Проблеми обліку власного капіталу в ринкових умовах

Виклад основного матеріалу

Головним інформативним показником будь-якого економічного суб’єкта вважається показник рівня його власного капіталу. Цей показник багато в чому визначає рейтинг підприємства, інформує про його фінансову самостійність, а тому представляє особливий інтерес для користувачів.

Наукові дослідження даної теми проводять такі вчені, як: Кужельний М. В., Сопко В. В., Лінник В. Г., Огійчук М. Ф., Плаксієнко В. Я., Голов С. Ф., та інші. Зокрема, Сопко В. В. вважає, що «власний капітал – це власні джерела підприємства, які без визнання строку повернення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з уже оподаткованого прибутку»[1].

Власний капітал становить фінансову основу створення і розвитку будь-якого підприємства. Він виступає одним із найважливіших факторів економічної діяльності фірми. Структура та ефективність використання власного капіталу підприємства безпосередньо впливають на формування добробуту його власників, адже власний капітал підприємства є головним вимірювачем його ринкової вартості.

Власний капітал виступає одним із найважливіших об’єктів фінансового та управлінського обліків, які є основою інформаційного забезпечення фінансового менеджменту. Він також виступає об’єктом фінансового аналізу підприємства. Облік власного капіталу є важливим моментом у відносинах підприємства із зовнішніми кредиторами, оскільки величина власного капіталу пов’язана з платоспроможністю підприємства.

Облік власного капіталу має важливе значення з огляду на те, що він використовується кредиторами для оцінювання кредитоспроможності підприємства, тому неправильний облік або ж фінансова звітність може потягнути за собою судові позови з боку тих суб’єктів ринку, які використовують цю інформацію для визначення своїх стосунків з даним підприємством. Окрім того, облік власного капіталу відіграє суттєву роль у стосунках між власниками підприємства, оскільки прибуток зазвичай розподіляється пропорційно частці у статутному капіталі кожного з власників чи засновників підприємства.

Організація синтетичного і аналітичного обліків власного капіталу має ряд недоліків, а саме:
-відсутність у наказі про облікову політику підприємств окремого пункту про облік власного капіталу;
-недостатня оперативність в одержанні облікової інформації через використання журнально-ордерної форми ведення обліку;
-невизначеність ситуації з покриттям збитків, оскільки без кардинальних змін у діяльності прибутків у найближчому майбутньому очікувати не слід;
-недосконалість аналітичного обліку статутного капіталу;
-відсутність методичних розробок та рекомендацій щодо національного стандарту з обліку власного капіталу – у нормативно-методичній літературі визначені лише змістовні поняття досліджуваного об’єкта, відсутні значення, які розкривають його суть як бухгалтерської категорії [2];
-ігнорування впливу інфляційних процесів на величину власного капіталу в процесі господарської діяльності, що неминуче призводить до недостовірних результатів.

При інфляції деформується структура капіталу, частка власного капіталу в підсумку ресурсів, як правило знижується до мінімальної величини.

Доцільно утворювати резерв страхування майна від втрат в умовах інфляції. Крім того, для коригування звітності в умовах інфляції необхідно використовувати індекси зміни цін, які передбачають більш точний і зручний у застосуванні розрахунок. Використання індексів споживчих цін для перерахунку відповідає концепції збереження фінансового капіталу в грошових одиницях купівельної спроможності.

Висновки

Отже, у висновку можна зазначити, що основними напрямками покращення ефективності обліку та використання власного капіталу можуть бути такі:
-створення резерву страхування майна від втрат в умовах інфляції;
-застосування індексів споживчих цін;
-удосконалення звітності із власного капіталу, що дозволить створити основу для інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;
-оптимізація структури власного капіталу( наприклад методом ітерацій) [3];
-збільшення прибутку після оподаткування, який після перерозподілу збільшить власний капітал, а також підвищить його рентабельність;
-за рахунок резервного капіталу підприємство може покрити збитки та збільшити статутний капітал, а отже і власний капітал [4].

Список использованной литературы

1. Сопко В. В. Бухгалтерський облік : [навч. посібник] / В. В. Сопко. – К. : КНЕУ, 2000 – 578 с.
2. П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
3. 3 Ганієв А. Капітал акціонерного товариства: принципи формування, оптимізація структури // Ринок цінних паперів України. – 2002 – № 7/8. – С. 41-45.
4. "ЗІК" щотижневий науковий вісник. – К. : Вид-во "Логос". – 2009 – № 3(269). – С. 15- 20
5. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001 — 334 с.
6. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і допов. / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.; За ред. проф. М.Ф. Огійчука. — К.: Вища освіта, 2003 — 800 с.
7. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку: Монографія. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 522 с.