Біографія
Особистісне становлення
Я, Малахівська Валерія Сергіївна, народилася 5 вересня 1995 року у місті Одеса. Моя мама – Малахівська Тетяна Миколаївна – працює стиліст-візажистом. Мій батько – Малахівський Сергій Ігорович – працює інспектором облДАІ. У п’ять років, за сімейними обставинами, я і моя мама переїхали в місто Донецьк. Не можу не згадати свою чудову бабусю, яка з самого дитинства присвячувала мені увесь вільний час. Моя бабуся - Ліпунова Надія Іванівна - працює землевпорядником. Саме вона уперше відвела мене на різні кружки, якими згодом я займалася аж до вступу в університет. Ніколи не забуду як ми грали з нею у бадмінтон, катаючись на роликах вчили вірші, взимку грали в сніжки, а також проводили вихідні на дачі, де ми висаджували квіти, ягоди і різні фрукти та овочі. Моїм вихованням займалися мама і бабуся, які з самого дитинства показували, що означає бути відповідальним, розуміючим, співчуваючим і найголовніше доброю і щирою людиною. Завдяки їх мудрості і знанням я багато що упізнала і засвоїла. Незважаючи на різницю у віці, я з ними ділюся своїми секретами, помилками і проблемами, тому що знаю, що вони завжди мене зрозуміють і не засудять.
У 2001 році я пішла в ЗОШ № 65, де провчилася 9 класів, а потім поступила в Донецький ліцей " Коллеж". У ліцеї в мене почалося, якоюсь мірою, інше життя. Знайомство з новим колективом, новими учителями, своїми правилами. Спочатку було важко освоїтися, але через короткий час у мене з'явилася багато друзів, час, проведений з якими, назавжди залишиться в моїй пам'яті. Наші спільні поїздки в різні міста були незабутні. Коли ми збираємося разом, то згадуємо ті моменти, які запам'яталися назавжди, а деякі навіть змінили нас. У ліцеї для мене відкрилися нові можливості, змінилися погляди на життя, я знайшла справжніх друзів, які прийдуть на допомогу у будь-який час доби.
Я вдячна своїм батькам за те, що дали мені гарне виховання і можливість розвиватися в різних видах діяльності, що приділяли досить багато своєї уваги і я виросла доброю, відповідальною і упевненою в собі людиною.
Професійне становлення
Закінчуючи школу у мене не було точного уявлення ким я хочу бути, тому подавала документи на різні спеціальності, пов'язані, більшою мірою, з технічним і економічним ухилом. У пріоритеті для мене був ДонНТУ, оскільки саме цей внз завжди відрізнявся своїми успіхами як в науковій сфері, так і в сферах мистецтва. Він завжди притягав своєю серйозністю і перспективою, тому що живучи в промисловій зоні, мати технічну освіту цінніше, ніж гуманітарну. Коли прийшов момент робити вибір, я все-таки вирішила поступати в ДонНТУ на спеціальність "Управління в технічних системах".
Не можу сказати, що під час початкових курсів навчання давалося мені легко. Було багато труднощів, які іноді здавалося неможливо вирішити. Провиною цьому, якоюсь мірою, наш юнацький максималізм, нерозуміння і розбіжності з викладачами, невміння правильно розподіляти свій час. Але усе це вирішувалося, були знайдені різні компроміси і труднощі поступово йшли. Мені повезло, наша група була справжнім дружним колективом, тому ми завжди один одному допомагали і співпереживали. В період навчання в університеті я навчилася новим знанням, умінням і в цілому він допоміг мені стати справжньою особою, за що я йому вдячна.
У 2013 році я вирішила не зупинятися на досягнутому і прийняла рішення поступати на другу вищу освіту в ДонНТУ з економічним ухилом. Паралельно навчатися на двох спеціальностях було нелегко, але не менш цікаво і захоплююче. У цей же рік ми з одногрупниками, за основним фахом, вчинили групову поїздку на зимовий гірськолижний курорт. Там ми провели незабутній час і стали ще дружнішими. Практично ніхто з нах не умів кататися на лижах і сноуборді, тому спогади про перші падіння, спусках з гір ми запам'ятали на все життя, зафіксувавши ці моменти на фото і відео.
Ближче до четвертого курсу, я відразу визначилася з науковим керівником, ним став кандидат технічних наук, доцент кафедри автоматики і телекомунікацій Федюн Роман Валерійович. Я завжди із задоволенням ходила на пари до цього викладача, тому що з ним завжди було цікаво спілкуватися не лише на теми навчання, але і на різні загальні питання. Гарний настрій, правильний підхід до студентів і повага їх, це саме те чого бракує багатьом викладачам, але властиво Роману Валерійовичу. За результатами нашої роботи в 2016 році я захистила бакалаврську роботу і після цього поступила на магістрат, для подальшого навчання.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
В найближчому майбутньому планую успішно захистити магістерську дисертацію. Також, в моїх планах, довести свій рівень англійської мови до досконалого, що допоможе мені знайти перспективну і цікаву роботу в майбутньому.