Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

На етапі переходу до ринкових відносин багато підприємств, втративши державну підтримку, стали самостійними субʼєктами економічного життя. Питання вибору виду діяльності, організації виробничого процесу, випуску і збуту готової продукції стали прерогативою самих підприємств. В умовах самофінансування основним завданням для підприємств стало завдання отримання прибутку в розмірі, достатньому для відтворювального процесу. Основною умовою збільшення прибутку підприємства є зниження витрат виробництва і збуту продукції, зокрема собівартості продукції, що випускається.

Актуальність теми управління витратами має поширене місце серед комерційних організацій. Саме витрати є стартом діяльності підприємства, тому тематика процесу управління витратами завжди залишиться на першому місті у вивченні економічних процесів. Багато наукових діячів розглядають процес управління витратами в своїх роботах. Так, наприклад, в підручнику Карпової Т. П. Управлінський облік характеризуються особливості обліку витрат за системою директ-костинг. Раїцький К. А. у своєму виданні Економіка підприємства показує управління витратами як багатоступінчастий процес. Биков С. В. у статті Операційний фінансового менеджменту демонструє різні методи оптимізації асортименту продукції підприємства.Мета роботи: пояснити, в чому полягає сутність витрат та розібратися в тому, які методи управління витратами є найкращими в діяльності підприємства.

Завдання роботи:

1. Дати характеристику витратам

2. Привести класифікацію витрат та пояснити сутність їх формування

3. Описати методи управління витратами

4. Дати рекомендації, що до покращення процесу управління витратами

1. Сутність, класифікація та основи формування витрат підприємства

Витрати – це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період.

Формування витрат є складним процесом. Діяльність будь-якого субʼєкта господарювання розпочинається зі здійснення витрат. Спочатку підприємству необхідно придбати основні фонди, тобто будівлі, приміщення, устаткування, транспортні засоби, які будуть забезпечувати його діяльність протягом тривалого періоду часу. Потім треба закупити матеріальні ресурси, які в процесі виробництва будуть перетворюватися на готову продукцію. У процесі реалізації підприємство відшкодовує здійснені витрати, якщо воно працює ефективно, отримує прибуток. Чим більша величина понесених витрат і рівень їх віддачі, тим більше прибутку отримає підприємство.

Окремі джерела пропонують свою класифікацію витрат. Серед усього є схожі моменти, але більша частина відрізняється, тому автор приводить узагальнену класифікацію витрат:

За способом віднесення на собівартість продукції виділяються прямі й непрямі витрати. Прямі витрати безпосередньо повʼязані з виготовленням конкретних видів продукції і за встановленими нормами відносяться на їх собівартість (сировина, матеріали, паливо, енергія). Непрямі витрати зумовлені виготовленням різних видів продукції й включаються в собівартість окремих видів продукції непрямо (умовно), пропорційно якій-небудь ознаці. До них належать частина витрат на утримання й експлуатацію устаткування, обладнання, загальновиробничі, загальногосподарські та інші витрати.

За функціональною роллю у формуванні собівартості продукції розрізняють основні й накладні витрати. Основні витрати безпосередньо повʼязані з технологічним процесом виготовлення виробів. Це витрати на сировину, матеріали (основні), технологічне паливо й енергію, основна заробітна плата виробничих робітників. До накладних витрат належать витрати, повʼязані зі створенням необхідних умов для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування. Накладними є загальновиробничі й загальногосподарські витрати.

За ступенем залежності від зміни обсягу виробництва витрати поділяються на пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати (умовно-змінні) – це витрати, сума яких залежить безпосередньо від зміни обсягу виробництва (заробітна плата виробничих робітників, витрати на сировину, матеріали тощо). Непропорційні витрати (умовно-постійні) – це витрати, абсолютна величина яких при зміні обсягу виробництва не змінюється або змінюється непропорційно (амортизація будівель, пальне для опалювання, енергія на освітлення приміщень, заробітна плата управлінського персоналу).

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні і комплексні. До елементних (однорідних) належать витрати, які не можна розчленувати на складові частини (витрати на сировину, основні матеріали, амортизацію основних фондів). Комплексними називаються статті витрат, які складаються з декількох однорідних витрат (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, обладнання, загальновиробничі, загальногосподарські й інші витрати), які можуть бути розділені на первинні елементи.

Залежно від часу виникнення і віднесення на собівартість продукції витрати можуть бути поточними, майбутніх періодів і майбутніми. Поточні виникають переважно в даному періоді і відносяться на собівартість продукції цього періоду. Витрати майбутніх періодів здійснюються на даному відрізку часу, але відносяться на собівартість продукції подальших періодів у певній долі. Майбутні витрати – це ще не виниклі витрати, на які резервуються засоби в кошторисно–нормалізованому порядку (оплата відпусток, сезонні витрати тощо). Цей вид класифікації дозволяє економічно обґрунтувати рівномірний розподіл витрат на виробництво і збут продукції.

