Русский   English
ДонНТУ Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Підприємництво є найважливіший стратегічний ресурс, здатний забезпечити економічне зростання, ефективність економічних взаємодій і підвищення національного добробуту. Процес становлення підприємництва, як інструменту регулювання економічних відносин між окремими секторами і сферами економіки, різними групами населення, підвищенням ефективності підприємницької діяльності суб'єктів господарювання грають важливу роль в економіці. У період перетворень розвиток бізнесу сприяє не тільки формуванню ефективної економіки, зростання виробництва товарів і послуг, конкурентоспроможності, а й вирішення багатьох соціальних питань – зростання зайнятості населення, платоспроможності, зниження соціальної напруженості. Розвиток підприємництва створює платформу для розвитку республіки через формування середнього класу – гаранта демократичного, процвітаючого і соціально благополучного суспільства. Підвищення ефективності підприємницької діяльності суб'єктів господарювання впливає на економічний розвиток республіки.

1. Актуальність теми

Стан наукової розробленості проблем цього сектору в економічній літературі об'ємне. Дослідження в магістерської дисертації стосуватимуться особливостей управління підприємництвом в регіоні в стратегічній перспективі з урахуванням специфічних умов.

2. Мета і завдання дослідження

Мета магістерської дисертації полягає в розробці та обґрунтуванні основних напрямків стратегії управління розвитком підприємництва в республіці на основі аналізу сучасних тенденцій і динаміки розвитку підприємництва в регіоні в сучасних умовах.

Для досягнення поставленої мети, необхідно вирішити такі завдання:

Об'єктом дослідження магістерської дисертації є процес розвитку підприємництва в регіоні.

Предметом дослідження є організаційно-економічне, методичне, інформаційне ресурсозабезпечення дослідження і впровадження рекомендацій з управління розвитком підприємництва в регіоні в стратегічній перспективі.

В основу дослідження покладено принципи діалектичного методу пізнання, положення економічної теорії, аналізу і синтезу, наукової абстракції, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, дослідження автора з питань організації та ефективності підприємницької діяльності, відповідні законодавчі та нормативно-правові акти держави.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний – при виявленні сутності підприємницької діяльності та узагальненні теоретичних і методичних основ управління підприємництвом; монографічний – при висвітленні поглядів учених на досліджувану проблему і вивченні особливостей державного впливу на розвиток підприємництва з метою підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів і регулювання організаційно-економічних перетворень; аналіз і синтез – в процесі дослідження стану ефективності розвитку підприємництва, взаємозв'язків і взаємозалежностей між його елементами; ряди динаміки – при виявленні тенденцій в зміні результативних показників оцінки розвитку підприємництва; середні, абсолютні та відносні величини, порівняння, графічний – при статистичному аналізі.

Інформаційна база дослідження включає нормативно-правові акти, офіційні і оперативні дані, аналітико-інформаційні матеріали установ, організацій і підприємств.

3. Теоретичні дослідження розвитку підприємництва в сучасних умовах

3.1. Сутність підприємництва, класифікація, види, форми

В сучасних умовах ключовим елементом прогресу провідних країн світу є малий і середній бізнес, розвиток якого сприяє створенню сприятливих умов для динамічного розвитку, формування конкурентного середовища, створення додаткових робочих місць, насичення ринку.

Підприємницької називається самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку.

У зміст поняття підприємництво зазвичай включають і бізнес. Бізнес – справа, ділова активність щодо здійснення операцій обміну товарами і послугами між економічними учасниками ринкових відносин. У певному відношенні бізнес – більш широке явище, ніж підприємництво, оскільки охоплює собою, в тому числі і вчинення разових комерційних угод. Законодавство всіх держав регулює діяльність бізнесменів (комерсантів), встановлюючи для них ряд вихідних позицій і параметрів, без яких неможлива комерційна діяльність [1].

:

Відмінні ознаки підприємницької діяльності

Рисунок 1 – Відмінні ознаки підприємницької діяльності (анімація: 6 кадрів, 5 циклів повтореннь, 146 кілобайт)

Малий бізнес або мале підприємництво – сектор економіки, що включає в себе індивідуальне і мале підприємництво, умовна назва сукупності малих і середніх підприємств, обмежених певними правовими нормами.

