Біографія
Народився 9 листопада 1994 року в місті Донецьк. Не дивлячись на складну геополітичну та економічну ситуацію того часу, дитинство можна вважати щасливим. Ця заслуга повністю належить матері, Сокол Олені Василівні, адже тільки її любов, старанність і виховання дозволили мені стати тим, хто я є.
Дуже рано навчившись читати, приблизно в 4 роки, почав своє знайомство зі світом художньої літератури. Першою повноцінною
книгою можна вважати Хрестоматію з дитячої літератури
– навчальний посібник для педагогічних училищ. Ця книга залишилася у нас в будинку, після навчання моєї матері, за освітою вона – педагог дошкільної освіти. Одним з розваг в дошкільні роки було вести прості обчислення, пов'язані з кількістю дітей присутніх в групі дитячого саду.
В школу пішов рано, в 5 років, тому що залишатися в садку ще на один рік категорично не хотілося, проте, для цього довелося проходити індивідуальну співбесіду з директором. Шкільний період не вважаю особливо примітним, у ньому мені подобалася математика і фізика, брав участь у всеукраїнській олімпіаді Левеня
та в міжнародному математичному конкурсі Кенгуру
. Любов до літератури я зберіг. Незабутнє враження на мене справив збірник Тараса Шевченка Кобзар
, однак великою проблемою для мене було запам'ятовувати вірші, до того ж пропонована в навчальній програмі література, не викликала цікавості. Все це вплинуло на вибір спеціальності, точні науки подобалися більше, ніж гуманітарні. Також, в юнацькі роки дуже захоплювався плаванням, займався в спортивному комплексі Динамо
.
Після закінчення 9 класу склав іспити і вступив до Донецького технікуму промислової автоматики. Справжній інтерес до своєї професії в мені збудив мій викладач в технікумі – Рожков Василь Васильович, його вміння викладати матеріал вміння знайти підхід до студентів робить його неперевершеним фахівцем. Проведені роки в технікумі роблять дуже сильний вплив на моє всебічний розвиток. Безліч нових людей дозволяють вивчити нову, для мене, музику, літературу. Для мене це період відкриття американських бітників – Джек Керуак, Вільям Берроуз, Кен Кізі.
На час закінчення технікуму, я точно вирішив, що моїх знань мені мало, однак не було впевненості, чи продовжувати навчання за своєю спеціальністю, або змінити професію. І щоб не обмежувати себе рамками однієї спеціальності я прийняв рішення здавати ЗНО не тільки з фізики і математики, а й по хімії. Після оголошення результатів іспитів я все ще обдумував куди вступити, але, в підсумку, вибір припав на спеціальність Радіотехніка
. Вступ на перший курс (а не на другий) було обумовлено наявністю бюджетних місць, що в подальшому, вплинуло на навчання. Хороша початкова база знанняь дозволяла глибше і ретельніше вникати в предмети, що викладаються на курсі.
Після закінчення чотирьох курсів ВНЗ (бакалавріат) я провалюю вступний іспит з англійської мови на магістратуру. Це стає переламним моментом в моєму житті. Досі пам'ятаю ту бурю емоцій, які переживав у той день. Однак я вдячний цієї нагоді. Саме завдяки їй я зрозумів, що таке реальна радіотехніка. Недовго відпочиваючи, я знаходжу роботу в конструкторському бюро, на стільки цікаву, що відмовляюся від можливості потрапити в додатковий набір на магістратуру. За наступний рік, мені пощастило познайомитися і взяти участь в створенні проектів радіорелейних станцій, радіолокаційних систем і комплексів, систем радіорозвідки і радіоподавления, систем надання широкосмугового доступу і комплексів службового зв'язку різної спрямованості, дальності і специфіки роботи. Паралельно з цим, після річної відпустки
від навчання я повторно поступаю на магістратуру і продовжую навчання. Мій досвід роботи дозволяє мені вирішувати більш складні завдання швидше і якісніше, ніж мої однокурсники.
Професія інженера, передбачає строгість в міркуваннях і прихильність до будь-яких рамок, однак це ні в якій мірі не відноситься до конструкторського бюро, це творчий процес, який зобов'язує мислити ширше, ніж це вже прийнято в науці. Виходячи з цього в моїх планах на майбутнє основним завданням є творчий розвиток в моїй професії, а також приділення уваги своїй сім'ї.
Свій професійний розвиток вважаю пріоритетним, тому що радіотехнічний інженер, яким я себе вважаю, знаходиться на вістрі науки і наукового прогресу. Ми – двигун практичної науки, яка спрямована на вирішення реальних проблем і завдань в сучасному суспільстві і світі. Однак варто ставитися з великою відповідальністю до прогресу, який ми (інженери і вчені нашого часу) розвиваємо бо суспільство не повинно бути зверхзалежним від технологій.