Біографія

Особистісне становлення

Я, Коврик Кирило Олександрович, народився 21 травня 1999 року в місті Сніжне, в сім'ї шахтаря Коврика Олександра Васильовича і медичного працівника Коврик Людмили Іванівни. Мої батьки зіграли величезну роль у становленні мене як особистості і професіонала своєї справи. Батько завжди говорив мені, що не хотів би, щоб я продовжував шахтарську династію нашої сім'ї і вибрав собі більш безпечну для життя і здоров'я професію. А для цього потрібно старанно і добре вчитися. Його слова підтримували в мені прагнення вчитися і ставати кращим.

У дитинстві батьки не віддали мене в дитячий садок і все своє дитинство моїм вихованням займалися усі члени моєї сім'ї, кожен потроху. Мама вчила мене побутовим речам, як доглядати за собою, своїм місцем. Батько показував, як користуватися різними інструментами, розповідав мені про навколишній світ і відповідав на мільйон моїх запитань. Моя тітка, вчитель початкових класів, дуже допомогла мені перед вступом до першого класу. Завдяки заняттям з нею, до 1 вересня 2005 року, коли прийшов час йти в школу, я вже вмів читати, писати і вважати, що відразу виділило мене серед усіх моїх однокласників. Також, вже в першому класі, за допомогою своєї старшої двоюрідної сестри я почав освоювати англійську, а трохи пізніше і німецьку мови. Все своє шкільне життя я провів в одній школі Північній ЗОШ I-III ст. №1 або просто у «Північній першій».

У початковій школі я вважався самим спокійним і дисциплінованим в класі. Не все давалося мені легко, але тим не менш я завжди старанно виконував всі завдання, а якщо щось не виходило, займався додатково з тіткою або сестрою. Виховання, яке дали мені батьки протягом початкової школи, дисциплінованість, яку вони мені прищепили, дуже допомогли мені в середній і старшій школі.

Коли я перейшов в п'ятий клас, своє навчання в школі почала моя молодша сестра і велика частина контролю над навчанням перейшла до неї, мені вдавалося щороку, як і в початковій школі, закінчувати на відмінно і отримувати «похвальні листи». В цей же час я потроху почав брати участь в різних предметних олімпіадах, спочатку на рівні школи, а пізніше на міському і муніципальному рівні.

Професійне становлення

Середня школа навчила мене не тільки самостійності і посидючості, вона зіграла дуже важливу роль в моєму професійному становленні. Коли я був у 7 класі, мій учитель фізики, який за сумісництвом викладав у нашій школі інформатику, запропонував мені і моїм однокласникам взяти участь у гуртку з основ програмування. Я і ще кілька моїх товаришів з інтересом поставилися до цієї ідеї і погодилися. Тоді я ще не знав, що рішення піти на перше заняття цього гуртка було для мене ні багато, ні мало - доленосним.

Світ програмування захопив мене з перших же уроків і вже тоді я почав замислюватися про те, що я хотів би займатися цим і надалі, за межами гуртка і школи. На заняттях ми вивчали мову програмування Pascal, а також мову розмітки HTML. За допомогою простих алгоритмів ми писали програми-калькулятори, програми вирішальні квадратні рівняння, що обчислюють прості і складні приклади і формули. А ще, за допомогою графічних функцій Pascal ми створювали малюнки і навіть анімовані мультфільми, де об'єкти рухалися з різними швидкостями і в різних напрямках. Іноді у мене дух захоплювало від того, що за допомогою декількох простих алгоритмів і десятка рядків коду можна створювати щось подібне і це ще більше запалювало мене вдосконалюватися в цій справі.

Наступним кроком, що наблизив мене до світу програмування, стало вивчення HTML і CSS. Можливість створювати сайти, схожі на ті, що я буквально кожен день бачив в Інтернеті, приваблювала мене дуже сильно, і я приділяв цьому практично весь свій вільний час.

До моменту закінчення школи я вже твердо знав, яку професію я оберу і в якому напрямку я хочу розвиватися. Ще на початку 11 класу я почав цікавитися тим, де зможу отримати якісну освіту в напрямку програмування, які існують факультети та напрямки. Мій вибір припав на напрямок Програмна інженерія. Як я дізнався, воно було максимально близьким до того, чим я хотів займатися і вже сама його назва говорила сама за себе: тут вчать програмувати. Донецький національний технічний університет в 2016 році став моєю alma mater, а кафедра програмної інженерії другою домівкою, де я зміг отримати не тільки необхідні знання згідно з програмою, а й відповіді на всі позакласні питання, які у мене виникали.

В період навчання я намагався по можливості застосовувати свої навички на практиці: допомагав товаришам, брався спочатку за нескладні професійні завдання, шукав віддалений підробіток.

Моїм першим серйозним завданням стала cтудентська практика перед написанням бакалаврської випускної кваліфікаційної роботи, яку я проходив у Донецькому ботанічному саду. Разом зі своїм товаришем Миколою ми написали клієнт-серверний додаток для зберігання і обробки зображень і супутніх їм даних, яке значно вплинуло на процес автоматизації роботи підприємства. З цим завданням ми успішно впоралися, і отриманий при цьому досвід мені вдалося надалі використовувати в пошуках роботи, а також в написанні дипломної роботи. Після закінчення четвертого курсу я її успішно захистив. Надалі, в якості Junior-розробника я віддалено працював ще в двох компаніях. Не завжди все було досить гладко і в моменти, коли було особливо важко мене завжди підтримувала і підтримує моя кохана дівчина.

Цілі, плани та бачення майбутнього

На сьогоднішній день я поєдную навчання в магістратурі Донецького національного технічного університету і роботу .NET розробником. Основними моїми цілями на даний момент є успішне професійне зростання на моєму робочому місці, завершення розроблюваного нами проекту і випуск його в користування. Також, дуже хотілося б успішно захистити магістерську дисертацію і завершити свій шестирічний шлях в ДонНТУ гідно. У майбутньому в моїх планах активно розвиватися і працювати над своїм рівнем професіоналізму, дорости до Team Lead або системного архітектора і попрацювати з великими зарубіжними IT-компаніями.