До суб'єктів малого та середнього підприємництва відносяться внесені в єдиний державний реєстр юридичних осіб споживчі кооперативи та комерційні організації (за винятком державних і муніципальних унітарних підприємств), а також фізичні особи, внесені до єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців і здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (далі – ФОП), селянські (фермерські) господарства, відповідні нижченаведеними умовами.

Суб'єктами великого підприємництва в Донецькій Народної Республіки (далі – ДНР) є юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму , еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Центрального Республіканського банку ДНР (далі – ЦРб ДНР) [3].

Малим і середнім бізнесом має право займатися лише особи, зареєстровані як ФОП без утворення юридичної особи, і юридичні особи, які створюються, функціонують і припиняються в особливому порядку, встановленому законодавством.

3.2. Концептуальні засади розвитку підприємництва

Найважливіше теоретичне і практичне значення мають дослідження в сфері взаємодії бізнесу і держави. У стратегії економічного розвитку ДНР виділяють чотири складові успішного функціонування республіки: державне регулювання економіки, державно-приватне партнерство, науково обгрунтована інвестиційна політика та територіальне управління. Крім цього, існують такі ситуації, коли бізнес ідеї в силу фінансової або просторової обмеженості в можливостях вимагають державної підтримки, і навпаки, держава може задіяти підприємницькі структури для вирішення соціально значущих або масштабних проектів, залучення професіоналів, нових технологій і техніки, яку було б недоцільно придбавати за бюджетні кошти. Аналіз проблемних питань знайшов відображення в розробці концептуальної схеми взаємодії державних і підприємницьких структур.

Концептуальна схема організації взаємодії владних і підприємницьких структур включає предмет, цілі, завдання, принципи, суб'єкт, об'єкти та сфери взаємодії, теоретичні та методичні основи організації взаємодії, а також науково-методичні підходи до забезпечення організації взаємодії, яка сприятиме ефективній співпраці між владою та бізнесом.

Основним принципом соціально-економічної взаємодії держави і підприємницьких структур є загальна спрямованість завдань і досягнення кінцевої мети. Недотримання цього принципу може призвести до розбіжностей, конфліктів, що в свою дочку негативно позначиться на роботі всіх структур. При формуванні загальних завдань і цілей, необхідно відзначити, що їх досягнення можливе тільки на основі взаємовигідних договірних відносинах [8].

В концептуальну схему велика увага приділяється науково-методичним підходам до розвитку взаємодії владних і підприємницьких структур. Їх сутність полягає у визначенні ефективності державної програми, для реалізації якої залучаються підприємницькі структури. Учасники державної програми представляють відповідальному виконавцю і співвиконавцю інформацію, необхідну для проведення оцінки ефективності державної програми і підготовки річного звіту та доповіді.

Російські економісти розробили ряд інструментальних методик, в яких розкрито методи аналізу і послідовність оцінки державних проектів і програм: Керівництво по оцінці проектних пропозицій в рамках Програми співпраці ЄС і Росії (Тасіс) [7], Порядок розробки, реалізації та оцінки ефективності державних програм Російської Федерації [4].

Зокрема, в цьому документі передбачається, що програми повинні містити: перелік цільових індикаторів і показників Державної програми з розшифровкою планових значень по роках її реалізації, а також відомості про взаємозв'язок заходів і результатів їх виконання з узагальненими цільовими індикаторами державної програми; обгрунтування складу і значень відповідних цільових індикаторів і показників Державної програми по етапах її реалізації та оцінку впливу зовнішніх факторів і умов на їх досягнення; опис заходів державного регулювання і управління ризиками з метою мінімізації їх впливу на досягнення цілей державної програми; методику оцінки ефективності державної програми.

Аналізуючи цей Порядок, М.М. Анюрова констатує, що самої методики оцінки ефективності програм в документі не міститься, дано тільки вимога до її розробки. Виходить своєрідна «методика з розробки методики». Тому, продовжуючи теоретичне дослідження, звернемося до Е.І. Габдуллина, яка зазначає, що при всьому різноманітті форм державно-приватного партнерства в своїй основі вони покликані забезпечити певну вигоду для кожного з учасників. При цьому очікуваний ефект може лежати в різних областях для кожного із зацікавлених суб'єктів, мати різні критерії, які не відносяться до області фінансових показників [5]. За словами М.М. Анюровой оцінка ефективності програм повинна мати єдину методику, а також відрізнятися простотою, конкретністю і ефективністю. При цьому, на її основі необхідна розробка методики, яка враховує особливості різних соціальних сфер, а саме освітніх і культурних структур, соціального захисту, охорони здоров'я. В даний час такі методики використовуються в Російській Федерації не тільки галузевими міністерствами, а й регіональною владою, які використовують їх при виборі показників ефективності. Аналіз і оцінка ефективності взаємодії влади і бізнесу на різних етапах відрізняються целеполаганием і методикою. Тому слід визначитися з життєвим циклом спільних проектів, а потім вже вибудовувати послідовність аналітичних процедур. Відповідно до роботам, присвяченим питанням життєвого циклу, таких авторів, як В. Ж. Дубровський, Е.А. Кузьмін [7], М. Чернігівський [8], взаємодія владних і підприємницьких структур має три стадії життєвого циклу:

