Біографія
Дитинство та раннє формування особистості
Я, Алексеєв Святослав Володимирович, народився 5 вересня 1997 року у місті Макіївці Донецької області. Моя мама, Алексеєва Світлана Олександрівна, працювала економістом у Макіївському металургійному комбінаті ім. С. М. Кірова, прокатний цех № 1, а батько, Стеценко Володимир Миколайович, викладачем російської мови в ДПІ (нинішній ДонНТУ) та МІБІ (нинішній ДонНАБА). До садочка, коли мама була на роботі, моїм вихованням займалася бабуся Алексеєва Раїса Михайлівна, яка вчила мене абетці, читала казки та виховувала любов до батьківщини.
У три з половиною роки мене віддали в дитячий сад, де я швидко знайшов спільні інтереси з іншими дітьми. Мені подобався садок та мій перший вихователь Олена Вікторівна, яка була доброю та в той же час сувора. На вихідні я приїжджав до бабусі Стеценко Людмили Олексіївни, з якої я добре проводив час.
Шкільні роки і спортивні захоплення
Коли мені виповнилося шість років, мене перевели в перший підготовчий клас загальноосвітньої Макіївської школи № 5 (I ступеня), який був при дитячому садку, де я перебував.
Навчальний процес в першому класі був поєднання навчання, яке проходило на українській мові, та відпочинку: вранці до нас приходив вчитель Світлана Альбертівна, безпосередньо з самої школи, а після у нас був тихий час та ігри.
Одночасно зі вступом до школи мене записали в басейн в секцію плавання. Коли я навчився добре плавати, мені запропонували перейти до спортивної групи. У спортивній групі я продовжував підвищувати свою професійну майстерність, брав участь в спортивних змаганнях, за що мені було присвоєно 1-й юнацький розряд.
У 2004 році мене і всіх першокласників з першого підготовчого класу перевели до другого класу, який знаходився у школі № 5.
Я був дуже товариською дитиною й заводити нові знайомства для мене не становило жодних проблем, мені це навіть подобалося. Після навчання у школі я відвідував секцію народних танців. У четвертому класі мене записали на бальні танці у Палац піонерів
, де я займався 2 роки.
Після закінчення початкової школи мене перевели до ліцею № 1 загальноосвітньої школи (II ступеня) № 61, де й пройшла більша частина моїх шкільних років. З вивченням англійської мови в початковій та середній школі мені допомагала моя тітка Інна Олександрівна. Коли я вчився у ліцеї, моя друга тітка Ганна Олександрівна запросила для мене репетиторів.
Після сьомого класу всім учням нашої школи потрібно було вибрати напрямок, по якому вони хотіли б надалі вчитися, й скласти іспити для вступу до ліцею, який починався з восьмого класу. Для мене це був не простий шлях, який мені допомогли подолати Бог та моя сім'я. Через те, що у мене не вистачало часу на навчання та підготовку до іспитів, плавання мені довелося залишити. Після успішного складання іспитів я поступив в економічний клас, навчання в якому було вже російською мовою. В цьому класі я знайшов друзів, з якими і по теперішній час дружу й спілкуюся.
Великий внесок у моє виховання внесла моя мама, яка пояснювала мені багато речей й підтримувала у важких обставинах. Вона виховала в мені любов до Бога, за що я їй дуже вдячний. З мамою мені подобалося складати пазли й гуляти на вулиці, ходити в луна-парк та кіно. Мені подобалося проводити час з татом, ми грали на ігровій приставці й дивилися різні фільми. Щоліта я з мамою й батьком їздили відпочивати на море. У моєму вихованні брала участь вся сім'я, за що я їй дуже вдячний.
Чому саме хімія?
Ще в дитинстві мені подобалася хімія, хоча я не знав, що це таке. Я змішував майже все, що знаходив у будинку. І одного разу додав у суміш перманганат калію (марганцівку), й суміш почала нагріватися. Тільки набагато пізніше я дізнався, що перманганат калію активно взаємодіє з різними відновниками, при змішуванні з якими відбувається саморозігрів суміші.
У сьомому класі я почав вивчати новий предмет – хімію й зрозумів, що моє перше враження про цей предмет відрізняється від того, яким я собі його уявляв. Першою та незрозумілою для мене темою стала валентність
, я її не розумів. Моя бабуся Раїса Михайлівна запросила свою подругу Тетяну Іванівну – викладача хімії, яка стала зі мною регулярно займатися. Після того, як я почав розуміти хімію, вона мені сподобалася.
В одинадцятому класі постало питання: ким я хочу бути. Я не міг визначитися – буде це хімія або психологія, але моя мама, з Божою допомогою, пояснила мені перспективи тієї й іншої професії, після чого я вибрав хімію.
Мене внесли в списки для складання іспитів ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання), після здачі яких я подав документи до ДонНТУ на факультет екології та хімічної технології. Це рішення було дано мені від Бога, та я твердо знав куди мені потрібно подавати документи.
Навчання у ДонНТУ
Спочатку я хотів вчитися за фахом хімічна технологія високомолекулярних сполук
, але, по Божій волі, я потрапив на хімічну технологію палива
. Спочатку мені було незрозуміло, чому саме хімічна технологія палива
? Але потім мені сподобалася ця спеціальність, хороші одногрупники, з яким я швидко подружився, та викладачі, які завжди йдуть назустріч студентам.
Після вступу я дізнався, що таке дебют першокурсник, та що там потрібні хлопці для виступу від нашого факультету. Дізнавшись про цю новину, я записався в команду КВН. Мені сподобалося те, як наша команда підійшла до підготовки й виступу.
На першому курсі я записався в секцію з баскетболу. Цей вид спорту мені дуже сподобався, а в університеті знайшовся відмінний тренер – Людмила Олександрівна. Этим видом спорта в университете я занимался до поступления в магистратуру. Цим видом спорту в університеті я займався до вступу до магістратури. Тричі ми збирали команду й грали за наш факультет.
Керівником моєї дипломної роботи на звання бакалавра була Людмила Миколаївна, яка добре до мене ставилася, роз'яснила всю суть роботи і її захисту, що допомогло мені захистити диплом на відмінно
.
Дипломним керівником по магістерській роботі став Ігор Гранієвич, який запропонував наукову тему, яка мене зацікавила, за що я йому вдячний.
Я дуже радий, що вчуся саме на цій кафедрі й в цьому університеті.
Моє бачення майбутнього
Я точно не можу сказати, де і ким я буду працювати, але я хочу працювати за фахом, освоювати й розвивати професійні навички. В житті я хочу реалізуватися не тільки як відмінний професіонал, але і як відмінний чоловік і батько, який буде подавати приклад своїм дітям, а також як друг, який зможе підтримати в скрутну хвилину.