Реферат за темою випускної роботи
Зміст
- Вступ
- 1. Актуальність теми
- 2. Мета і завдання дослідження
- 3. Дослідження управління стратегічним розвитком освіти
- 4. Рекомендації щодо покращення системи освіти
- Висновки
- Список джерел
Вступ
Для будь-якого сучасного суспільства, однією з найактуальніших проблем є проблема освіти. У сучасній науці освіті надається значення одного з основних факторів соціально-економічного розвитку. Рівень освіти визначає інтелектуальний потенціал держави як найважливішу складову національного багатства. Освіченість нації, широта і адаптивність професійної підготовки громадян, прагнення до творчості і вміння вирішувати нестандартні завдання є основою прогресу країни, політичної та економічної стабільності, національної безпеки.
Недостатнє теоретичне обґрунтування ролі і стратегічних цілей розвитку системи освіти, кожного із суб'єктів, що беруть участь в соціально-економічному розвитку і формуванні інтелектуального потенціалу країни, уповільнює освітню реформу, не дозволяє ефективно використовувати наявні і залучати додаткові ресурси в сферу освіти. Обмеженість бюджетних можливостей і низький потенціал позабюджетних джерел в поєднанні з неповним використанням ринкових елементів господарювання значно ускладнюють формування економічних умов ефективного розвитку системи освіти. Все це ускладнює реалізацію прав громадян на отримання освіти, посилює протиріччя інтересів особистості, суспільства і держави в процесі створення, використання і накопичення знань. [1]
1. Актуальність теми
Освіта є державним пріоритетом. Держава зацікавлена в досягненні сучасної якості освіти та її загальній доступності. Найважливіше значення в досягненні поставлених цілей має ефективно побудована система управління освітою з чітким розподілом повноважень між рівнями влади.
Важливого значення набувають об'єктивний науковий аналіз економічних відносин в сфері освіти, дослідження їх особливостей в процесі реформування економіки, обґрунтування теоретичних принципів і організаційно-економічних методів управління функціонуванням і розвитком системи освіти, адекватних меті, завданням і функціям освіти в сучасному світі. Як особливо значуща, на перший план висувається проблема теоретичного обґрунтування і розробки організаційно-економічних механізмів, заснованих на збалансованому поєднанні державних і ринкових регуляторів в управлінні освітою, які забезпечують стабілізацію економічної ситуації в освітній галузі, її інноваційний розвиток.
Сучасний розвиток освітнього закладу неможливий без професійного управління цим процесом. Управління розвитком освітнього закладу розуміється як частина здійснюваної управлінської діяльності, в якій за допомогою планування, організації, керівництва та контролю процесів розробки і освоєння нововведень забезпечується цілеспрямованість і організованість діяльності колективу освітнього закладу з нарощування його освітнього по-потенціалу, підвищенню рівня його використання і, як наслідок, отримання якісно нових результатів освіти. [4]
На сучасному етапі в умовах демократизації суспільства система управління все більше набуває державно-громадського характеру, що закріплено законом про освіту.
2. Мета і завдання дослідження
Метою магістерської дисертації є формування і стратегії розвитку сфери освіти в сучасних умовах на основі дослідження теорії та методології управління розвитком системи освіти.
Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішувалися такі основні завдання:
- дослідження ролі освіти в соціально-економічному розвитку країн світу та Донецької Народної Республіки, систематизація функцій освіти і освітніх потреб сучасного суспільства;
- аналіз стану системи освіти та її проблем як відображення протиріч перехідного періоду економічного розвитку, виявлення соціально-економічних передумов трансформації і економічних проблем розвитку системи освіти;
- дослідження теоретичних основ і формування напрямків стратегічного розвитку в сфері освіти;
- уточнення меж, форм і методів державного регулювання сфери освіти;
- розробка комплексу заходів підвищення ефективності системи освіти.
3. Дослідження управління стратегічним розвитком освіти
За Міжнародною стандартною класифікацією освіти ЮНЕСКО термін освіта
включає в себе всі види цілеспрямованої і систематичної діяльності, здійснюваної з метою задоволення освітніх потреб. [7]
Освіта, що розглядається як система соціальних інститутів, є однією з соціальних підструктур суспільства поряд з охороною здоров'я, культурою, спортом. В цьому випадку можна говорити про систему освіти, яка включає різні взаємопов'язані підсистеми (територіальна підсистема: освітній заклад, муніципальне, регіональне та державне утворення; підсистема ступенів освіти: дошкільна, шкільна, вузівська, післявузівська; підсистема профілів освіти: загальна, спеціальна, професійна, додаткова). [9]
У таблиці 1 наведені відповідності рівнів освіти МСКО 2011 і Донецької Народної Республіки.
