ПРОФЕСІЙНЕ МОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ

Авторы: Н. И. Кульбида, А. В. Дробитько;
Источник: Збірник матеріалів VII міжвузівської студентської науково-практичної конференції, 25 травня 2015р., м. Донецьк / ДВНЗ "ДонНТУ", Каф. укр. та рос. мов ; редкол.: Т.О. Мачай та ін. - Донецьк : ДВНЗ "ДонНТУ", 2015. - С. 22-24. [Электронный ресурс]

У людини, що займається виробничою, науковою, державною, політичною та іншими діяльностями, мовлення є невід’ємним інструментом. Під мовленням розуміють результат процесуформулювання і передачі думки засобами мови. Важливе значення має вивчення й правильне використання мовних засобів у вираженні думки для досягненнявизначеної мети (спілкування, повідомлення, впливу). Це все поєднує в собі культура мовлення.

Культура мовлення – це дотримання усталених мовних норм усної й писемної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовних засобів залежно від мети й обставинспілкування.

В умовах переходу до ринкових відносин, запровадження новихтехнологій, автоматизації виробництва виникла необхідність підготовки кваліфікованих, конкурентоспроможних фахіців з високим професійним рівнем. Разом з тимвеликого значення набувають мовна освіта і мовне виховання. Адже здатність керувати своїм мисленням і мовою допомагає краще оволодіти обраним фахом, досягти майстерності. У цьому й полягає універсальність мови, необхідність оволодіння нею фахівцями, тому що вона потрібна представникам будь-якої професії та профілю.

Для того, щобоволодітипрофесійным мовленням фахівець, під час опрацювання наукової літератури повинен думали цією мовою, не вдаючись до перекладу. Їхня свідомість повинна бути зайнята переважно змістом, оскільки мовне оформлення є необхідним і достатнім набором засобів, що здійснюється спонтанно. За допомогою професійного мовлення майбутні фахівці закріплюють у пам’яті результати пізнання дійсності й цим об’єктивують свою свідомість, оскільки вона є загальним ефектом зближення праці й спілкування.

Специфіка професійного мовлення полягає в обслуговуванні сфери виробничих відносин, потреб спілкування між представниками однієї професії. Відмінні знання мови фаху підвищують ефективність праці, допомагають краще орієнтуватися в складній професійній ситуації.

Майбутнім фахівцям, слід брати до уваги те, щоневід’ємною частиною їхньої майбутньої діяльності, іміджу і, зрештою, успіху є вміння спілкуватися. Спілкування – один із неодмінних елементів спільної діяльності людей в усіх сферах, який полягає у взаємодії як мінімум двох суб’єктів з метою передачі інформації, взаємовпливу.

Комунікативний бік спілкування передбачає використання вербальних (словесних), паравербальних (темп, інтонація тощо) та частково невербальних (жести, міміка та ін.) засобів обміну інформацією, переважно втіленої в текст.

Під час обміну інформацією виникає прямий обмін думками, поглядами, ідеями, з'являються різні форми взаємних стосунків. Отже, слово – це робочий інструмент фахівця, мовлення − компонент його професійної майстерності. Від правильності, точності, логічності, зв’язності, переконливості, емоційності, доступності висловлювань залежать ефективність роботи в будь-якій галузі.

Процес формування професійної культури фахового мовлення складається з таких основнихкомпонентів:

• засвоєнняпрофесійної лексики і термінологіїсвогофаху;
• формуваннянавичокроботизі словниками, довідниками;
• сприймання, відтворювання і створенняфаховихтекстіврізнихвидів і стилів;
• моделювання мовленнєвих ситуацій, які виникатимуть у майбутній професійній діяльності;
• боротьба з мовленнєвою неохайністю в спілкуванні, уникнення типових порушень літературної мови в мовленнєвих стереотипах фаховоїгалузі.

Отже, на сучасному етапі, коли країна потребує висококваліфікованих фахівців виникає об’єктивна необхідність спрямувати їх на врахування наявності чи відсутності у них низки професійних якостей та комунікативних знань, умінь та навичок, які у майбутньому сприятимуть або ж ускладнюватимуть успішність виконання завдань їх професійної діяльності. Тому перспективи подальших досліджень полягають у розробці структури професійного спілкування як основи організації професійної комунікативної підготовки майбутніх фахівцівбудь-якого профілю таким чином, щоб вони якісно виконували свої професійні обов’язки, у тому числі і комунікативні. Адже продуктивність підприємства безпосередньо залежить від рівня володіння фахівцем уміннями професійної діяльності та навичками професійного мовлення.

Треба уникати порушень культури мовлення. Наприклад, прийнято вважати порушеннями надмірні докази загальновідомих істин, помилкову новизну ідей, коли автор говорить про відоме, як про нове, настирливе повторення будь-якого затвердження і зайву серйозність мовлення в ситуаціях легкоїрозмови.

Найважливішим засобом обміну інформацією, як і раніше, залишаєтьсямова. Формування комунікативно-мовнихнавичок, уміння правильно і вільноговорити, доцільно використовувати мовнізасоби – необхідна умова становлення успішного в усіх відношеннях фахівця, якою б професійною діяльністю він не займався.

Литература

1. Дабич, Н. Д. Культура фаховогомовлення: Навчальнийпосібник / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці: Книги – 21, 2006. – 496 с.
2. Бутенко, Н. Ю. Коммунікативніпроцеси у навчанні: Підручник/ Н.Ю. Бутенко. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006.– 384 с.
3. Хміль, Ф.І. Діловеспілкування: Навчальнийпосібник для студентіввищіхнавчальнихзакладів / Ф.І. Хміль. – К.: Академвидав, 2004.– 208 с.