Біографія
Дитинство
Я, Брехов Дмитро Ігорович народився 27 вересня 1995 року у м. Макіївка Кіровського району. У дитинстві я був спокійною дитиною, проводив багато часу зі своїми рідними, а особливо з дідусем. Моїм улюбленим заняттям було збирати різного роду конструктори і колекціонувати машинки. У дитячий сад батьки мене не віддавали і самі займалися моєю освітою. Читати і рахувати я навчився досить рано. У віці трьох років я знав досконало абетку і читав нескладні словосполучення, а також рахував до ста. Вже у віці п'яти років мав гарну пам'ять, тому без особливих зусиль запам'ятовував вірші.
Шкільні роки
У 2002 році я пішов до першого класу Макіївської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 108. Завдяки гарній дошкільній освіті програма першого класу давалася легко, тому перші класи я вчився на відмінно. У віці 7 років я був активною дитиною, полюбляв рухливі ігри на уроках фізкультури і багато бігати. Батьки не знали, куди подіти мою енергію, тому вирішили віддати мене на карате. Але вже незабаром, я почав захоплюватися футболом, тому відвідувати секцію карате мені ставало все менше і менше цікаво. І ось, нарешті, в третьому класі батьки віддали мене на футбол. Ці роки особливо нічим не запам'яталися, тому що я був спокійним, скромним хлопчиком, який добре вчився і грав у футбол.
У середніх класах, особливо класу з сьомого, я брав участь в абсолютно різних видах діяльності: брав участь мало не у всіх спортивних змаганнях від збірної школи, брав участь в ранках, виставах та інших театральних постановках, пробував свої сили на олімпіадах з історії, математики і з образотворчого мистецтва. В останньому вдавалося добиватися хороших результатів. Особливо запам'яталася мені участь на протязі декількох років в інтелектуальній грі Брейн-ринг
м.Макіївка у складі команди своєї школи. Однією з важливих подій того часу стало моє рішення покинути футбол і почати займатися баскетболом. З тих пір я пов'язав своє життя з даним видом спорту, з того моменту і до цього дня. Дуже яскраві спогади залишив 2010 р. У цьому році я був учасником 34 Всеукраїнського зльоту ЮІР і 14 Всеукраїнського конкурсу КВН - ЮІР, представляючи команду Донецької області в МДЦ Артек
. Проведений там час, можу сміливо вважати найкращим часом середньої школи. У школі мені подобалося, тому йти після дев'ятого класу не представлялося реальним. Успішно склавши іспити, я продовжив навчання.
У більшості шкіл старші класи прийнято ділити на-профільні, моя школа не стала винятком. Так як в моїй школі багато учнів закінчивши дев'ятий клас, вирішили не продовжувати навчання, нас об'єднали в один великий колектив. Профіль мого класу визначили, як правовий, з поглибленим вивченням правознавства, історії та ще деяких дисциплін гуманітарного роду. На той момент, мені це не здалося чимось негативним, адже особливих, професійних уподобань після дев'ятого класу не спостерігалося, але й позитивно я це не сприйняв, так як улюбленими предметами на той момент були математика, географія та історія, перші два в більшій мірі. У ті роки я так само брав активну участь в житті школи. У десятому класі я ще рік знаходився в організації ЮІР (Юні Інспектори Дорожнього Руху), з якою їздили в Святогірськ, але вже не в якості учасників, а в якості людей, які проводили змагання Обласного зльоту ЮІР. Після увійшов до складу клубу Патріот
, діяльність якого була спрямована на збір цікавих матеріалів, фактів, історій про Другу світову війну, а також проведення різного роду заходів на дану тематику. Особливим досягненням того часу стала перемога в Чемпіонаті Шкільної баскетбольної Ліги шахтарських міст
сезону 2012/2013 у складі команди БК Зарево
, для досягнення якої було витрачено два роки важких тренувань. Яскраві спогади тієї фінальної чемпіонської серії залишилися, і до цього дня, немов це було вчора.