Таблиця 1 – Відповідність рівнів освіти МСКО 2011 і Донецької Народної Республіки.
| МСКО 2011 | Донецькая Народна Республіка |
|---|---|
| МСКО 0 – освіта дітей молодшого віку | Дошкільна освіта |
| МСКО 1- початкова освіта | Початкова освіта |
| МСКО 2 – перший етап середньої освіти | Основна загальна освіта |
| МСКО 3 – другий етап середньої освіти | Середня загальна освіта |
| МСКО 4 – післесредня нетретична освіта | Середня професійна освіта |
| МСКО 5 – короткий цикл третичної освіти | |
| МСКО 6 – бакалаврат або його еквівалент | Вища освіта - бакалаврат |
| МСКО 7 – магістратура або її еквівалент | Вища освіта - спеціалітет |
| Вища освіта - магістратура | |
| МСКО 8 – докторантура або її еквівалент | Вища освіта - підготовка кадрів вищої кваліфікації |
При розробці принципів оптимізації управлінських аспектів функціонування освітнього середовища як соціально-економічної системи доцільно поєднувати теорію управління з психолого-педагогічними аспектами вивчення механізмів розвитку суб'єктів середовища.
Стосовно до систем освіти розрізняють дві групи процесів: базові та інфраструктурні (рис. 1). До базових процесів відносяться специфічні для освіти процеси виробництва. Серед них: навчання, виховання, освіта (як процес, а не як система структур і організацій), підготовка та забезпечення грамотності. До інфраструктурним процесів відносять всі процеси, через які відбувається забезпечення основних процесів необхідними інтелектуальними і матеріальними ресурсами. Тобто інфраструктурні процеси підживлюють
основні процеси, зумовлюють їх хід і ефективність. Через інфраструктурні процеси система освіти включається в зовнішні суспільні процеси, але при цьому зберігає свою специфіку і призначення. До інфраструктурних процесів освіти відносяться процеси відтворення, функціонування, розвитку, організації, керівництва, управління, творіння і поховання. [6]
Малюнок 1 - Система базових і інфраструктурних процесів освіти
Стосовно сфери освіти кожен з цих процесів специфікується, наповнюється конкретним змістом.
Ключова ідея сучасної політики освіти– ідея розвитку. В цій ідеї полягають наступні цілі:
- створення необхідних умов для розвитку особистості;
- запуск механізмів розвитку і саморозвитку самої системи освіти;
- перетворення освіти у дійовий фактор розвитку суспільства;
- спадкоємність освіти.
Визначальна умова реалізації цих цілей - пробудження суб'єктності в кожного учасника освітнього процесу - в дитині, у вчителя, в управлінця, у школі, в батьках, у регіональній та національній спільнотах, в суспільстві в цілому.
В основу сучасної політики розвитку освіти покладено 10 принципів. Ці принципи звернені одночасно як до суспільства, так і до самої системи освіти. Перші п'ять з них забезпечують зовнішні
інституціональні соціально-педагогічні умови нормального розвитку системи освіти.
Решта п'ять внутрішні
, власне педагогічні умови її повноцінної життєдіяльності. Всі ці принципи взаємозв'язані, доповнюють один одного, розкривають основні грані зміни освіти.
1. Демократизація освіти.
Демократизація освіти передбачає:
- децентралізацію управління освітою - чітке розмежування повноважень між центральними і місцевими органами управління, з максимальною передачею на місця функцій щодо управління освітою;
- муніципалізацію освіти, тобто участь місцевої влади і місцевої громадськості як в управлінні освітою через відповідні державні органи, так і безпосередньо в діяльності освітніх установ, залучення додаткових місцевих ресурсів для їх розвитку;
- самостійність освітніх установ у виборі стратегії свого розвитку, цілей, змісту, організації та методів роботи, їх юридична, фінансова та економічна самостійність;
- право педагогів на творчість, на власний педагогічний почерк, на свободу вибору педагогічних технологій, підручників, навчальних посібників, методів оцінки діяльності учнів і т.д., на участь в управлінні освітнім закладом;
- право учнів на вибір школи та профілю освіти, на
домашню
освіту і на навчання в недержавних навчальних закладах, на прискорене навчання і навчання за індивідуальними навчальними планами, на участь в управлінні освітнім закладом.
2. Плюралізм освіти, його багатоукладність, варіативність і альтернативність принципово змінюють якість освітньої системи, перетворюють її з унітарної і уніфікованої в різноманітну і багатогранну - за програмними цілями і змістом освіти, по організації освітнього процесу, педагогічним підходам і технологіям, за формами власності на освіту і навчальні заклади.
