Особистісне становлення
Я, Стрябкова Альбіна Павлівна, народилася 19 січня 1995 в місті Донецьк. Так склалася доля, що мій День народження збігся зі святкуванням одного з великих православних свят - Богоявлення (Хрещення Господня). Люди, народжені 19 січня - це дуже сильні особистості, цілеспрямовані, що володіють великим завзяттям, завжди мають свою думку і вміють її відстоювати, працелюбні, прагнуть тільки до перемоги і руху вперед.
У дитинстві я була дуже слухняною, активною дитиною. У два рочки батьки віддали мене в дитячий сад, де у мене з'явилися перші друзі. На жаль, небагато пам'ятається про цей чудовий час, але точно знаю, що я дуже любила своїх вихователів і завжди допомагала їм доглядати за молодшими. Тому ще з дитинства я бажала бути вчителькою молодших класів.
1 вересня 2001 року ДЗШ I-III ступенів № 151 відкрила мені свої двері, я пішла до першого класу. До цього моменту батьки навчили мене читати, рахувати і навіть щось писати. Моєю першою вчителькою стала Бойко Валерія Вікторівна, чудова людина і професійний педагог, адже саме їй довірили взяти найбільший клас, вона вчила, виховувала, заклала в нас основу - «міцний фундамент» для подальшого навчання в школі. Мій клас був унікальним, по-перше, нас було 38 учнів, по-друге, вперше було прийнято 12-ти річну середню освіту, яку, на щастя пізніше скасували, по-третє, ми перші навчалися в четвертому класі, тому у нас кожен рік була нова програма навчання, нові предмети і новітні, барвисті, яскраві підручники. Початкова школа мені далася легко, закінчила її на відмінно, багато разів займала посаду командира або старости класу.
Після закінчення початкової школи, почалася нова ступінь - це середня ланка, ласкаво просимо до п'ятого класу! Нас зустрічає новий класний керівник - Тарутина Вікторія Анатоліївна (вчитель історії та права), дивовижна людина, наша друга мама, у нас склалися чудові стосунки і донині ми зустрічаємося, разом відпочиваємо, спілкуємося, проводимо свята. Ця жінка, яка володіє приголомшливою інтуїцією і вміє дати потрібну пораду, вона вірить в мене. І скільки б не було ще вчителів, викладачів в моєму житті, саме вона, моя Вікторія Анатоліївна назавжди буде в моєму серці. Завдяки її професіоналізму та вмінню подати інформацію, поставити і провести урок за різними методиками, я полюбила історію. З цього моменту я почала брати участь у всіх шкільних олімпіадах. Моя перша районна олімпіада з історії не принесла мені перемоги, але я побачила процедуру проведення, організацію це був вже досвід. Тому на наступний рік з новими силами і вірою в себе в цій же районній олімпіаді я посіла третє місце.
У десятому класі в школі створюється Рада самоврядування, в якій я обіймала посаду віце-президента школи, згадуються неодноразові відвідування кабінету директора, де ми разом обговорювали, радилися, вирішували актуальні питання школи.
Так само не можу не згадати, урок історії в 11 класі, який проводила директор моєї школи Діденко Олена Анатоліївна, це був урок під назвою «Суд М. С. Хрущова як історичної особистості», кожному учневі була відведена своя роль в цьому уроці і мені дісталася роль судді. Мене переодягнули в мантію судді та я повинна була винести вирок, заслухавши та взявши до уваги позиції прокурора і адвоката М. С. Хрущова. Це було дуже цікаво і незабутньо!
Як би не були прекрасні шкільні роки, час не стоїть на місці, так і пролетіли мої одинадцять років школи, в червні 2012 року настав останній дзвінок. Випускний вечір, вальс, шкільні фото у випускному альбомі з найкращими побажаннями ...
Професійне становлення
І знову в унікальний 2012 рік, коли влітку Україна, в тому числі й місто Донецьк, проводить Чемпіонат Європи з футболу «Євро-2012» і приймає гостей з різних куточків світу на своїй території - знаменитій Донбас-арені, успішно здавши зовнішнє незалежне тестування , я поступаю в Донецький національний технічний університет. Мій вибір припав на факультет екології та хімічної технології, спеціальність Екологічна безпека.
Зі вступом до ВНЗ, я стала більш самостійною, відповідальною. На третьому курсі мені надходить пропозиція від моїх одногрупників стати старостою і я її прийняла. Познайомившись з усіма викладачами моєї кафедри, я точно знала, хто стане моїм науковим керівником при написанні бакалаврської роботи - Аліна Анатоліївна Берестова, асистент кафедри Прикладної екології та охорони навколишнього середовища. Тема кваліфікаційної роботи: «Аналіз можливості отримання біогумусу з осадів стічних вод, що утворюються при очищенні стічних вод». Також хотілося б відзначити науковий внесок і сприяння в забезпеченні проведення експериментів Лук'янченко Артура Артуровича - керівника з ДУ «Донецький ботанічний сад». Було дуже легко і приємно працювати з цими людьми, вони поділилися зі мною своїм досвідом і вклали в нашу спільну роботу всю душу.
Я завжди відвідувала конференції, захисти дипломних робіт старших магістрів, мені була цікава сама процедура, організація і нові знання. Знаючи, що повинна виправдати покладені на мене надії, я захистила бакалаврську роботу і здала вступні іспити на відмінно. Це забезпечило мені право навчання на освітньому рівні "Магістратура». Я починаю працювати над магістерською дисертацією з новим науковим керівником доцентом кафедри ПЕтаООС - Молоданом Генадієм Миколайовичем.
На п'ятому курсі я активно брала участь в конференціях, олімпіадах, відкритих лекціях по екології. Олімпіада з екології у 2016 році принесла мені третє місце, а у 2017 році - друге місце. Так само мені пощастило в жовтні 2016 року прийняти участь у II Науковій конференції «Актуальні проблеми наук про Землю» (м Ростов-на-Дону), секція 5 - Екологія та природокористування, була нагороджена Дипломом II ступеня. Особливі слова подяки організаторам даної наукової конференції та професорсько-викладацькому складу Інституту наук про Землю «Південний Федеральний Університет».
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Вважаю, що постійна робота над своїм вдосконаленням є інструментом, за допомогою якого досягаються будь-які цілі та мрії. Мої пріоритети - духовний та фізичний розвиток, кар'єрне становлення, створення сім'ї. Хочу, щоб моя професія приносила мені задоволення і ніколи не втрачала своєї актуальності.