Русский
ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Особистісне становлення

Я, Никоненко Денис Валерійович, народився 25 вересня 1992 року в місті Курахове Мар’їнського району Донецької області. Батько – Никоненко Валерій Петрович, 1963 року народження, працює водієм пасажирського автотранспорту ТОВ ДонецькЕнергоРемонт. Мама – Никоненко Валентина Михайлівна, 1965 року народження, обіймає посаду заступника головного лікаря з економічних питань лікарні міста Курахове. Сестра – Никоненко Владислава Валеріївна, 1986 року народження. Закінчила Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) у 2008 році з червоним дипломом, магістр факультету екології та хімічної технології.

Дитинство

За словами вихователів, з самого дитинства я відрізнявся слухняністю, спокоєм, любов’ю до близьких, рідних, що підтверджували і мої батьки. Однак, як і у всіх хлопців в мене з’являлося бажання бігати, стрибати, ганяти м’яч, в чому і не відмовляли мені мої близькі. Бувало, хуліганив, за що не раз удостоювався честі постояти в кутку. Словом, ріс звичайним хлопчиком.

В 4 роки пішов у садок Буратіно. Чому тільки в 4 – не знаю, напевно, через те, що був малословним і майже не розмовляв. Але згодом мене прорвало і понесло, мене насилу зупиняли, але незабаром я заспокоїв свій словесний запал. Даний садок знаходився поруч з будинком моєї бабусі, тому часто, підчас обідньої прогулянки збігав з садка. Однак вихователі не переймалися, бо знали, що я втік до бабусі і до сонної години мене приведе старше мене на 8 років двоюрідна сестра. Останній рік я ходив уже в інший садок, який називався Казка. Найчастіше все літо я проводив у батька на роботі в гаражі. Він тоді працював на автомобілі Камаз. Я не уявляв собі своє подальше життя без дороги і тому до останнього при будь-якій можливості відправлявся в рейс разом з батьком.

Школа

Першого вересня 1999 я пішов перший раз у перший клас Навчально-виховного комплексу. Цей комплекс був структурою політехнічного ліцею міста Курахове. Він має 2 корпуси: молодший корпус – 1–4 клас, який включає в себе групу подовженого, і старший корпус – 5–11 клас. Цей навчальний заклад закінчувала і моя рідна сестра, що стало приводом мого вступу сюди. З плином часу політехнічний ліцей був перейменований в гімназію Престиж.

За період навчання в гімназії я активно брав участь в різних олімпіадах з різних предметів, таким як математика, фізика, хімія, географія, право. Неодноразово займав призові місця. Так само був активним і в спортивному житті гімназії. Неодноразово брав участь з футболу за свою гімназію, був лівим захисником. У процесі навчання мені важко було визначитися до якого профілю наук мене найбільше тягне. Однак по закінченню 9-го класу я вже не міг уявити собі своє життя без цифр і креслень, що визначило мою подальшу долю. Родзинкою нашої гімназії був зв’язок з ДонНТУ. До нас не раз приїжджали читати лекції з креслення І. А. Скидан, з математики Ю. Л. Носенко, з інформатики В. Н. Павлиш. Після закінчення 9-го класу продовжив навчання в старших класах з фізико-інформаційним нахилом. Мені була цікава така наука як інформатика, вивчаючи яку не раз брав участь на олімпіадах з даної дисципліни. Так само свого часу захоплювався правом. Коротко кажучи, мене багато чого цікавило, і я хотів бути всебічно розвинений. За роки свого навчання в гімназії Престиж багато разів був нагороджений похвальними листами за високі досягнення у навчанні. У 2010 році закінчив гімназію і був нагороджений золотою медаллю. Переді мною став складний вибір – вибір майбутньої професії, який визначав мій подальший життєвий шлях.

Університет

Після закінчення гімназії я твердо вирішив, до якого ВНЗ буду поступати, проте не міг визначитися з майбутньою спеціальністю. Я бажав пов’язати своє майбутнє з автомобілями і все, що з ними пов’язано, проте батько порадив мені вступати вчитися на маркшейдера, хоч і розумів причину мого бажання. Здавши зовнішнє незалежне оцінювання на високі бали, я став студентом Донецького національного технічного університету гірничо-геологічного факультету.

Переді мною відкрилася довгоочікувана пора – студентське життя. Пригадую, як запізнювався на перші свої лекції через те, що не міг знайти потрібний корпус, потрібну мені аудиторію, як важко було вставати на перші пари і досиджувати до останньої. Але, як і всі студенти швидко звик до нового розпорядку дня. Як і у більшості студентів у мене з’явилася можливість проживання в студентському гуртожитку. Адже як кажуть Хто не жив у гуртожитку, той не студен. Так, спочатку це було складно. Потрібно було звикнути, що в тебе не своя власна кімната, а ти її поділяєшь зі своїми сусідами, які в подальшому не раз тобі допоможуть по навчанню, загальний душ, кухня тощо. Спочатку все це мене лякало, але незабаром я вже не міг уявити собі своє життя без гуртожитку. Тут пройшла одна з незабутніх частин мого студентського життя. Все йшло своєю чергою, і наближалася перша моя сесія. Як і у всіх студентів, страх першої сесії завжди знаходився у мене за плечима, але після здачі першого іспиту він пропав. Перша сесія була здана практично на відмінно, всього лише одна четвірка. Відмінною особливістю нашого університету було те, що на парах фізичного виховання ми могли самостійно вибрати той чи інший вид спорту, яким хотіли займатися. На той час я був захоплений чудовою грою біл’ярд. На щастя в нашому вузі також був представлений цей вид спорту, тому я, не роздумуючи, вибрав його і впродовж кількох курсів відточував свою майстерність. З кожним семестром все краще я пізнавав свою спеціальність. Батько був прав – це чудова і цікава спеціальність. На другому курсі у мене був перший спуск у шахту, на пам’ять про який я дістав з шахти шматочок вуглинки. Вже на наступний рік на виробничій практиці мені довелося більш детально зануритися в будні маркшейдерської служби, побувати в різних гірських виробках, коли світло від коногонки розчинялося в нескінченній темряві. Після всього цього я вже не міг уявити собі своє життя без маркшейдерії, без шахт, без шахтарського гумору…

Протягом усього періоду навчання мені не раз вдавалося здавати сесії на відмінно. В результаті чого державні іспити були здані на відмінно, і диплом бакалавра був з відзнакою.

За порадами батьків і хороших відгуків від викладачів своєї кафедри вирішив вступати до магістратури. За результатами розподілу моїм науковим керівником став доц., к. т. н., проф. кафедри маркшейдерської справи Мирний В’ячеслав Васильович. Тема магістерської роботи була запропонована науковим керівником, яка мене цілком зацікавила.

Плани на майбутнє

Протягом наступних п’яти років планую влаштуватися на роботу на виробництво за своєю спеціальністю, створити велику і міцну сім’ю. По можливості хотів би отримати другу вищу освіту, пов’язану з автомобільною галуззю.