Варіативність і альтернативність освіти дозволяють піти від традиційної однакової освітньої системи до різноманітності і множинності типів навчальних закладів, форм і каналів отримання освіти. Але на відміну від варіативності, яка забезпечує освітнє різноманіття всередині державної системи освіти, альтернативність робить те ж, але поза цією системою, конкуруючи з нею і заповнюючи відсутні в ній освітні компоненти.
3. Народність і національний характер освіти - одне з головних умов її духовного здоров'я і національного розвитку. Школа, освіта все більше розкривають свій національний характер, національну своєрідність, розвиваючись в тривимірному просторі - національній, загальнодержавній та світовій культурі.
4. Відкритість освіти також багатовимірний, об'ємний інституційний, системоутворюючий принцип, одна з вирішальних умов створення справді вільної школи.
Відкритість освіти - це усунення в неї і навколо неї загороджень? що довгий час старанно зводилися. Це її внутрішнє розкріпачення, звільнення від догм, цілісне наповнення освіти. Це спрямованість освіти до єдиного і неподільного світу, до його глобальних проблем і в той же час розрізнення на карті людства особи інших народів, інших культур, здатність брати участь в діалозі з ними, у взаємодії, взаємозбагачення.
5. Регіоналізація освіти - це відмова від унітарного освітнього простору, скріпленого ланцюгом єдиних навчальних програм, підручників та навчальних посібників, інструкцій і циркулярів.
Це наділення регіонів правом і обов'язком вибору власної освітньої стратегії, створення власної програми розвитку освіти відповідно до регіональних соціально-економічних, географічних, культурно-демографічних та інших умов.
6. Гуманізація освіти - це подолання основного пороку старої школи - її знеособленості, поворот школи до дитини, повагу до його особистості, гідності, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів та інтересів. Его-створення максимально сприятливих умов для розкриття і розвитку здібностей і обдарувань дитини, для його самовизначення.
Гуманізація - це кардинальний перегляд суспільством і педагогікою свого ставлення до дітей з відхиленнями у розвитку.
Гуманізація - ключовий момент нового педагогічного мислення. Вона потребує перегляду, переоцінки всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їх людиноутворюючої функції.
Основним змістом педагогічного процесу стає розвиток учня. Міра цього розвитку виступає як міра якості роботи вчителя, школи, всієї системи освіти.
7. Гуманітаризація освіти.
Гуманітаризація освіти передбачає не тільки і не скільки підвищення питомої ваги гуманітарних дисциплін в навчальному процесі, скільки радикальну зміну самого типу цих дисциплін.
Це відмова від колишньої їх установки на опис, на півпояснення-напівнавіювання і їх спрямованість в першу чергу на розвиток творчого, критичного, гуманітарного мислення особистості. Ту ж мету переслідує і гуманітаризація предметів природничо-наукового циклу.
Необхідна умова гуманітаризації освіти - створення нового покоління підручників та гуманітаризація свідомості самих педагогів.
8. Диференціація освіти.
Даний принцип реалізує два фундаментальних завдання:
- забезпечення полифонічности школи і права дитини на вибір;
- спрямованість диференціації освіти на її індивідуалізацію, на відтворення її особистісно-орієнтованого характеру.
9. Розвиваючий, діяльнісний характер освіти. Націлений насамперед на пробудження здатності особистості до самостійної праці - у всіх його формах і сферах.
10. Безперервність освіти забезпечує, з одного боку, спадкоємність різних ступенів освіти, і з іншого, - багатовимірний рух особистості в освітньому процесі. [5]
4. Рекомендації щодо покращення системи освіти
Стратегічна мета державної політики в галузі освіти - підвищення доступності якісної освіти, що відповідає вимогам інноваційного розвитку економіки, сучасним потребам суспільства і кожного громадянина.
Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних пріоритетних завдань.
Перше завдання - забезпечення інноваційного характеру базової освіти, в тому числі:
- оновлення структури мережі освітніх закладів;
- забезпечення компетентнісного підходу, взаємозв'язку академічних знань і практичних умінь;
- збільшення обсягу коштів, що спрямовуються на фінансування наукових досліджень в вузах;
- розвиток варіативності освітніх програм;
- оновлення механізмів фінансування освітніх закладів відповідно до завдань інноваційного розвитку;
- забезпечення збільшення оплати праці працівникам освітніх закладів в залежності від якості і результатів їх праці до рівня, порівнянного з рівнем оплати праці в сфері економіки і вище нього.
