Русский   English
 

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Стратегічне управління – це таке управління, яке спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.

Стратегія – якісна послідовність дій і станів, які використовуються для досягнення цілей підприємства. Стратегія, як окремо взята діяльність є частиною роботи над корпоративним планом з точки зору найбільш продуманого використання наявних ресурсів і концепцій для досягнення стратегічних цілей [1].

В даному дослідженні розглядаються найбільш відомі моделі стратегічного управління, спрямовані на різноплановий аналіз показників і здібностей підприємства з урахуванням специфіки внутрішнього стану.

Таким чином, сутність стратегічного управління полягає у формуванні та реалізації стратегії розвитку організації на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються в її діяльності з метою підтримки здатності до виживання і ефективному функціонуванню в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Також, в роботі розглядається формування емерджентної концепції, як найбільш прийнятною для підприємств агропромислового комплексу. Важливість впровадження даної концепції полягає в здатності змінювати складові, в рамках єдиної системи, що дає такому стратегічному управлінню бути гнучким і адаптивним умовою зовнішнього середовища.

Актуальність теми дослідження

Актуальність дослідження концепцій, методів і моделей стратегічного управління полягає в нестабільності середовища, що оточує підприємства, яка вимагає від них все більш складних і деталізованих систем управління. Важливо не тільки вміти правильно розробити стратегію управління, а й вміти її правильно застосовувати, швидко реагувати на стратегічні виклики і вчасно їм запобігти. Для цього і слід проаналізувати концепції та методи.

Мета і об'єкт дослідження

Мета дослідження – вивчити теоретичні положення щодо концепцій методів і моделей стратегічного управління.

Об'єктом дослідження є процес стратегічного управління в сфері АПК.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні основи формування ефективного стратегічного управління в сфері АПК.

1. Теоретичні аспекти системи стратегічного управління підприємством

1.1 Концепції стратегічного управління

Концепції стратегічного менеджменту характеризуються розвитком безлічі різних напрямків і наукових шкіл. Вибір концепції стратегічного менеджменту означає вибір платформи стратегічного мислення, методів формування стратегій і їх реалізації.

Стратегічний менеджмент підприємства повинен виходити саме з кінцевої мети підприємства і забезпечувати досягнення цієї мети на практиці. Якщо цього немає, якщо є тільки окремі приватні цілі, то ми будемо мати тільки приватні обмежені випадки стратегічного управління.

Концепція управління за цілями (MBO)

Однією з численних трактувань MBO можна вважати використання широко відомого принципу SMART, відповідно до якого цілі повинні бути:

  • Specific – специфічні для організації / підрозділу / співробітника;
  • Measurable – вимірні;
  • Achievable – досяжні, реалістичні;
  • Result–oriented – орієнтовані на результат;
  • Time–based – певні в часі.

Концепція збалансованої системи показників (BSC)

За задумом Каплана і НортонаScorecard містить текстову, графічну і числову частину.

Перша включає формулювання місії (mission), бачення (vision), стратегічних цілей (strategicobjectives), заходів (initiatives), що забезпечують досягнення стратегічних цілей, назви метрик (measures) – індикаторів для вимірювання ступеня досягнення стратегічних цілей.

Графічна частина Scorecard являє собою схематичне уявлення стратегії у вигляді дерева стратегічних цілей–підцілей.

Числова частина Scorecard містить значення ключових показників (метрик) – поточних і цільових. В якості базового варіанту BSC пропонує використовувати 4 групи індикаторів (перспектив):

  • фінанси (financialperspective);
  • клієнти (customerperspective);
  • бізнес–процес (internalperspective);
  • навчання і зростання.

Концепції стратегічного управління формувалися під впливом умов підприємництва, посилення непередбачуваності зовнішніх процесів, підвищення професіоналізму кадрів. Крім того, поява нової концепції не виключало попередню, а доповнювало її: прескриптивне стратегічне управління грунтувалося на довгостроковому плануванні, конкурентне – доповнювало попереднє аналізом зовнішнього середовища і положення підприємства в ній, когнітивне – крім позначених позицій включає процес пізнання і навчання в процесі стратегічного управління, адаптивне – не виключаючи попередніх розробок, передбачає гнучкість управління і пристосування до зовнішніх умов, емерджентне – підкреслює адаптивні здібності в режимі реального часу [7].

1.2 Методи і моделі стратегічного управління

У стратегічному управлінні діяльності підприємства, як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, використовуються найрізноманітніші методи і моделі. У вітчизняній економічній літературі під моделлю прийнято розуміти якесь формалізоване в термінах економіко–математичних методів відображення економічних процесів і явищ. У ринковій економіці великого поширення набуло поняття моделі як інструменту вироблення стратегій, не обов'язково формалізованої у вигляді математичних співвідношень, однак відбиває динамічність що відбуваються у зовнішньому і внутрішньому середовищі процесів.

Найбільш відомі моделі стратегічного управління представлені нижче.

Модель життєвого циклу товару лежить в основі аналізу динаміки ринку і служить орієнтиром для вибору відповідної стратегії. На кожному етапі життєвого циклу товару існують свої проблеми в освоєнні ринку, тому відповідними стратегіями можна враховувати специфіку окремих фаз. Слід зазначити, що можуть бути різні конфігурації життєвих циклів в залежності від типів товару.

У ринковій економіці широко використовуються портфельні моделі аналізу стратегії. Класичною портфельною моделлю є матриця Бостонської консультаційної групи (БКГ). У моделі використовуються дві змінні: відносна частка ринку і темп зростання. На основі цих критеріїв будується матриця вибору стратегії, на яку наносяться різні бізнес лінії підприємства. Даний аналіз допомагає оцінити збалансованість портфеля товарів, для чого товари поміщають в матрицю зростання – частка ринку. До переваг моделі БКГ можна віднести її використання як в рамках підприємства в цілому, так по його окремих підрозділах. Безперечною перевагою даної моделі є наочність і простота використання.

Модель ділового аналізу PIMS здатна дати оцінку відповідності можливостей підприємства потребам ринку. Вона була запропонована компанією Дженерал Електрик на основі узагальнення досвіду більше 3000 підприємств Європи і Північної Америки, являє собою емпіричну модель для можливості порівняння з нею даних конкретного підприємства.

Вітчизняні підприємства можуть використовувати тільки загальні підходи, запропоновані в моделі PIMS. Для формування подібної моделі необхідно узагальнення досвіду великої кількості підприємств різних галузей.

Модель PIMS дозволяє керівництву підприємств враховувати в своїй діяльності досвід інших підприємств.

Слід зазначити, що даний метод був розроблений для насичених, високорозвинених, стійких ринків.

Модель Мак–Кінсі 7С є способом осмислення основних внутрішніх чинників підприємства, що впливають на його справжній стан і майбутній розвиток.

Рисунок 1 - Модель Мак–Кінсі

Рисунок 1 - Модель Мак–Кінсі

Модель 7С, по–перше, показує важливість врахування при визначенні стратегії якості роботи і кваліфікації співробітників, тобто навичок і спільних цінностей, що виражають людські відносини і особисті потреби працівників, маючи на увазі організаційну культуру підприємства; по–друге, модель встановлює залежність навичок і спільних цінностей від таких факторів, як:

  • структура (організаційні схеми, ієрархія в організації, положення та інструкції, правила і т.п.);
  • система (потоки робіт на підприємстві, порядок і процес їх виконання, облік і контроль);
  • співробітники (визначення необхідного підприємству штату працівників – кількість, професії, кваліфікаційний, культурний рівень, професійна придатність та ін.);
  • стиль (особистий стиль керівництва і характер поведінки всіх працівників підприємства).

