Біографія

Особистісне становлення

Я, Гнідюк Данило Юрійович, народився 9 липня 1995 року у місті Донецьк. Мої батьки: Гнідюк Юрій Дмитрович і Гнідюк Олена Василівна і молодша сестра Гнідюк Олеся Юріївна. З раннього дитинства я був дуже активною дитиною, кожен день прагнув пізнавати щось нове, в цілому був непосидючим ніколи не міг всидіти довго на одному місці.

Дитинство моє проходило в лихоліття, в цей період багато хто переживав кризу, але я цього не пам'ятаю, за що дуже вдячний своїм батькам, які зробили все для того що б я ріс здоровою і щасливою дитиною. Батька я бачив набагато рідше ніж мати так як він багато часу працював для того що б сім'я ні в чому не потребувала, але це не заважало їм приділяти моєму розвитку досить багато часу. Батько з дитинства прищеплював мені любов до спорту і водив в різні спортивні секції , де я займався спочатку боротьбою, яка була в тому віці мені не особливо до душі і я всіляко намагався пропустити тренування, а потім мене записали на ту секцію яку я хотів на той спорт, який мені подобався більше всього на світі і це був футбол.

Футболу я присвятив досить великий відрізок свого життя. Займався в командах: „ФК Шахтар“, „ФК Олімпік“. Тренування я майже ніколи не пропускав для мене перешкодою не були погодні умови, не температура повітря, не мій фізичний стан. І хоч я не був професійним гравцем вихід на поле для мене була ціла подія. Грав я в основному складі на позиції лівий захисник. Особливо любив зимову пору року так як обожнював грати в футбол на засніженому полі. Постійно стежив за професійними матчами, моєї улюбленої командою був італійський футбольний клуб Мілан можливо через те, що в той час там грав український футболіст Андрій Шевченко, але моїм кумиром був такий гравець як Андреа Пірло завжди хотів бути схожим на нього так як його футбол був для мене більше ніж просто гра для мене це було ціле мистецтво.

Завдяки заняттю спортом з самого дитинства в мені виробилися такі якості як витривалість, прагнення до перемоги. На подвір'ї у мене було багато друзів, з якими ми весело і безтурботно проживали найпрекрасніші роки. З багатьма хлопцями я спілкуюся і сьогодні.

У школу я пішов у віці шести років. Мій Ліцей № 6 знаходиться в п'яти хвилинах від будинку і думаю цей факт допоміг мені не спізнюватися на перші уроки, але не вберіг від прогулів. У початкових класах я не відчував особливого інтересу до навчання, як і більшість дітей, та й до всього цього дитина я був зірви голова частенько розмовляв на уроках і займався своїми справами, але не навчанням.

Починаючи з сьомого класу, я почав більше часу приділяти навчанню і мені почали подобатися такі уроки як історія, фізика, хімія. Але тим не менше на той момент я для себе вирішив, що я повинен стати відмінним футболістом.

Професійне становлення

Підходячи до рубежу вибору професії, я перебрав дуже багато варіантів таких як економіст, юрист і навіть поліцейський. Але після довгих роздумів я вирішив, що на даному етапі часу юристів і економістів стало дуже багато, а грамотних інженерів майже не залишилося і вибір не змусив себе чекати.

Після 9 класу вступив до Донецького електро-металургійного технікуму, на спеціальність пов'язану з металургійним обладнанням, з того моменту і почалося моє студентське життя і шлях від звичайного школяра до інженера-механіка. Замість уроків стали пари, замість вчителів викладачі, для мене це було щось нове. Полюбив навчання в технікумі я з другого курсу так як саме з цього моменту в навчальній програмі почали з'являтися профільні предмети за фахом. Навчання в технікумі мені давалося без особливих зусиль і в 2014 році я написав і успішно захистив дипломну роботу на відмінно і отримав свій перший диплом.

В цьому ж році після підготовчих курсів і здачі академічної різниці я поступив на 3 курс прискореного навчання в Донецький національний технічний університет на факультет інженерної механіки та машинобудування на спеціальність: інжиніринг та технічний менеджмент підприємств металургійної промисловості.

Початок навчання в університеті відразу ж вразило професіоналізмом викладачів і високим рівнем навчання. Диплом бакалавра я отримав без особливих зусиль. Після закінчення 4 курсу я довго думав чи продовжувати навчання або йти на роботу за фахом, але вирішив довести своє навчання до кінця і продовжив навчання в магістратурі для отримання ступеня магістра.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

Головною метою є успішне написання і захист магістерської дисертації. По закінченню магістратури маю намір влаштуватися на роботу за отриманою спеціальністю. Буду намагатися вдосконалювати свій професіоналізм в якості досвіду, знань і навичок. Можливо отримані знання дозволять мені зайнятися підприємницькою діяльністю пов'язану з металургійним обладнання.