Друге завдання - модернізація інститутів системи освіти як інструментів соціального розвитку, в тому числі:
- створення системи освітніх послуг, що забезпечує ранній розвиток дітей незалежно від місця їх проживання, стану здоров'я, соціального стану;
- створення освітнього середовища, що забезпечує доступність якісної освіти та успішну соціалізацію для осіб з обмеженими можливостями здоров'я;
- створення системи виявлення та підтримки обдарованих дітей та талановитої молоді.
Третє завдання - створення сучасної системи безперервної освіти, підготовки і перепідготовки професійних кадрів, в тому числі:
- створення системи підтримки споживачів послуг безперервної професійної освіти, підтримка корпоративних програм підготовки та перепідготовки професійних кадрів;
- створення системи підтримки організацій, що надають якісні послуги безперервної професійної освіти.
Четверте завдання - формування механізмів оцінки якості і затребуваності освітніх послуг за участю споживачів, участь в міжнародних порівняльних дослідженнях шляхом створення:
- прозорої, відкритої системи інформування громадян про освітні послуги, що забезпечує повноту, доступність, своєчасне оновлення і достовірність інформації;
- прозору, об'єктивну систему оцінки індивідуальних освітніх досягнень учнів як основи переходу до наступного рівня освіти;
- механізмів участі споживачів та громадських інститутів в здійсненні контролю і проведенні оцінки якості освіти.
Висновки
Розвиток освітнього середовища в умовах модернізації суспільства спричинив зміни в організаційно-управлінській сфері. З'явилася необхідність в прогнозуванні розвитку навчального закладу з урахуванням факторів зовнішнього середовища. Процес управління та планування в вищих школах став більш демократичним, орієнтованим як на соціальне замовлення, так і на потреби особистісно-професійного розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта середовища. Таким чином, подальша стратегія розвитку освіти в Донецькій Народній Республіці включає в себе:
- затвердження комплексу заходів, спрямованих на вдосконалення державної політики в галузі розвитку, захисту та підтримки російської мови;
- залучення громадськості та експертного співтовариства до обговорення питань освіти і науки;
- розвиток сучасної системи оцінки якості освіти на основі принципів відкритості, об'єктивності, прозорості, суспільно професійної участі;
- здійснення контролю за системою освіти з метою інформаційної підтримки розробки та реалізації державної політики в сфері освіти, безперервного системного аналізу і оцінки стану і перспектив розвитку освіти. [8]
Необхідною умовою для формування інноваційної економіки є модернізація системи освіти, що є основою динамічного економічного зростання та соціального розвитку суспільства, фактором благополуччя громадян і безпеки країни. Конкуренція різних систем освіти стала ключовим елементом глобальної конкуренції, що вимагає постійного оновлення технологій, прискореного освоєння інновацій, швидкої адаптації до запитів і вимог динамічно мінливого світу. Одночасно можливість отримання якісної освіти продовжує залишатися однією з найбільш важливих життєвих цінностей громадян, вирішальним фактором соціальної справедливості і політичної стабільності.
Оновлення організаційно-економічних механізмів на всіх рівнях системи освіти забезпечить її відповідність перспективним тенденціям економічного розвитку і суспільним потребам, підвищить практичну орієнтацію галузі, її інвестиційну привабливість.
Під час написання даного реферату магістерська дисертація ще не завершена. Остаточне завершення: червень 2018 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.
Список джерел
- Балыхин Г.А. Система образования как фактор социально-экономического развития России: принципы и организационно-экономические методы управления: дис. д-р экон. наук: 08.00.05: защищена 24.05.04: утв. 19.04.04. — М., 2004. — 396 с.
- Иванова В.И. Государственное управление в сфере образования в условиях модернизации российского общества. // Известия Тульского государственного университета. Гуманитарные науки. – 2011.
- Карпов A.B. Психология менеджмента: учеб. пособие. - М., 2005.
- Ковалева У. Ю. Система управления развитием образовательного учреждения дополнительного образования детей на основе программно-целевого подхода // Теория и практика образования в современном мире: материалы II Междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, ноябрь 2012 г.). — СПб.: Реноме, 2012. — С. 120-124.
- Концепция развития образования РФ до 2020 г. [Электронный ресурс].
- Мацкевич С.А. Менеджмент в системе образования: теория и практика инновационной подготовки профессионалов / С.А.Мацкевич; науч. ред. А.Н.Мирошниченко. – Минск : И.П.Логвинов, 2011. – 260 с.
- Международная стандартная классификация образования. МСКО 2011 [Электронный ресурс].
- Отчет Министерства образования и науки ДНР [Электронный ресурс].
- Шишов С.Е. Образование как ценность: структура и смыслы понятия // Ценности и смыслы. – М, 2010. - №2