РУС
Біографія
Особистісне становлення
Я, Сищук Святослав Всеволодович, народився 4 січня 1990 року у Донецьку у самій звичайній родині: батько — сантехнік, мати — домогосподарка. Усе дитинство провів весело та безтурботно у рідному місті. Свій перший день у школі я не забуду ніколи, адже там я познайомився зі своєю першою, і тепер я знаю точно, кращою вчителькою молодших класів. Саме тут почали формуватися мої найкращі якості та риси характеру, а також любов до навчання. Час минав неймовірно швидко і непомітно для мене почалася старша школа. Точні науки давалися мені з великими труднощами, але я зумів організувати себе і добре закінчив школу та вступив до технікуму. У технікумі я навчився основам радотехнікі і став завзятим радіоаматором. Диплом я написав завдяки практиці на підприємстві ДП Донецька залізниця
, куди і влаштувався на роботу після закінчення навчання.
Професійне становлення
Трудовий процес виявився не стільки важким для засвоєння, скільки утомливим фізично, а іноді і морально. Але людина вчиться новому все її життя, тому не було сенсу зупинятися на досягнутому. Я здав вступний іспит і поступив на другий курс бакалавріату в Одеську національну академію зв'язку ім. А.С. Попова. Заочна форма навчання за розумну плату і проведення занять в рідному місті на базі навчально‑виробничого центру цілком мене влаштовували. Через пару років я успішно закінчив навчання і здав вступний іспит до магістратури. Уже ніщо не могло мене зупинити на шляху отримання знань для подальшого особистого зростання, а в перспективі і кар'єрного.
Але мирному часу не судилося тривати довго. Прийшла війна в наш рідний край. Кров і смерть просочили усе навколо, кожен подих, кожен прожитий день відчувалися вже зовсім інакше. В один з тих холодних січневих днів 2015 року ми всією сім'єю вечеряли на кухні. Ніхто не міг знати, що наша вулиця була вже на мушці. Повинен сказати, що міни, котрі рвуться над головою, кардинально міняють погляди на життя. У такі часи немає нічого важливішого підтримки близьких вам людей. Де б я міг зараз опинитися без них, нікому не відомо. Але надовго зациклюватися на чомусь не можна, потрібно було продовжувати жити, потихеньку ходити на вже знайому мені роботу і з обережністю задати собі питання, а що ж далі?
І я вирішив всупереч усьому продовжити перерване навчання. Після опрацювання різних варіантів вибір припав на Донецький національний технічний університет, куди я подав документи на бюджет, вибравши кафедру радіотехніки та захисту інформації. Мене зарахували на денну форму навчання, чому я був цілком задоволений. Але в тяжкі часи потрібні жорсткі рішення, тому, незважаючи на денну форму навчання, я не став кидати роботу, просто не зміг дозволити собі таку розкіш. Втім, я даремно переживав, нові викладачі, нові предмети, знайомства з іншими магістрантами, усе дуже швидко закрутилося і ось вже настав час для першої сесії. Здавши її на відмінно, я вперше за довгий час зітхнув легко і вільно. Тепер я був абсолютно впевнений, що всі мої рішення були прийняті вірно і я просуваюсь в потрібному напрямку.
Плани на майбутнє
У найближчому ж майбутньому хочу добротно написати свою магістерську роботу, а після закінчення навчання підшукати інше місце роботи. Рухатися вперед, не оглядатися назад та не мучити себе важкими думками — такий новий я та мій життєвий шлях.