  1. Підготовча стадія включає кілька напрямків. Спочатку необхідно твердження: а) цілей і пріоритетних напрямів взаємодії, конкретних завдань; б) відповідних нормативно-правових актів (законів, стратегій, концепцій, програм), що регулюють правовідносини держави і малого та середнього бізнесу з питання взаємодії в рамках певного об'єкта (галузь, об'єкт будівництва, регіон); в) періоду – коротко-, довгостроковий, на постійній основі, до виконання намічених результатів; г) оцінка доцільності залучення приватного бізнесу до виконання завдань. Далі йде визначення учасників взаємин від представників влади (відповідальних виконавців, розпорядників коштів, контролерів, оцінювачів-експертів ефективності) і від бізнесу на конкурсній основі (конкретні виконавці або об'єкт державного впливу). Залежно від напрямків взаємодії відбувається оцінка джерел і обсягів фінансування, складання кошторису по програмним заходам з деталізацією за періодами освоєння коштів, закріпленням відповідальних виконавців і конкретизацією результативних показників ефективності по кожному заходу для своєчасного контролю та усунення негативних чинників/наслідків з подальшим закріпленням сум при бюджетному плануванні (державний, федеральний чи місцевий бюджет).
  2. Стадія реалізації спільних заходів – проведення конкретних видів робіт, послуг; здійснення виробництва, будівництва або обслуговування конкретного предмета взаємодії влади і бізнесу; досягнення проміжних результатів; їх контроль і оцінка ефективності виконання поставлених завдань (ступінь досягнення мети); складання проміжного звіту про хід виконання.
  3. Стадія завершення взаємодії характеризується правовими процедурами завершення: спеціальними комісіями перевіряється ступінь готовності об'єкта до експлуатації (стосується будівництва), якість готової продукції (стосується виробництва); оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети за напрямами і поставленим завданням; готується відповідна документація, що підтверджує результати завершеності спільного проекту (програми); об'єкт передається замовнику і вводиться в експлуатацію (технологія і готова продукція передається в право користування).

Е.І. Габдуллина пропонує формування фінансової еталонної моделі державно-приватного партнерства, яка розробляється органами державної влади та в процесі подальшої підготовки проекту постійно розширюється і уточнюється. Ключовим питанням в еталонної моделі ДПП є опис наявних потоків. Основні аспекти кількісного аналізу зводяться до оцінки реалізації системи принципів з урахуванням існуючих ризиків в процесі організації даного взаємодії. Аналітична частина такої оцінки повинна містити таблицю, яка відображатиме фінансову структуру, з урахуванням джерел фінансування, як визначено в еталонної моделі ДПП.

Запропонована Е.А. Малицької модель фінансових витрат з вбудованим механізмом аллокации ризиків включає прогнозний розрахунок чотирьох показників: калькуляція витрат; розмір податкових надходжень до бюджету; утримувані ризики, які несе державний сектор; передані ризики. Метою розрахунку моделі фінансових витрат з вбудованим механізмом аллокации ризиків для держави є виявлення показника економічної життєздатності проекту, який визначається як різниця між розрахунком держави і розрахунками приватних інвесторів (тобто чи є тендерна заявка більш вигідною в даній моделі державно-приватного партнерства, ніж при здійсненні робіт державним сектором) [2].

Є.П. Аржанік, Н.В. Чухломін в своїх роботах приділяють значну увагу аналізу грошових потоків проекту взаємодії влади і бізнесу, оскільки проекти ДПП мають справу з грошовими потоками на протязі довгого терміну, і тимчасова вартість грошей залежить і від часу надходження, і від періоду витрачання коштів.

