Горяйнова Анастасія В'ячеславівна

Біографія

Особистісне становлення

Я, Горяйнова Анастасія В'ячеславівна, народилася 29 липня 1992 року в с. Зуївка, міста Харцизька, Донецької області. У сім'ї нас 5 чоловік тато, мама, старша сестричка і старший братик.

У дитинстві я найчастіше залишалася з братом або у бабусі, так як в дитячий садок ходити у мене бажання не було. Це було величезним плюсом для мого становлення, як особистості, тому що я завжди була оточена найближчими людьми. Брат мене вчив бути сильною: коли падаю не плакати, вміти відстоювати свої інтереси. Сестричка навчалася в училищі культури. У вихідні, коли приїжджала, вона робила мені гарні зачіски – на вулиці все дівчата заздрили. Мама мені читала багато книжок. Сама я не любила читати, а ось читання інших слухала із задоволенням. Це були короткі миті, коли я спокійно сиділа і слухала, так як, в принципі, я була дуже енергійною дитиною – непосидою, одним словом.

У школу я пішла в 7 років. Шкільні роки пролетіли досить весело і швидко. Навчалася я добре: всього одна трійка в атестаті. Так само я займалася в танцювальному гуртку. Наш колектив виступав на всіх святах, завжди надихав і піднімав настрій своїми яскравими костюмами. В основному школа мені подобалася не тому, що там давали знання, а тому що там були хороші друзі, з якими ми активно порушували дисципліну. Хоча оцінку з поведінки мені зазвичай ставили чотири, тому що не хотіли псувати атестат.

Професійне становлення

Мені завжди легко давалися гуманітарні науки: найбільше подобалися право і історія. Я добре вміла доводити свою точку зору, і переконувати, особливо, якщо це стосується якихось моїх особистих інтересів. Наприклад, оцінки за відповідь на уроці. Були думки надходити на юридичний факультет. Точні науки я вважала своїм слабким місцем. Зовсім не розуміла ні алгебру, ні геометрію, але списати вміла. А у сильної людини слабких місць не повинно бути. Тому я почала працювати над собою.

Протягом 2,5 років я вчила математику, щоб в майбутньому успішно здати Зовнішнє незалежне тестування. І завдяки моєму вчителю з математики, Олексію Володимировичу, мені це вдалося. У 2010 році я вступила до університету, тоді це був ще Університет інформатики і штучного інтелекту. Коли я навчалася на першому курсі, він став частиною ДонНТУ. І в підсумку я поступала в один університет, а закінчую інший.

Університетські роки я буду пам'ятати завжди: вірні друзі, нові знання, хороші викладачі. Зараз – через багато років, я не шкодую про свій вибір: мені дуже подобається програмування, а саме back-end розробка. Нас цього в університеті не вчили, але розробка веб-сайтів мене завжди приваблювала. Це як ще одне моє хобі. І у вільний від навчання час я займалася самоосвітою в області розробки веб-сайтів.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

В найближчому майбутньому я планую успішно захистити диплом, і написати дві статті по темі своєї магістерської роботи. А також влаштуватися на хорошу роботу, на якій я зможу застосовувати отримані знання і зміцнювати практичні навички. У зв'язку з тим, що у досконалості немає меж або як говорив давньогрецький філософ Сократ Я знаю, що я нічого не знаю, але хочу знати більше!. Тому я ніколи не зупинятися на досягнутому завжди прагну до більшого, нового, незвіданого.

Ось, наприклад, моє захоплення психологією, дає можливість краще розуміти людей, їх вчинки, погляди і цілі. простіше знаходити спільну мову, і переконувати інших, коли в цьому є необхідність. Це свого роду соціальна інженерія. Як на мене, це дуже хороші навички, які будуть допомагати мені на протязі усього життя.

Так само крім розвитку розумових здібностей і навичок, я розвиваю, силу волі і тіла шляхом силових тренувань в тренажерному залі. Це дозволяє мені зміцнити м'язи, зняти розумове навантаження після важкого дня, а так само отримати багато позитивних емоцій від гарного колективу.

Вперше в тренажерний зал я потрапила випадково, прийшла щоб купити абонемент в басейн. Адміністратор запропонувала мені записатися в групу з фітнесу, і дала візитку тренера. У підсумку я почала займатися фітнесом і ходити в басейн.

Моїм першим тренером була Анна Біленька. Я їй дуже вдячна: вона навчила мене правильній техніці вправ. Хоча, якщо чесно, багато чого мені давалося важко. Але після 3 місяців тренувань, мене ставили в приклад. Зараз я вже займаюся без тренера. Звичайно, щоб досягти максимально бажаного результату, я намагаюся правильно харчуватися. Так як формула успіху: 70% – харчування і 30% – тренування.

Заняття в тренажерному залі крім того, що знімають розумову втому і заряджають позитивними емоціями, надають хороший рельєф тіла, що не може не радувати! Особливо, з огляду на той факт, що я – дівчина. У майбутньому планую продовжувати тренуватися. Можливо ще запишуся в секцію з бойового самбо, щоб вміти постояти за себе в темному провулку.