Модель П'ять сил конкуренції, по М. Портером, є однією з найбільш поширених моделей аналізу конкурентних позицій підприємства.

М. Портер виділив три основні стратегії, які носять універсальний характер і можуть бути застосовані до будь–якої з вищеназваних конкурентних сил [2].

До таких універсальних стратегій він відніс: стратегію лідерства в зниженні витрат; стратегію диференціації; стратегію фокусування (концентрації).

Рисунок 2 - Модель „п'ять конкурентних сил“ М.Портера

Рисунок 2 - Модель п'ять конкурентних сил М.Портера
(анімація: 9 кадрів; 7 циклів повторення; 77,6 кілобайт)

Таким чином, вибір тієї чи іншої моделі портфельного аналізу слід здійснювати з урахуванням особливостей конкретного підприємства, що випускається їм продукції і в залежності від доступності інформації для аналізу. У ряді випадків бажано комбінувати використовувані в процесі аналізу моделі і методи [6].

1.3 Концепція стратегічного управління розвитком підприємств агропромислового комплексу

Переходячи до формування концепції стратегічного управління розвитком підприємств АПК, зупинимося на емерджентній концепції як основній її характеристиці – найповнішої і прийнятною для підприємств галузі. Емерджентність (від англ. Emergent – виникає, несподівано з'являється) характеризується мінливістю складових в рамках єдиної системи. Як зазначається дослідниками, основна ідея емерджентних стратегій полягає в тому, що стратегія повинна вироблятися постійно, тобто весь час, так як будь–яка організація діє в мінливому оточенні. Отже, емерджентне стратегічне управління є спонтанним, гнучким, адаптивним умовою зовнішнього середовища, що забезпечується своєчасною реакцією на процеси біфуркації, нелінійної зміни тенденцій зовнішніх показників. Прикладом емерджентної концепції стратегічного управління є Мікростратегії як альтернатива довгострокового стратегічного планування в умовах невизначеності, представлена Логаном Д. і Фішер–Райтом Х. Основна ідея мікростратегії полягає в тому, що вони орієнтовані на короткий термін, рухаючись від однієї короткострокової мети до іншої. Це дозволяє підприємству коригувати свої дії в процесі досягнення глобальної мети. Принцип емерджентності в нашому випадку буде реалізовуватися на формуванні різних блоків інформації, сукупність яких дасть загальну картину вектору розвитку підприємств АПК [4].

Теоретико–методологічною основою концепції стратегічного управління розвитком підприємств АПК є теорії управління, прийняття рішень, біфуркації, ігор. Розглянемо взаємозв'язок даних теорій і теоретичні підходи до формування емерджентного стратегічного управління.

Основою концепції стратегічного управління розвитком підприємств АПК є теорія управління, яка дозволяє сформувати системне бачення процесу впливу на об'єкт управління (в нашому випадку – стратегічний потенціал) для досягнення бажаних стратегічних цілей. З огляду на необхідність комплексного узагальнення елементів такого бачення, розгляду їх у взаємозв'язку, концепція повинна ґрунтуватися також на загальній теорії систем, коли стратегічне управління є цілісним, але в той же час складається з взаємозалежних підсистем, кожна з яких вносить свій внесок у функціонування системи.

Також слід зазначити теорію синергетики, що обгрунтовує поява якісних змін у розвитку на основі взаємодії сукупності елементів відкритої системи.

Як будь–яка теорія активного управління, емерджентна концепція стратегічного управління повинна враховувати аспекти теорії прийняття рішень, заснованої на поняттях і методах математики, статистики, економіки, менеджменту і психології з метою вивчення закономірностей вибору людьми шляхів вирішення різного роду завдань, а також способів пошуку найбільш вигідних з можливих рішень [8].

