Біографія
Особистісне становлення
Я, Лук’янцева Наталія Вікторівна, народилася 15 травня 1994 року у місті Шахтарськ, Донецької області. Моя мама – Лук’янцева Оксана Олександрівна, працює оператором газової котельні спортивного комплексу Динамо
, батько – Лук’янцев Віктор Васильович, працює монтажником. У сім’ї я не перша, у мене є улюблена сестра – Лук’янцева Тетяна Вікторівна, яка працює помічником директора в стоматологічній клініці Чівіс
, вона старша мене лише на два роки, тому ми з нею як найкращі подруги. Вона мене підтримує у всіх складних життєвих ситуаціях.
Дитинство
Вже в 3 рочки мама мене відвела в садочок Сокіл
, мені там дуже подобалося, в цьому місці я знайшла друзів, і дізналася багато нового. Зараз так забавно дивитися відео зі свят, де маленька, така миленька дівчинка читає вірші, танцює, співає, і замислююся – а це ж я...
. Так як з 2001-го р в нашій країні вводили 12 - річне навчання в школі, мама подбала про мене і перевела мене зі старшої групи відразу в підготовчу, таким чином в школу я пішла з 6-ти років.
У дитинстві я була активна і непосидюча. Найбільш яскраві спогади з дитинства це те, як ми з подружками влаштовували концерти. На ньому були танці, пісні, конкурси, сценки тощо. Для відвідування концерту потрібен був квиток, які в той час ми продавали за 50–80 коп. Вже в той час я почала заробляти. Збиралася вся вулиця, щоб на нас подивитися, усі нас хвалили, плескали нам, це було незабутньо, і шалено приємно. А після, на виручені гроші, ми накупали усілякихк солодощів, і відзначали успішно проведений концерт. Я вважаю, що в мене було щасливе дитинство з масою класних спогадів.
Школа
І ось у 2000 році почався новий етап мого життя, я пішла в 1–й клас в Садовську школу Шахтарського району. Відвели мене туди бабуся з дідусем, батьки у тот момент, на жаль, були на заробітках в іншій країні. У ті роки сім’ю мені замінили батьки моєї мами, а так само підтримували і татові батьки. Їх я дуже ціную, зараз хоч і рідко, але навідуюся до них. Я була молодша за всіх однокласників. Мене всі любили, і всі допомагали так як всі вважали мене маленькою ще. Цей час був насиченим, я ходила на гімнастику, на плавання, на танці, і брала участь у різних конкурсах.
Одного разу, влітку я побувала в Москві. Для мене, маленької дівчинки, це місто здавалося нескінченним, воно було просто величезним. Спочатку навіть було страшно бачити велике скупчення людей, машин, ці височенні багатоповерхівки, метро і т. д. Але пізніше мені це все, навіть дуже сподобалося. З того моменту, я вирішила для себе, що в майбутньому хочу жити в мегаполісі.
У 2005 році ми переїхали у прекрасне місто Донецьк. До того моменту мої батьки, нарешті повернулися назавжди. Мені потрібно було йти в нову школу № 83 ім. Г. І. Баланова. Пам’ятаю свій перший день, я прийшла, класний керівник поставила посередині класу, представила всім, тоді я себе почувала дуже ніяково, і сильно хвилювалася. Але всі виявилися дружними, і радісно зустріли мене. Спочатку було складно звикнути до нових правил цієї школи, але я впоралася. В 11-му класі я почала наполегливо готуватися до вступу, тому мало не кожен день ходила до репетиторів. Останній рік пролетів непомітно. Настала весна, а там і останній дзвоник, остання лінійка, веселий випускний і зустріч світанку у Донецького моря.
Університет
У 2010 році вдало здавши тестування, у свої 16 років я дуже довго визначалася, куди ж поступати. Близькі твердили різні варіанти, в той момент я дуже заплуталася, адже це дуже важливо, моє майбутнє залежало від прийнятого рішення. У підсумку подала документи в різні вищі заклади, на різні спеціальності. Поступила в кілька університетів на бюджет. У Донецький Національний Технічний Університет надходила на гірничо-геологічний факультет, коли побачила себе в списку надійшли, вирішила для себе, що хочу тут навчатися. Для моїх батьків цей вибір був несподіваним, але вони його схвалили. Так і почалося моє студентське життя!
Стало сюрпризом те, що в групі хлопчиків раз на п’ять було більше ніж дівчаток. Але ми з дівчатками швидко до цього звикли. На першому курсі я знайшла собі дуже хороших і вірних друзів, навіть після того як ми почали з другого курсу вчитися в різних групах, ми не перестаємо спілкуватися досі. Після першого курсу при розподілі обрала спеціальність Техніка і технологія геологорозвідувальних робіт
. При проходженні першій практиці дізналася чимало цікавої інформації про свою професію. Крім навчання в університеті я почала підробляти, по вихідних, промоутером. Треба ж було якось заробляти на розваги, коли злітала
зі стипендії, так я потроху ставала самостійною. Ніколи не забуду безсонні ночі перед іспитом, дні факультету, зрештою я дізналася, що таке бути справжнім студентом
.
Чотири курсу, на жаль, пролетіли так швидко. Отримавши диплом бакалавра, переді мною став вибір на кого піти - на спеціаліста або на магістра. У підсумку я спробувала вступити до магістратури. Успішно склавши вступні іспити, я пройшла до магістратури. Моїй радості не було меж. Зараз я пишу магістерську роботу на тему Гідравлічний розширювач для гравійного фільтра
, в цьому нелегкому занятті мені активно допомагає професор Калініченко Олег Іванович – чудова людина, і хороший керівник.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Плани на майбутнє у мене не дуже оригінальні. Як і всі я хочу знайти цікаву роботу, яка буде мене задовольняти, не тільки матеріально, але ще й морально (захист магістерської роботи, і отримання довгоочікуваного диплома навіть не обговорюється, це само собою).