За раціональністю витрат розрізняють продуктивні й непродуктивні витрати. Продуктивними вважаються витрати праці на виробництво продукції встановленої якості при раціональній технології й організації виробництва (плановані витрати). Непродуктивні витрати є наслідком недоліків у технології й організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв тощо) (не плановані витрати).

Для контролю та регулювання витрати класифікуються на регульовані і нерегульовані.

При формуванні витрат звичайної діяльності повинно бути забезпечено їх групування за елементами, єдиними й обовʼязковими для організацій всіх галузей

2. Методи управління витратами

У відмінності від класифікації витрат методу управління витратами завжди однакові, але які методи або які їх комбінації використовувати на практиці підприємець вирішує сам для себе. Кожен з методів має свої плюси. Існують наступні методи управління витратами:

Директ-костінг – постійні накладні витрати не включаються до собівартості продукції, а відносяться безпосередньо на рахунок прибутків і збитків у тому періоді, коли вони відбулися.

Абзорпшн-костінг – у собівартість продукції включаються всі витрати (у тому числі і накладні).

Стандарт-кост – для кожного виду витрат (матеріальних, трудових та інших) визначаються обгрунтовані норми витрати (стандарти) ресурсу на одиницю продукції. Витрати ресурсів за нормами і відхилення від норм споживання ресурсів враховуються окремо.

Метод ABC – діяльність підприємства розглядається у вигляді процесів або робочих операцій. Сума витрат підприємства протягом періоду або витрат на певний вид продукції визначається на підставі витрат на здійснення сукупності відповідних процесів і операцій.

Таргет-костінг – на підставі заданої ціни реалізації виробу і бажаної величини прибутку встановлюється цільова собівартість, яка в подальшому забезпечується зусиллями всіх служб підприємства. Забезпечує цільову собівартість на стадії планування продукції. Є інструментом стратегічного управління витратами.

Кайзен-костінг – передбачає не досягнення певної величини витрат, а постійне, безперервне і всеохопне їх зниженняЗабезпечує цільову собівартість у процесі виробництва продукціїВикористовується переважно в оперативному управлінні витратами і контролі за їх рівнем.

CVP-аналіз (аналіз точки безбитковості) – грунтується на зіставленні трьох величин: витрат підприємства, доходу від реалізації та отримуваного прибутку, співвідношення яких дозволяє визначити виручку від реалізації (обсяг реалізації), яка при відомих величинах постійних витрат підприємства і змінних витрат на одиницю продукції забезпечить беззбитковість діяльності або планований фінансовий результат.

Бенчмаркінг витрат – передбачає порівняння стану управління витратами на підприємстві з підприємствами–лідерами для подальшого прийняття рішень в сфері управління витратами.

Кост-кілінг – направлений на максимальне зниження витрат в найкоротші терміни без шкоди для діяльності підприємства і перспектив його розвитку. Використовується в антикризовому менеджменті та управлінні конкурентоспроможністю.

LCC-аналіз – витрати визначаються на виробництво і продаж конкретного продукту протягом усього його життєвого циклу і надалі зіставляються з відповідними доходами. Застосовується в стратегічному управлінні витратами.

Метод VCC – наявність точних і детальних маркетингових описів стану ринку і позиціонування продукції або послуг підприємства. Чітка ідентифікація етапів життєвого циклу продукту.

Також у підрозділі 1.2 дипломної роботи автор пропонує свій метод управління витратами, названий RP–метод. Метод розрахований на досягнення повної величини витрат на підприємстві. Забезпечує цільову собівартість в процесі виробництва продукції.

Сутність методу полягає в тому, що підприємство бере до уваги останні п’ять або шість років свого функціонування, дивиться на той рік з цього періоду, коли була отримана максимальна величина прибутку. При цьому звертається увага на суму витрати. Далі вивчається кожний вид витрат. Після цього необхідно відтворити всю ситуацію, пов’язану з витратою коштів, але необхідно урахувати рівень інфляції і всі зміни на ринку, щоб витрати змінились пропорційно до аналізованого періоду.

Невідʼємною частиною розглянутих методів стратегічного і оперативного управління витратами є аналіз витратоутворюючих факторів. Його, мабуть, не можна розглядати в якості самостійного методу управління витратами, але таким аналізом не можна нехтувати ні в стратегічному, ні в оперативному управлінні витратами. Аналіз витратоутворюючих факторів вимагає розгляду факторів формування витрат в їх взаємозвʼязку і взаємовпливі. Знання витратоутворюючих факторів і ступеня їх впливу на величину витрат підприємства , а також залежностей між факторами дозволяє, впливаючи на фактори формування витрат, в довгостроковому періоді надавати управлінське вплив на саму величину повних витрат підприємства.

