Біографія
Особистісне становлення
Я, Бондар Сергій Валерійович, народився 27 травня 1981 року у місті Дзержинськ (Торецьк з 2016 р.) Донецької області.
Все свідоме життя я прожив із батьками: мамою – Бондар Ніною Дмитрівною, батьком – Бондар Валерієм Сергійовичем та бабусею – Афанасьєвою Вірою Іванівною. