Біографія
Особистісне становлення
Я, Ященко Кристина Ігоревна, народилася 23 червня 1992 року в місті Ясинувата. Моє дитинство в основному пройшло місті Ясинувата на сотому кварталі, де я жила з батьками і братом. Мене виховували батьки Ященко Ігор Анатолійович і Ященко Лілія Леонідівна. Ми жили на першому поверсі п'яти поверхового будинку, а мої дідусь та бабуся жили на 4му поверсі в цьому ж під'їзді.
Коли мені виповнилося 3 роки, моя мама пішла на роботу. Тому, ми все частіше почали бачитися з бабусею і дідусем. Мені завжди подобалося бути у них в гостях, там у мене були іграшки і своє ліжко. Тому я вважала їх квартиру своїм другим домом
.
Там мені завжди було затишно і дуже пізнавально. Моя бабуся була для мене шеф-кухарем, в будь–який час доби у неї було багато смачної їжі, особливо я любила, як вона готувала: печиво, торти і піцу.
Також вона завжди тримала квартиру в ідеальній чистоті і стежила за чистотою нашого одягу. Вечорами ми дивилися телевізор, грали в морський бій, хрестики нулики і шашки. Вона завжди була для мене найкращим прикладом.
Коли бабуся була зайнята своїми справами, мені було цікаво спостерігати за дідусем. У нього є захоплення – риболовля. Тому снасті, гачки, важки, раколовки і волосінь були завжди в моєму розпорядженні, тільки поки він цього не бачить. Потім у мене з'явилося хобі бісероплетіння
і він почав мені дозволяти брати його ліску, а потім почав купувати мені спеціальні лісочки та гумки.
Ще одне його захоплення – це ремонт. Міняти розетки, вимикачі, ремонтувати шафи і стільці у нього завжди добре виходить. Він працював на ЯМЗ токарем, виточували різні деталі з металу. Як–то раз він приніс додому, 4 підшипника, узяв довгу дошку і маленький брусок, і зробив мені щось на подобі скейтборда
. На цій скейтборді
потрібно було їхати сидячи, і управляти брусочком прикріпленому до низу дошки. Було захоплююче кататися на ньому.
Перший двоколісний велосипед мені подарував дідусь, вчили мене на ньому їздити він і мої батьки.
Я ходила у садочок, який називається Золотий ключик
. Батьки водили мене на різні гуртки, я займалася танцями, вишивкою, пошиттям одягу і плетінням з бісеру.
Професійне становлення
В перший клас я пішла 1 вересня 1998 року в Ясинуватську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів №2. Як і всі діти, я переживала йдучи в школу. Адже там були незнайомі діти і вчителі. Я була скромною дитиною і мені важко було зійтися з новим колективом. Але мені пощастило, адже мене завжди підтримувала моя дружна сім'я.
У другому класі я дізналася про можливості піти вчитися в музичну школу. Я завжди вважала, що щоб вчиться грати на скрипці треба бути якимось надлюдиною
. І навіть не очікувала, що це можливо в реальному житті. Але як здавалася це не просто, але дуже захоплююче. В музичній школі були уроки сольфеджіо, де нас вчили музичній грамоті. З часом додали ще музичну літературу, де ми слухали різні твори і вчили біографію композиторів.
Провчившись у школі №2 8 років, я перейшла в Ясинуватську загальноосвітньої школи I–III ступенів № 1 через 2 роки батьки перевели мене в приватний Донецький міський ліцей Наукова Зірка Донбасу
, де я і вчилася до кінця 11го класу.
У 2009 році я вступила до Державного університету інформатики і штучного інтелекту. Перший час вчитися було важко, адже в школі не було такого навантаження. Провчившись півтора року, я взяла академічну відпустку.
28 травня 2011 року я народила сина Олександра. У цей час Державний університет інформатики і штучного інтелекту почав відноситься до Донецького національного технічного університету. Мої документи були передані в ДонНТУ. Тому 2013 році я відновилася і продовжила навчання в Донецькому національному технічному університеті. Де захистила диплом бакалавра і вступила на перший курс магістратури.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На даному етапі мого життя важливим є освіта, так що я збираюся успішно закінчити магістратуру, потім знайти роботу.
Також важливою людиною в моєму житті залишається мій синок, який скоро пійде до школи. В моїх планах продовжувати вчити його читати, писати та малювати.