Професійне становлення та університет
Як було раніше сказано, особливих професійних переваг у мене не спостерігалося, а був лише ряд улюблених предметів, до яких в десятому класі додалася ще й фізика. Я не до кінця усвідомлював, ким я хочу стати. Звичайно, як і будь-який хлопчисько, який займається будь-яким видом спорту, я хотів бути професійним баскетболістом, але батьки твердили, що мені необхідно мати освіту, тим більше успішність у мене була високою, хоча і не на відмінно. Тому починаючи з середини десятого класу, я почав придивлятися до ВНЗ із різними напрямками підготовки, які вони могли дати. Спочатку мій вибір ґрунтувався виходячи з моїх улюблених предметів, які я б міг добре здати на ЗНО (Зовнішнє Незалежне Оцінювання), і які були базовими в тій чи іншій спеціальності. Виходячи з такої логіки вибір відразу ж упав на такі ВНЗ: ДонНУЕТ, ДонНТУ і ДонНАБА. Було дуже важко вирішити, ким я хочу бути, економістом, інженером або інженером будівельником. Далі я відвідував безліч семінарів даних установ. І зупинився на тому, щоб стати інженером. В одинадцятому класі я записався на курси в ДонНТУ з фізики, української мови та літератури. У ДонНТУ мене приваблювало два факультети КНТ і ФКІТА. На ФКІТА я дивився в бік спеціальностей ТКС і СУА, які відносяться до кафедри автоматики і телекомунікацій. Якось в Макіївському ліцеї № 1 проходив день відкритих дверей, куди приїхали представники всіх факультетів ДонНТУ. Власне мова Вікторії Павлівни Тарасюк, на той момент, яка представляла ФКІТА, мене переконала найбільше, тому я прийняв рішення, що в першу чергу, куди я подам документи, стане факультет КІТА. У виборі спеціальності між ТКС і СУА, вибір припав на першу, просто я вважав її більш цікавою і хотів розібратися, як працює Інтернет. Так, незабаром, я і став студентом ДонНТУ за фахом телекомунікації.
Перший курс давався нелегко, справа була не настільки в складності матеріалу, як в ритмі. Мало того, що обсяг інформації, що вивчається відрізнявся від шкільного, так ще й доводилося тренуватися в баскетбол кожен день в м.Макіївка. Тим більше на той момент я вже працював в ДС Дружба
баскетбольним статистиком на матчах БК Донецьк
і відвідував семінари з підготовки молодих арбітрів і секретарів. Тому в першому семестрі я ледве вийшов на стипендію. Втягнувшись в такий високий життєвий ритм, навчатися стало помітно легше і свій другий семестр я закінчив майже на відмінно. Весь перший курс можна описати, як перехідний процес від школяра до студента.
На другому курсі почали з'являтися дисципліни, я б дав їм назву перехідні
, які повинні були розвивати інженерне мислення і надалі підготувати студента до предметів за фахом. У цей момент я трохи не пошкодував, що вступив до університету. Вчитися було не цікаво до третього курсу, поки не з'явилися предмети, що відносяться до моєї спеціалізації. Саме з третього курсу почали вести дисципліни викладачі з нашої кафедри, які відразу справили гарне враження, та й їх предмети давали розуміння студентам на кого вони вчаться. Тому вчитися ставало цікавіше, ніж в попередні роки. У той час моїм науковим керівником був призначений професор кафедри АТ, декан факультету КІТА, к.т.н. Турупалов Віктор Володимирович. Він допомагав мені готуватися до конференцій, з написанням НДРСа і в написанні бакалаврської роботи. Також хотілося б відзначити к.т.н., доцента Молоковского І.А., який зробив значний внесок у написанні бакалаврської роботи. Тема роботи звучала наступним чином: Проектування мультисервісної мережі для бізнес-центру
, яку я успішно захистив на 4/80/В.
Після закінчення бакалаврату, я вирішив продовжити навчання за своєю спеціальністю і подав документи для вступу на п'ятий курс в магістратуру. Мені вдалося успішно скласти вступні іспити і я став студентом 5 курсу. Науковим керівником став Молоковскій І.А., разом з яким я займаюся написанням своєї магістерської дисертації.
З особливих досягнень за період навчання хочеться відзначити спортивні. Протягом всіх років я був і є гравцев збірної нашого ВНЗ з баскетболу. З нашою командою нам вдалося домогтися таких результатів: чвертьфінал у Першій Баскетбольній Лізі сезону 2016-2017 рр; півфінал в комерційному турнірі Кубок Виклику - 2017
; ІІІ місце у фіналі Першої Універсіади Донецької Народної Республіки з баскетболу 2017 р. Остання подія є найбільш значною, оскільки наш ВНЗ давно не отримував медалі на універсіадах по даному виду спорту.
Цілі і плани на найближче майбутнє
У найближчому майбутньому моєю основною метою є написання магістерської дисертації та успішне завершення навчання в університеті. Після закінчення ВНЗ знайти цікаву, гідну роботу, де знадобилися б отримані знання за період навчання. Ніколи не зупинятися на досягнутому і постійно самовдосконалюватися.