При цьому адаптивність як властивість, успадковувати від концепції адаптивного стратегічного управління, реалізується на основі теорії адаптивного управління, тобто повинна дозволяти пристосовувати параметри регулятора в залежності від зміни параметрів об'єкта управління. Ситуаційний підхід, який є властивим для теорії адаптивного управління, передбачає альтернативність варіантів стратегічного управління, на основі компіляції елементів яких вибирається найбільш прийнятний для досягнення цілей. В цьому випадку слід також згадати теорію ігор, яка допомагає вибрати найкращі стратегії з урахуванням уявлень про інших учасників, їх ресурсах і їх можливих вчинках.

Використання такого набору основних теоретико–методологічних складових передбачає використання ряду методик, які в сукупності є методичним підходом до оцінки стратегічного потенціалу як об'єкта стратегічного управління і критерію прийняття управлінських рішень, а також механізму формування стратегії на їх основі.

Висновки

Зростання динамізму змін в оточенні фірми, посилення конкуренції, збільшення загроз і можливостей для здійснення бізнесу, глобалізація економічних процесів і ряд інших чинників зумовили необхідність стратегічного управління. Стратегічне управління, здійснюване вищим керівництвом організації, передбачає встановлення динамічної взаємодії організації із зовнішнім оточенням з метою пошуку та використання можливостей, що дозволяють організації вижити в довгостроковій перспективі в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Засобами здійснення стратегічного управління є концепції, методи та моделі. Кожен з цих коштів підбираються виходячи з місії і цілей організації, для аналізу оточення, потенціалу фірми, динаміки життя продукту і ряду інших чинників. Визначення та вибір концепцій і методів залежить від того, яку мету переслідує підприємство.

При дослідженні стратегічного управління, його методів, моделей і концепцій були проаналізовані найбільш поширені.

Підсумувавши аналіз моделей стратегічного управління, відзначимо, що вибір моделі слід здійснювати з урахуванням особливостей конкретного підприємства, що випускається їм продукції і в залежності доступності інформації для аналізу.

Таким чином, впровадження емерджентної стратегії в стратегічному управлінні надасть нам такі переваги:

  • орієнтація не на конкурента, а перш за все на споживача;
  • залучення творчості і стратегічного мислення;
  • характерні процеси тут: контролінг, комбінація елементів і варіативність [9].

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кэмпбел Д. Стратегический менеджмент / Д. Кэмпбел, Дж. Стоунхаус, Б. Хьюстон; пер. с англ. Н.И. Алмазовой. – М.: ООО «Издательство Проспект», 2003. – С. 249–253

2. Черников А.А. Методы и модели стратегического управления предприятием/ Черников А.А., Стрелкова Л.В.// – 2011 – С. – 3 – 5.

3. Корпоративные системы управления ООО «Корпсис». Стратегический менеджмент и современная парадигма управления [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://corpsys.ru/articles/strategy/strategymanagement.aspx/

4. Халкавт Карим. Концепции стратегического управления развитием предприятий/ Вестник ДонДУУ// Менеджер – 2014. – №2 – С. – 156 – 161.

5. Канунников А.В. Инструменты стратегического управления предприятиями/ Журнал// Экономические явления и процессы – 2012. – №2 – С. – 112.

6. Муханов М.С. Методы и модели стратегического управления предприятием/ Вестник КазНТУ// Экономические науки – 2014. – №4. [Электронные ресурс]. Режим доступа: http://vestnik.kazntu.kz›files/newspapers/2785/

7. Жемчугов А.М. Модель системы стратегического управления/ Жемчугов А.М., Жемчугов М.К.// Проблемы экономики и менеджмента – 2011. – №4 – С. – 23 – 28. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://corpsys.ru/articles/strategy/model.aspx/

8. Шершнева Е.К. Стратегическое управление/ Книга// Прогнозирование в системе стратегического управления – 2012 – С. – 43 – 47.

9. Шумилова А.В. Проблемы современной экономики/ Евразийский международный научно–атлетический журнал// Механизмы реализации стратегии организации – 2016 – №1 – С. – 17 – 18.