3. Рекомендації що до покращення процесу управління витратами

Озираючись на попередні розділи, автор у своїй роботі пропонує наступні заходи з оптимізації витрат на підприємствах:

1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів, поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

2. Удосконалення організації виробництва і праці.

3. Зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат, відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури та асортименту продукції, підвищенню її якості.

4. Поліпшення використання природних ресурсів.

5. Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих обʼєднаннях і на підприємства; інші фактори.

Як висновок можна додати, що для того щоб сформувати ефективні інструменти оптимізації витрат, необхідно зіставити ціль оптимізації витрат з їх якісною характеристикою.

Висновки

У роботі було розглянуто класифікацію витрат, методи управління витратами, приведені основи формування витрат та було надано ряд рекомендацій, що до покращення процесу управління витратами.

Витрати є найважливішим елементом будь–якої комерційної організації. Саме витрати впливають на формування майбутніх доходів, отримуючи прибуток. Тому процес управління витратами повинен бути ідеально розроблений для безперебійного функціонування кожного підприємства. Які методи та комбінації методів управління витратами використовувати підприємець вирішує озираючись на такі фактори, як вид діяльності підприємства, масштаби діяльності, доля ринку, споживачі і так далі.

Перелік посилань

  1. Турило А.М. Управління витратами підприємства: навч. посібн./ А.М. Турило, Ю.Б. Кравчук, А.А. Турило. – К.: Вид-во КНЕУ, 2006. – 57 с.
  2. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: навч. посібн./ Ю.С. Цал-Цалко. – К.: Вид-во ЦУЛ, 2002. – 656 с.
  3. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 16 "Расходы", утверждено приказом Министерства финансов Украины от 31.12.99 г., № 318, зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины от 19.01.2000 г., № 27/4248 (с изменениями, внесенными в Минюсте от 10.12.2002 г., № 962/7250// Бухгалтер. – 2002. – № 47-48. – С. 64-68.
  4. Інформаційний портал: "Україна в інтернеті". [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.com-ua.com.
  5. коментар представника податкової Наталі Залуцької (начальник відділу масово-розʼяснювальної роботи та звернень громадян Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області). [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.News.ukrhome.net.
  6. Копєйчикова В.В. Правознавство: підручник/ за ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Коло - дія. – К.: Вид-во Юрінком Інтер, 2006. – 367 с.
  7. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р., № 2755-VI. Пункт 139.1.12 статті 139.
  8. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. – Доступний з ukrstat.gov.ua
  9. Вільна енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Доступний з Wikipedia.org
  10. А.С.Бакаев, Тлумачний бухгалтерський словник, М: Бухгалтерський облік, 2006.
  11. Голов С. Ф. Управлінський облік. Підручник. – 3-тє вид. – К.: Лібра, 2006. – с.205-207
  12. Козаченко Г.В., Погорелов Ю.С., Хлапьонов Л.Ю., Макухин Г.А. Управління затратами промислового підприємства: Монографія. – К.: Лібра, 2007. – с. 53-55
  13. Барабан О.А., Васильченко М.М., Управління витратами на підприємстві// Прометей, 2011 р. - № 2(35) – 245 с.
  14. Служба статистики Донецької області. [Електронний ресурс]. – Доступний з donetskstat.gov.ua
  15. Ніколенко Ю.В., Основи економічної теорії//Київ: ЦНЛ, 2009, - 650 стр.
  16. Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2010. — 120 с.
  17. Кальєніна Н.В., Інструментарій системи управління витратами підприємства, 2011 р. № 1 - 230 с.
  18. Партин Г.О., Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: Монографія К.: УСБ НБУ, 2003. – 219 с.
  19. О.В. Трифонова, Ю.М. Ткачук, Принципи управління витратами промислових підприємств// Прометей, 2011 р. - № 2(35) – 146 с.
  20. Балюк І.С., Механізм управління витратами підприємства// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. ? Вип. 20.10 – 230 с.
  21. Іванюта П.В., Лугівська О.П., Управління витратами: навч. Посіб// Київ: Центр учбової літератури, 2011 р. – 316 стр.
  22. Загальні вимоги до фінансової звітності: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 [затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87]// Все про бухгалтерський облік. – 2012. – №8-9. – С. 14-16.
  23. Витрати: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16: [затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318]// Все про бухгалтерський облік. – 2012. – №8-9. – С. 88-93.
  24. Польова Т.В., Корецька Н.М. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ; Економічні науки/Економіка підприємства// Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна
  25. Кудінов Е. О. Проблеми обліку витрат торговельних підприємств/ Е. О. Кудінов// Торгівля і ринок. – 2011. – №31. – Т. 2. – С. 257-263.