За підсумками сутнісного аналізу методичних підходів до оцінки ефективності проектів взаємодії влади і бізнесу можна зробити наступні висновки:

Взаємодія владних і підприємницьких структур розглядається з двох сторін: вплив влади на бізнес і бізнесу на владу.

Розглядаючи процес взаємодії перед владними структурами виникає дві основні задачі. Перша це розвиток малого і середнього бізнесу. Для цього необхідно: проаналізувати діяльність малого та середнього бізнесу, щоб виявити перспективні напрямки розвитку; організувати інвестування підприємств малого і середнього бізнесу, що можливо при реалізації інвестиційних проектів реального сектора економіки, а також опрацювати стратегію просування товарів, що дозволить підприємцям вийти на світові ранки, а державі підвищити імідж Республіки і привабливість для інвестицій. Всі ці організаційні заходи дозволять підтримати і налагодити роботу підприємницьких структур.

При взаємодії органів влади та підприємницьких структур возникаю проблеми, які необхідно вирішувати. Тому другий основним завданням державних органів влади є сформувати таке нормативне поле, яке дозволило б врахувати інтереси всіх сторін.

Вплив органів влади на підприємницькі структури можна розглянути через:

В рамках даної роботи будуть розглянуті всі існуючі моделі на основі партнерства. До таких моделей можна віднести: державно-приватне партнерство; соціальне партнерство; патронажу; корпоративістського; асоційовану.

Згідно з проведеним аналізом в РФ, яка лідирує сферою реалізації ДПП-проектів в 2015 р було ЖКГ – 194 здійснених проекту. У соціальній сфері цей показник становив 165 проектів, в енергетичній сфері – 163 проекти, в транспортній сфері – 64 проекти. З 2016 року на різних стадіях реалізації знаходяться 1285 проектів. З них 505 проектів – в енергетичній сфері, 482 проекту – в комунальній сфері, 203 проекту – в соціальній сфері, 95 проектів – в транспортній сфері. Значний приріст ДПП-проектів в енергетичній сфері пояснюється залученням представників вітчизняного і зарубіжного бізнесу для будівництв енергомоста і транспортного мосту в Р. Крим.

Виходячи з цього, важливість розробки і впровадження ДПП очевидна. Основними цілями державно-приватного партнерства в ДНР є залучення в економіку ДНР приватних інвестицій, об'єднання ресурсів і розподіл ризиків партнерів для реалізації інвестиційних проектів і республіканських програм, що мають важливе державне і суспільне значення.

У Донецькій Народної Республіки підготовлений законопроект Про державно-приватне партнерство, який в даний час знаходиться в стадії доопрацювання. Прийняття даного законопроекту дозволить створити умови для ефективної взаємодії держави і бізнесу в ДНР. Це буде сприяти залученню фінансових ресурсів бізнесу для взаємовигідного співробітництва з державою в рамках різних проектів, таких як будівництво, реконструкція, модернізація, а також експлуатація і технічне обслуговування певного об'єкта. Рамки даного закону розширені і передбачають муніципальної-приватне партнерство. Це дозволить і місцевим адміністраціям залучати приватних інвесторів для реалізації своїх проектів в туристичному бізнесі.

Інвестори, у свою чергу, зможуть інвестувати в довгострокові проекти з фіксованою прибутковістю під гарантії та зобов'язання держави. Також позитивним моментом є те, що бізнес зможе вільно розпоряджатися інвестиціями і отриманими в результаті передбаченої угодою діяльності продукцією і доходами.

В рамках законодавчого проекту основні завдання державно-приватного і муніципальної-приватного партнерства полягають в наступному:

У ДНР серед основних принципів партнерства між владними та підприємницькими структурами можна виділити:

Вивченням форм ДПП займалися вчені економісти Я.В. Коженко, П.В. Пашковський [7], А.А. Гатауллина [8], Ю.Л. Петрушевський [9]. В результаті аналізу цих форм взаємодії встановлено, що для Донецької Народної Республіки найкращий варіант представляє модель державно-приватного партнерства.

