Русский   English

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Жоден економічний суб'єкт, націлений на успішний довгостроковий розвиток, не обходиться без реалізації інноваційних проектів. Невід'ємною частиною реалізації інновацій є підвищений ризик. По цьому першочерговим завданням будь–якого підприємства, яке займається впровадженням різних нововведень, є управління ризиками. Так як в рамках адекватно вибудуваної системи ризик–менеджменту залежать результати реалізації всього інноваційного проекту.

Ризик є важливим елементом, що впливає на результати господарської діяльності. Будь–яка управлінська діяльність, в тій чи іншій мірі, має ризиковий характер, що обумовлено як багатофакторної динамікою об'єкта управління і його зовнішнього оточення, так і роллю людського фактору в процесі впливу. Внаслідок цього, управління ризиками визначає напрямок і можливості забезпечення стійкості функціонування інноваційних підприємств, здатності протистояти несприятливим ситуаціям. Багатоаспектність поняття ризик обумовлюється існуванням великої кількості трактувань. Крім того, ризик – це складне явище, що має безліч незбіжних, а іноді протилежних реальних основ. Це пояснює наявність декількох визначень поняття ризику з різних точок зору так в юридичній практиці ризик – ймовірність виникнення негативних наслідків для сторін, що виникає в процесі виконання договору при наданні правової допомоги (надання юридичних послуг).

Інноваційні проекти відносяться до категорії найбільш високого ризику для інвестицій. Більшість комерційних фінансових організацій і банків не здійснює вкладення в дослідження та інновації, розглядаючи наявність цієї умови у проекті як зупиняє фактор. В основному, фінансування цієї сфери йде з бюджетних джерел, з коштів венчурних і спеціальних фондів. Тільки великі корпорації в змозі здійснювати значні вкладення в інновації. Тому при пошуку інвестицій з комерційних джерел ініціатор інноваційного проекту повинен реально оцінити свої шанси і прорахувати всі ризики, так само як і фірма вкладає інвестиції для здійснення інноваційного проекту.

Сутність поняття ризик інноваційного проекту

Успіх будь–якого інноваційного проекту залежить не тільки від його внутрішніх характеристик, але і від стану підприємства, на якому він повинен бути реалізований. Крім того, інноваційна діяльність підприємства також залежить від зовнішніх умов, що впливають на неї, і на інновацію. Впровадження будь–якого інноваційного проекту на підприємстві завжди пов'язане з певними ризиками. Ризик виникає в силу невизначеності умов і процесів, з якими пов'язаний інноваційний проект. Очевидно, що інноваційний проект, який вносить при своєму впровадженні і розвитку істотні, а часом і радикальні зміни у виробничі процеси, помітно збільшує невизначеність динаміки і результатів діяльності підприємства. А зі зростанням невизначеності зростає і величина ризику результату від впровадження інноваційного проекту.

Інноваційний проект являє собою систему взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково–дослідних, дослідно–конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, організованих, оформлених комплектом проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретної науково–технічної задачі, вираженого в кількісних показниках і приводить до впровадження інновації на підприємстві.

Проект, що здійснює прикладні, виробничі дослідження з розробки нового процесу або продукту, а також його комерціалізацію, часто представляється у вигляді бізнес–плану. Його головною метою є обґрунтування ефективності нового виду діяльності та залучення потенційних інвесторів [1].

Ризик інноваційного проекту – це сукупність невизначених ситуацій, яка складається із специфічних елементів, які мають можливість оцінки передбачуваного результату для реалізації на підприємстві у вигляді удосконаленого процесу роботи підприємства.

