Біографія
Особистісне становлення
Мене звуть Маргарита, я народилася 17 жовтня 1996 року, в місті Сніжне, Донецька область. Моя родина не велика. У мене є
мама, тато і старший брат. Щоб не трапилося, я завжди можу розраховувати на їх розуміння і підтримку. На
приватне становлення особистості кожен з членів сім'ї вклав частинку себе. У дитинстві я була батькова дочка,
мені про це всі говорять. На будь-які заходи мене завжди брав із собою, багато розповідав пізнавального, тому
мені цікаво було знаходиться в його компанії. Я з дитинства росла творчою дитиною, дуже любила розмальовувати і
робити всякі аплікації з кольорового паперу, і щоб я взагалі була фахівець в області паперу
, тато мене навчив
вирізати дуже красиві сніжинки, які я до 31 грудня по сей день вирізаю. Мама навчила бути блискучим фахівцем у
галузі, то з чим не впорається жоден чоловік і звичайно ж створювати таку домашню обстановку, щоб інші
члени сім'ї відчували тепло і затишок. Свого часу, коли я була маленька, мама в'язала мені нереально модні і
красиві речі. Коли у мене з'явився до цього інтерес, мама мене звичайно ж всьому навчила і надалі я почала
пробувати себе не тільки в в'язанні, а й у вишиванні хрестиком і стрічкою. Будучи підлітком з'явилася любов до
beauty індустрії, ніж я люблю займатися і по сей день. Теперь розповім про старшого брата. Старший брат – це та
людина, яка з самих пелюшок і до сих пір за мною доглядає, щоб я нічого не накоїла по дурості. Я знаю, що я можу
на нього розраховувати, щоб не відбувалося, він завжди дасть мудру пораду і захистить, бо в більшості випадків
він уже був у подібній ситуації. Найголовніша риса, якої я в нього навчилася – це суперздатність виходити зі
складних ситуацій, шукати способи та шляхи вирішення проблеми. Звичайно ж це далеко не весь список того, чого
мене навчила моя сім'я і вчить досі.
Мої шкільні роки – це найвеселіший і безтурботний час. Мені подобалося ходити в школу, тому що у нас був дуже дружний клас і кожен день, це суцільні веселощі. Крім уроків, ми часто ходили гуляти у вільний від школи час. Після уроків я ходила на вокал, і на всіх шкільних заходах, я відповідно, практично завжди виступала. Мені подобалася вся ця метушня перед концертом, який наряд одягнути, яку пісню заспівати – в загалі це було круто, непередаване відчуття.
Професійне становлення
11 років пролетіли дуже швидко, та ставало питання ребром: Куди ж вступати?
. Мені дуже важко було визначитися,
бо я більше творча людина, але я розуміла, що мені потрібна більш серйозна профессія. У мене брат програміст і я
хотіла, щось подібне, але більше з економічним ухилом, і безумовно в ДонНТУ. На жаль я закінчувала школу в 2014
році, як раз в той час, коли була військова обстановка в моєму місті, і мої плани зруйнувалися. Мені довелося
перечекати військову ситуацію, а потім вже надходити в Донецьк. Щоб не втрачати даремно час, я пішла вчитися в
своєму місті в ГПОУ Сніжнянський гірничий технікум
, на спеціальність Бухгалтерський облік
. Ось так я власне і
визначилася зі своєю профессіею. Відучившись і перечевши 2 роки, я нарешті-то надійшла в ДонНТУ, чому я була
шалено рада. Спеціальность я вирішила не змінювати. За час студентського життя, у мене з'явилося багато друзів,
знайомих і море безцінного досвіду. Студентське життя багато чому вчить, і я рада цьому досвіду, тому що
відучившись стільки років, відчуваєш себе просто переможцем.
Плани на майбутнє
В найближчому майбутньому планую знайти престижну роботу з подальшим кар'єрним ростом і звичайно ж, окрім кар'єри, створити міцну і щасливу сім'ю. Протягом свого життя ставити собі цілі, виконувати свої мрії і задуми.