. Вивчені різні види конкурентоспроможності, методи її розрахунку, показники та чинники, що впливають на неї.

Перелік посилань

  1. Портер М. Міжнародна конкуренція: Пер. с англ. / Під ред. В.Д. Щетиніна. – М.: Міжнародні відносини, 1993.
  2. Державний комітет статистики України [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.
  3. Захаров А. Н. Конкурентоспроможність підприємства: сутність, методи, оцінки та механізми збільшення // Бізнес і банки. – 2004.– № 1.
  4. Фатхутдінов Р. А. Управління конкурентоспроможністю організації: Учеб. посібник. – М .: Ексмо, 2004.
  5. Зайцев Н. Л. Економіка організації. – М .: Инфра М, 2000.
  6. Міронов М. Г. Ваша конкурентоспроможність. – М .: Альфа Пресс, 2004.
  7. Філософський енциклопедичний словник. – М .: ИНФРА – М, 1997.
  8. Томпсон Артур, А. Стрікленд Стратегічний менеджмент: концепції й ситуації для аналізу, 12-е видання: Пер. з англ. – М .: Видавничий дім Вільямс, 2003.
  9. Зулькарнаєв І. У., Ільясова Л. Р. Метод розрахунку інтегральної конкурентоспроможності промислових, торговельних і фінансових підприємств // Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2001. – № 4.
  10. Барінов В. Розвиток організації в конкурентному середовищі // Менеджмент в Росії і за кордоном. – 2000. – № 6.
  11. Маракулін М. В. Управління компромісами як фактор конкурентоспроможності компанії // Менеджмент в Росії і за кордоном. – 2003. – № 4.
  12. Ємельянов С. В. США: міжнародна конкурентоспроможність національної промисловості. – М .: Економіка, 2001.
  13. Кузьмін О. Є, Горбаль Н. І. Управління конкурентоспроможністю підприємства (організації): Навч. посібник / Національний ун-т Львівська політехніка. – Л. : Видавництво Національного ун-ту Львівська політехніка, 2004.
  14. Шершньова Зоя Євгенівна, Стратегічне управління: Підручник / Київський національний економічний ун-т. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2004.
  15. Шутов Михайло Михайлович. Економіка та менеджмент охорони здоров’я: регіональний аспект: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Х. : Основа, 2000. – 367 с.
  16. Балабанова Л. В., Холод В. В. Маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств: стратегічний підхід / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006.