Розглядаючи державно-приватне партнерство для розвитку і підтримки малого і середнього підприємництва, необхідно проаналізувати найбільш поширені форми. До основних форм ДПП в сфері економіки і державного управління слід віднести [10]:

Взаємодія будь-яких економічних суб'єктів засноване на принципі балансу інтересів. Вперше цей термін щодо взаємодії владних і підприємницьких структур (далі – ВВПС) був введений І.А. Ангеліною: баланс соціально-економічних інтересів владних і підприємницьких структур – це система показників (критеріїв, параметрів), що характеризують співвідношення соціально-економічних інтересів між органами державної влади та суб'єктами підприємництва в ході затвердження та реалізації бюджетних програм, яка визначає умови їх співпраці і кордони взаємодії.

При цьому інтереси кожного конкретного суб'єкта не завжди можуть бути реалізовані в повній мірі. Таким чином, найбільш ефективною вважається та система, в якій взаємодія її суб'єктів засноване на максимальному задоволенні і мінімальному підпорядкуванні і придушенні інтересів обох сторін.

Основними принципами ВВПС, на думку А.М. Федосєєва, є:

Таким чином, питань розвитку малого і середнього підприємництва приділяється особлива увага, оскільки малий і середній бізнес розглядається як одна з ключових умов відновлення країни, економіки, а також як основа для реалізації величезного творчого і підприємницького потенціалу населення.

Специфіка, зміст та основна роль малих і середній підприємств полягає в активній участі суб'єктів МСП у формуванні конкурентного середовища та ліквідації монопольного впливу; формуванні активного середнього класу як основи становлення громадянського суспільства, зниження безробіття в цілому.

Мале підприємництво являє підприємницьку діяльність, здійснювану суб'єктами економіки при певних, встановлених законами, критеріях, які і визначають сутність даного поняття. Критерії віднесення підприємств до суб'єктів малого та середнього бізнесу різняться в різних країнах.

Посилення регулюючої ролі держави актуально, оскільки існуючий комплекс заходів, програми підтримки малого та середнього підприємництва не утворюють цілісної системи в силу розрізненості цілей і неузгодженості регуляторів.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена.

Орієнтовна дата завершення магістерської роботи: червень 2018 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік джерел

  1. Лапуста М.Г. Малое предпринимательство / М.Г. Лапуста. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 454с.
  2. Цыцаковский О.С. Развитие малого предпринимательства в регионе [Электронный ресурс] / О.С. Цыцаковский // Стратегия антикризисного развития в антикризисном управлении экономическими системами: II межд. науч.-практ. конф., Донецк, 14 апр. 2016: тез.докл. / ГОУ ВПО Донец. нац. техн. ун-т. – Донецк : ДонНТУ, 2016.
  3. Банчева А.А. Индивидуальное предпринимательство в системе малого бизнеса / А.А. Банчева // Экономический журнал. – 2015. – №1 (37), С.11–18.
  4. Рославцева Е.А. Концептуальные основы взаимодействия властных и предпринимательских структур / Е.А. Рославцева // Менеджер. Вестник ДонГУУ / Донецк. гос. ун-т упр. – 2016. – № 2 – С. 63–78.
  5. Рославцева Е.А. К вопросу о взаимодействии властных и предпринимательских структур / Е.А. Рославцева // Управление инновациями: теория, методология и практика: международ. науч.-прак. конф., Москва, 31 мая 2016 г. – Москва: Издательство Инфинити, 2016. – С. 10–13.
  6. Ассоциация молодых предпринимателей России [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые дан. – Москва, сор. 2006–2016. – Режим доступа: http://moldelo.ru/2014/05/15/na-sajte-rossijskoj... – Загл. с экрана.
  7. Федосеев А.М. Основы взаимодействия предприятий малого и среднего бизнеса с органами государственного и регионального регулирования / А.М. Федосеев // Известия Санкт-Петербургского университета экономики и финансов. – 2009. – № 2. – С. 173–176.
  8. Солодова Е.П. Взаимодействие государства и субъектов малого предпринимательства / Е.П. Солодова // Основы экономики, управления и права. – 2012. – № 2. – С. 16–20.
  9. Омельянович Л.А. Развитие финансовой инфраструктуры малого предпринимательства : монография / Л.А. Омельянович, К.В. Богун. – Донецк : [Доннуэт], 2011.
  10. Петрушевский Ю.Л. Взаимодействие государственных и предпринимательских структур в ДНР / Ю.Л. Петрушевский, А.Е. Ревунов // Торговля и рынок : науч. журн. / М-во образования и науки ДНР, ГО ВПО Донец. нац. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского; [ред. кол. Азарян Е. М. и др.]. – Донецк, 2016. – Вып. 2. – С. 84–92.