Біографія
Особистісне становлення
Я, Данилов Владислав Генадійович, народився 26 листопада 1992 року, в місті Макіївка Донецької області.
Мої батьки: Генадій Володимирович Данилов – інженер‑електронник на Макіївському металургійному заводі. Тетяна Михайлівна Данилова – оператор ЕОМ на тому ж підприємстві. Я дуже вдячний їм за те, що вони доклали багато зусиль в моєму вихованні: привчили мене до книг, навчили читати, писати, рахувати. Рахувати мені подобалося найбільше, тому тяга до математики у мене була з раннього дитинства. Так само в дитинстві проявилися мої технічні
нахили, коли всі речі технічного роду, будь то іграшки або побутові предмети, розбиралися мною до гвинтика за допомогою батьківських інструментів. Зібрати назад у мене далеко не завжди виходило, але досвід роботи з інструментами я отримав досить рано. Також ще в дошкільному віці у мене з’явився інтерес до іноземних мов. А все завдяки ігровій приставці, яку батько відремонтував з убитого стану. На додачу до неї йшла відеогра жанру РПГ і я сидів з англо-російським словником і довгими годинами перекладав весь текст, який був на екрані, тому що інакше було зовсім не зрозуміло що робити, а грати дуже хотілося.
У 2000 році я пішов у перший клас ЗОШ I–III ступенів №50 і провчився там до 2008 року. Це був приємний час і запам’ятався він багато чим: починаючи від перших справжніх друзів і закінчуючи спробами ремонту електричних пристроїв і збору раніше поламаних мною ж радіокерованих іграшок. Моє дитинство було в оточенні дбайливих родичів. Вчителі, які з перших днів вчили мене не тільки дисциплінам, а й життю. Без удаваної скромності можу заявити, що я був старший за своїх ровесників, що відзначали викладачі. З самих ранніх років я був розважливіше, спокійніше своїх одноліток, завжди думав наперед про наслідки, а коли вже все обдумано, йшов до своєї мети. Я з самого початку виявляв себе як активний школяр, і весь час навчання в школі, брав участь практично у всіх святах і шкільних заходах: танцював, виступав, був ведучим.
Професійне становлення
На вибір моєї майбутньої професії вплинули мої батьки. Мій дід був електриком, мій батько був електронником, тому я вирішив теж податися в електроенергетику.
З самого дитинства я з цікавістю вивчав схеми, за якими працював батько, хоч і почав їх розуміти набагато пізніше. До того ж, дана професія затребувана повсюдно.
Будь-яке промислове підприємство споживає електроенергію і без відповідної служби воно не обійдеться. Будь-яке порушення в електропостачанні може обернутися катастрофою.
Тому професія енергетик
є важливою, престижною і надзвичайно відповідальною. У 2008 році я закінчив дев’ять класів, і мій батько порадив мені вступити в
Макіївський металургійний технікум, щоб якомога раніше я міг пізнавати свою майбутню спеціальність.
У 2012 році з відзнакою закінчив Макіївський металургійний технікум за спеціальністю Електропостачання промислових підприємств і цивільних споруд
.
У 2015 році з відзнакою закінчив бакалаврат в Донецькому національному технічному університеті за спеціальністю Електротехнічні системи електроспоживання
,
в даний час продовжую навчання там же.
Проблема вибору вузу не стояла. Ще в технікумі я зрозумів, що необхідно отримати вищу освіту в обраній спеціальності і ДонНТУ підходив ідеально: цей університет всіляко сприяє діяльності студента в науковій, педагогічній та технічній сферах. Крім вивчення спеціальності, мені випала нагода вивчити французьку мову загального і технічного напрямків, тому я, недовго думаючи, пішов на французький технічний факультет, про що і не пошкодував, так як нам (студентам) на ділі показали, на скільки це красива мова. А також, по суті, вона є мовою науки за часів Відродження і багато наукових і фізичних термінів придбали нові смислові якоря і стали більш зрозумілі. Особисто у мене з ним проблем не було, так як французькі слова і терміни досить добре осіли в російській мові.
Останнім часом мене зацікавили теми, пов’язані з впливом вищих гармонік на якість електроенергії, які сильно спотворюють синусоїду напруги в мережі і можуть призводити до великих раптових і несподіваних проблем і навіть до фінансових втрат, а головне, до людських жертв. В якості наукового керівника я вибрав Бершадського Іллю Адольфовича, так як він є справжнім вченим в моїх очах і людиною, яка може дійсно мене чогось навчити, а головне, допомогти в моїх наукових дослідженнях.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Я припускаю два можливих шляхи розвитку своєї кар’єри. З одного боку, мені цікаво викладання і науково-дослідницька діяльність. З іншого, не маю нічого проти професійної практики в будівельно-монтажних організаціях, пусконалагоджувальних та проектних підприємствах.