Біографія
Особистісне становлення
Я народився теплим літом, в славному місті Комсомольське, ближче до 2 години ночі. Мій Тато - Анатолій Анатолійович - мій кумир! Вмів робити все! Моя Мама - Тетяна Григорівна - найкраща мама на світі! І не дивлячись на це, мене все одно відправили в школу, щоб подолати всі веселощів і тяготи шкільного життя. Подолати всі тяготи школи допомогли як і однокласники, так і три шкільних мами - Олена Олексіївна, Валентина Федорівна, Тетяна Олександрівна! Час в школі проходило по-різному, так і залишило сліди, як негативний, так і позитивний.
У дитинстві ми часто грали у дворі в футбол! У нас було поле, яке складалося з асфальту. Кутовими у нас служили дерева. Так само ми були записані в футбольну секцію на стадіоні, де і проводилося наше відточування футбольного мистецтва. Ходили ми компанією: Я, Олексій і Олександр. Намагалися потрапити в одну команду, так як знали хто і як веде себе на полі. Пізніше, нас перевели в середню групу, де ми познайомилися з ще більшою кількістю інших хлопців, які як і ми, прагнули до перемог. Часто проводились змагання між групами. Де перемога була рівносильна перемозі в Лізі чемпіонів.
Взимку ми ходили в школу №5, і грали на міні полі, де намагалися сильно не бити м'ячем, що б стіни і далі були в хорошому стані. Там ми часто здавали нормативи з бігу, маневрів і жругім різних видів перевірок наших навичок. Після зими, ви ходили на поле, де потихеньку звикали назад до трави, на превеликий полю, і до ще більших навантажень. Все проходило буденно. Але в один прекрасний момент, нас запустили тренуватися і проводити матчі на синтетичне поле, яке хоч і не сильно відрізнялося від трав'яного, але були свої нюанси.
Влітку цього ж нас допустили до змагань з іншими юнацькими футбольними командами. До нас приїжджали з різних близьких міст. На жаль, яке ми місце не пам'ятаю. Але було дуже добре пограти з іншими командами, перейняти досвід, поділитися своїм, і просто побачити інших хлопців.
Професійне становлення
Довго думати, куди піти після 9 класу не доводилося, так як в нашому
місті був чудовий «Комсомольський індустріальний технікум». Наш Шеф
-
класний керівник Микола Миколайович допоміг нам влитися в студентське життя. Там я зустрів дуже розумних і талантлевых викладачів,
які не просто розповідали, а докладно могли дати відповідь на питання,
навіть, якщо це не по його предмету.
Технікум, дав мені друзів, знання, загартування, цінності, а так само самий затребуваний диплом в світі, відпустив у вільне плавання у всеозброєнні. І я вирішив причалити до берегів не менш гідного навчального закладу – ДонНТУ!
Здавши підготовчі курси, і вступивши на прискорений курс навчання, я з гордістю міг сказати – Я ДПИшник! До речі, коли кажеш, що ти вчинив у ДонНТУ, старе покоління не розуміють, що це за вуз, але як тільки ти кажеш ДПІ, абсолютно всі говорили, як це круто!
Перший рік навчання давався важко. Але потік був дуже дружний,
допомогу можна було отримати від будь-якого. Так мені і допомогли з
освоєнням технічних програм. В середині першої сесії, з температурою
під 40, довелося лягти в лікарню, оскільки подальша здача була вже не
можлива за станом здоров'я. На щастя, лежав не довго, і викладачі
університету йшли на зустріч. Після здачі вже літніх іспитів, нас
направили на практику в ТОВ «Донбас Партнер Груп», де мене ознайомили з
цікавим світом моніторингу транспорту, а також стеженням за його
станом. Досить цікавий досвід був отриманий в ході проходження
практики. На початку III навчального семестру зробив спробу навчання і
подальшого стажування в даній компанії, але з об'єктивних причин не зміг
гнатися за двома зайцями
.
Так як я іногородній, мені надали місце у гуртожитку №9, яке славиться своїм порядком і чистотою. Але, чомусь мало хто говорить, про його дуже зручному розташуванні. Проживання в гуртожитку досить весела штука, але просиджувати штани в 4 стінах, коли за вікном стільки цікавих місць, я вважав – нерозумно.
У стінах вузу, зміг оглянути більшу частину міста, вивчивши його за деяким паралелях «від і до». Особливо сподобався Калінінський район, де поєднувалось велика кількість різних видів архітектурних споруд, дорожніх розв'язок. Не можна не відзначити вид на місто з цього району, він чудовий.
На жаль, через обстріли, неможливо оглянути місто весь, з ніг до голови. Адже це одне з небагатьох, цікавих мені занять, яке доступно завжди.
Успішно написавши іспити, і отримавши диплом бакалавра, я попрямував подавати документи в магістратуру. Після успішної здачі іспитів на вступ до магістратури, я ринулися знову гризти граніт науки. Мені пощастило, так як моїм науковим керівником став Гутаревич Віктор Олегович, до якого я і хотів потрапити!
Плани на майбутнє
Для початку закінчити магістратуру. Отримати робоче місце, де була б можливість працювати і розвиватися. Одружитися на коханій дівчині, купити квартиру, автомобіль мрії, здійснити мрію - свап
двигуна, а так само гідно прожити життя!