Особливості врахування ризику при впровадженні інноваційного проекту

Успіх будь–якого інноваційного проекту залежить не тільки від його внутрішніх характеристик, але і від стану підприємства, на якому він повинен бути реалізований. Крім того, інноваційна діяльність підприємства також залежить від зовнішніх умов, що впливають на неї, і на інновацію. Впровадження будь–якого інноваційного проекту на підприємстві завжди пов'язане з певними ризиками. Ризик виникає в силу невизначеності умов і процесів, з якими пов'язаний інноваційний проект. Очевидно, що інноваційний проект, який вносить при своєму впровадженні і розвитку істотні, а часом і радикальні зміни у виробничі процеси, помітно збільшує невизначеність динаміки і результатів діяльності підприємства. А зі зростанням невизначеності зростає і величина ризику результату від впровадження інноваційного проекту.

Графік ризику при впровадженні інноваційного проекту

Зображення 1 – Графік ризику при впровадженні інноваційного проекту

Методи оцінки ризиків інноваційних проектів

Необхідність аналізу ризиків проекту в сучасних умовах обумовлена, перш за все, тим, що побудовані за будь–яким інноваційним проектом потоки грошових коштів відносяться до майбутніх періодів і носять прогнозний характер. Методика оцінки ризиків інноваційних проектів полягає у визначенні правильного алгоритму дій для проведення аналізу ризиків проекту. Для цього існують методи оцінки ризиків інноваційних проектів.

Метод коригування норми дисконту найбільш простий і найбільш застосовуваний на практиці. Основна ідея методу полягає у коригуванні деякої базової норми дисконту, яка вважається безризиковою або мінімально прийнятною (наприклад, ставка прибутковості по державних цінних паперах, або гранична середня вартість капіталу для фірми). Головне достоїнство цього методу – в простоті розрахунків. Разом з тим метод має суттєві недоліки: розрахунок приведення майбутніх потоків платежів до теперішнього моменту часу не дає ніякої інформації про ступінь ризику, збільшення ризику у часі з постійним коефіцієнтом не вважається коректним, відсутність інформації про імовірнісних розподілах майбутніх потоків платежів і неможливість отримання їх оцінки [3].

Метод безризикового еквівалента заснований на оцінці ризиків пов'язаних зі зміною портфеля акцій. У відповідності з методом особа, яка приймає рішення, має спочатку оцінити ризик грошового потоку, а потім визначити, яка гарантована сума грошей була б потрібна йому для того, щоб індиферентно поставитися до вибору між цією безризикової сумою ризикової очікуваною величиною грошового потоку. Даний метод просто і витончений. Однак, все ускладнює ту обставину, що безризикові еквіваленти повинні відображати ризикові переваги акціонерів, а не керівництва. За цим метод безризикового еквівалента при виборі рішення на підприємствах практично не використовується.

Метод експертних оцінок – це метод організації роботи з фахівцями–експертами та обробки їх думок. Він використовуються для аналізу та оцінки результатів опитувань, представлених експертами, для прогнозування ходу розвитку подій пов'язаних з впровадженням інноваційних проектів. Для отримання інформації, в процесі проведення експертного опитування, необхідно знайти висококваліфікованих експертів, що займаються проведенням досліджень в даній галузі. Також інформація, отримана в ході проведення опитування, не є готовою експертизою, а повинна бути оброблена, і тільки після цього її можна розглядати рішенням поставленої задачі [4].

Метод аналогій найбільш простий у використанні і полягає в порівнянні розглянутого проекту з аналогічним, здійсненим в тих же умовах, при такій структурі джерел фінансування. Даний метод використовується тільки при наявності повної інформації про умови реалізації проектів в певній області, що може бути тільки для стандартних ситуацій. Однак, реалізація інвестиційних проектів інноваційного характеру не дозволяє застосовувати даний метод з–за відсутності інформації про аналоги [5].

