Біографія
Особистісне становлення
Я, Мірзалієв Рустам Бюльбюльович, студент Донецького Національного Технічного Університету (ДонНТУ) був народжений в місті Донецьк, 1 червня 1998 року.
С детства был болезненным ребенком, в связи с чем первые несколько лет своей жизни был постояльцем в разного рода больницах. По прошествии нескольких лет организм перерос, в чем мне помогли занятия спортом и забота родителей.
Так само як і багато дітей у своєму віці мав безліч хобі. У яких можна розгледіти зачатки, маркери вибору майбутньої професії. Ходив в гурток малювання, особливо любив малювати, механізми, складні конструкції, і рухливі об'єкти. Завжди було цікаво як влаштований той або інший гаджет, це часто призводило до виявлення зайвих деталей
, що на мою суб'єктивну думку не збавляло функціонала. З появою комп'ютера під дослідження потрапив і він. В цілому був дуже спокійною і допитливою дитиною.
З 2004 рока почав своє навчання в загальноосвітній школі № 83. Шкільне навчання у зв'язку з нескінченними хворобами, а в періоди затишшя явною непосидючістю був неоднорідний. Я не був відмінником, але і двієчником те ж не був. Завжди вчився приблизно на 8–9 по 12–и бальній шкалі, і нічим особливим не виділявся. Про життя після закінчення школи замислився в 9 класі, переді мною стояв вибір кинути школу і постаратися поступити в технікум, або продовжити навчання, тоді я навіть не думав вступати до вузу. Оскільки конкретного плану у мене не було, я вирішив залишитися в школі. За подальші два роки я непогано підтягнув предмети, але вступати до вузу я думав все ще після технікуму. Коли б не ситуація в моєму місті в 2014 році можливо я б і не поступив в ДонНТУ. У результаті я наважився спробувати, і паралельно з поданням документів в технікуми я подав і в ДонНТУ.
Професійне становлення
При вступі в ДонНТУ в 2015 році, я подав документи на спеціальність електронні системи і мережі. Абстрактно уявляючи собі що це взагалі таке і думаючи що мене відрахують після першої ж сесії, я успішно пройшов за конкурсом і подав документи. Відучившись рік в ЕСиС і зрозумівши що я не в гірших студентах мені все одно здавалося що це не моє. Я прийняв рішення про переклад. Спеціальність мені не була цікава, з колективом я спільної мови не знаходив, а ті з ким спілкувався так само просили про переклад.
Переклад здійснювався по конкурсній основі, усього можна було вибрати 3 напрями. Першим в пріоритеті я вибрав електричні станції з ухилом у вивчення німецької мови, куди благополучно не пройшов. Другим пріоритетом за рекомендацією мого одногрупника, я вибрав електропривод і автоматизацію промислових установок, куди мене і закинуло. Завдяки щасливому випадку я потрапив саме туди куди і хотів потрапити не підозрюючи про це.
У 2016 році перейшовши в ЕАПУ, я зустрів величезну кількість цікавих людей. Одногрупники, в колектив до яких я влився без зусиль. Люди яких без перебільшення можна назвати друзями. Викладачі, які горіли своєю спеціальністю. Те що я завжди і хотів бачити в університеті. Нова група кардинально відрізнялася від попередньої, усі дружні, завжди допомагали якщо що не зрозуміло, прикривали.
Перші 2 роки університету, в ЕСиС і ЕАПУ у зв'язку з сімейними і фінансовими труднощами я вчився так само як і в школі. Багато чого не розумів, багато залишалося важко засвоюваним, що вже я і із стипендії злітав не раз, але завжди намагався виконувати роботу самостійно і якісно. Завдяки моїм товаришам, які мені допомагали в розумінні упущеного матеріалу, незабаром я вже своїми силами вийшов на підвищену стипендію. Після чого через деякий час навіть почав підробляти репетиторством і деякого роду наладками систем автоматизації. Це було цікавим досвідом, оскільки зазвичай до цього займався низкоквалифицированными роботами. Особливо мені сподобалося то що займаючись подібного роду зайняттям, я частенько прогресую набагато швидше і ефективніше, помічаю то що раніше упускав, знаходжу нові особливості, і в цілому дивлюся на картину з іншого боку.
У 2019 році після успішного захисту бакалаврської роботи, я пробував поступити в магістрат НИУ МЭИ. Пройшовши за конкурсом на бюджет, але не отримавши місце в гуртожитку, мені довелося забрати документи. Громадянства у мене не було, а забезпечити реєстрацію і житло під час навчання я сам не міг.
Повернувшись я продовжив навчання в магістраті ДонНТУ. В той же час влаштувавшись на роботу техніком в ТОВ Донбас-девелопмент
. У швидше начальство почало помічати мою активність і мене підвищили до електрика, а услід і до старшого зміни. На той час я вже розумів деякі ази і то що я не хочу працювати у сфері усунення дрібних поломок і ТЕ.
Навесні 2020 року розуміючи що рухаюся не в ту сторону я звільнився, благо коронавірус допоміг з різкістю ухвалення рішення. Через місяць на кафедрі запропонували спробувати себе в проектній справі. І я влаштувався працювати інженером-конструктором в ДУ Науково-дослідний, проектно-конструкторский і технологічний інститут вибухозахищеного і копальневого електроустаткування
.
Новий колектив мені сподобався, мені завжди подобалися зацікавлені люди. Кожен з них має величезний досвід і великий багаж знань, безліч разів мене наштовхували на досить очевидні рішення, але в силу недосвідченості і пропусків в знаннях мною не видимих. Посаду інженер-конструктор має на увазі в собі рішення більше конструкційних, архітектурних рішень. Але кресленнями мене не обмежили, начальство знало що я з ЕАПУ і запропонували мені зайняття ближче до моєї спеціальності. Переді мною поставили завдання автоматизації трансформаторної підстанції і єднальних елементів. Це означає необхідно розробити схематику плати, декілька програм на мікропроцесори, супутні програмне забезпечення, і усе це повинно відповідати безлічі стандартів. Нехай це і у рамках макету для демонстрації можливостей нової архітектури мікропроцесорів. Ця новина мене дуже обрадувала, за декілька місяців до цього я почав цікавитися мікропроцесорним програмуванням і микросхемо
Оскільки фахівців в цьому питанні в моєму відділі не було, то і почав я все сам і з нуля. Безліч проб, помилок, можливо не оптимальних рішень, але на мою думку це навіть краще. Краще спробувати 100 різних рішень і вибрати одно відповідне, чим сліпо рухатися по указці. Так і матеріал засвоїться краще і картина видно з різних сторін, що формує краще уявлення про реалізацію.
Цілі, плани на майбутнє
Очевидною метою коштує закінчення університету, але і до закінчення можна з багатьом ще ознайомиться. Такі речі як ПЛIС, що постійно мелькають в моєму полі зору, але що ніяк не доходять до яких або реальних дій.
Після закінчення університету планую спробувати себе в написанні драйверів для устаткування і подальше зайняття мікросхемотехнікою і процесами автоматизації. Так само планую спробувати переїхати, у зв'язку з відсутністю видимих мною перспектив в рідному місті.