Метод Монте–Карло являє собою використання комплексної оцінки ризику проекту на основі багаторазової імітації умов формування показників ефективності та їх відхилення від розрахункового або середнього значення. Імітаційне моделювання базується на побудові математичної моделі формування показників ефективності проекту, встановлення меж можливих змін та форм корелятивних зв'язків окремих первинних показників, що формують цю ефективність, і багаторазового комп'ютерного моделювання імовірнісних сценаріїв розвитку проекту. Незважаючи на очевидну привабливість, даний метод не використовується в промисловій і транспортній галузях так широко, як цього можна було б очікувати. Одна з головних труднощів полягає в обґрунтуванні розподілів ймовірностей змінних і кореляцій між ними. Механічно включити в імітаційний аналіз будь–який тип кореляції між змінними не складає великих труднощів. Але визначити, якими мають бути кореляції для даних галузей, непросто [6].

Таким чином, проаналізовані методи оцінки ризиків інвестиційних проектів мають переваги і недоліки. Але при проведенні дослідження, можна зробити висновок про те, що з усіх методів найкращими для оцінки ризиків проекту є аналіз чутливості та метод Монте–Карло.

Висновки

Ризики інноваційного проекту являють собою ймовірність втрат, що виникають при вкладенні підприємством коштів у виробництво нових товарів і послуг, у розробку нової техніки і технологій, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладенні засобів у розробку управлінських інновацій, що не принесуть очікуваного ефекту. Ризик є важливим елементом результатів виконання будь–якого інноваційного проекту. Будь–яка управлінська діяльність в тій чи іншій мірі має ризиковий характер, що обумовлено як багатофакторної динамікою об'єкта управління і його зовнішнього оточення, так і роллю людського фактору в процесі впливу. Ризик як об'єктивна економічна категорія описує ймовірність втрат у результаті невизначеності, що може призвести до настання непередбачених або несприятливих обставин для реалізації інноваційного проекту.

Оцінка ризику в інноваційному проекті є необхідною умовою для прийняття раціональних рішень з управління виявленими ризиками. Аналіз факторів ризиків інноваційного проекту один з ключових напрямків роботи з управління ризиком. Аналіз ризиків можна поділити на два взаємно доповнюють один одного виду: якісний і кількісний.

Таким чином, процес оцінки ризиків інноваційних проектів є невід'ємною частиною визначення їх ефективності. Точний прогноз здійснення інноваційного проекту неможливий ні за яких обставин, так як при прогнозуванні завжди присутня невизначеність зовнішнього середовища, але існують спеціальні методи, які дозволяють не тільки визначити з більшою чи меншою точністю безліч можливих варіантів розвитку подій, але й описати поведінку підприємства і умови реалізації проекту для певних ситуацій.

Перелік посилань

  1. Риски в юридической деятельности как особом виде предпринимательства [Электронный ресурс] : метод. рекомендации – Электрон. дан. – Москва : РГБ, 2015.
  2. Деньги, банки, страхование, экономика и бизнес [Электронный ресурс] : метод. рекомендации – Электрон. дан. – Москва : РГБ, 2015. Режим доступа : http://discovered.com.ua/..
  3. Чепурко Г. В. Инновационная деятельность предприятия / Г. В. Чепурко, А. А. Пелипенко // KANT. – 2013. – № 7. – С. 35–37.
  4. Вязникова О. Е. Совершенствование процесса развития инновационной активности российских хозяйствующих субъектов: дис. … канд. экон. наук : 05.07.14 : защищена 20.11.15 / Вязникова Ольга Егоровна ; ВУЗ ВГЛТУ. – Воронеж, 2015 – 230 с.
  5. Организация предпринимательской деятельности: Учебное пособие / А. С. Пелих, А. А. Чумаков, М. M. Баранников И. И. Боков, Г. А. Дреев, А. Г. Пронченко, Г. Г. Попета ; Под общей редакцией А.С. Пелиха. – Ростов–на–Дону : ИКЦ МарТ, 2008. – 382 с.
  6. Грачева М. В. Управление рисками в инновационной деятельности : Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экономическим специальностям / М. В. Грачева С. Ю. Ляпина – М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2012. – 351 с.
  7. Грачева М. В. Управление рисками в инновационной деятельности : Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экономическим специальностям / М. В. Грачева, С. Ю. Ляпина. – М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2012. – 351 с.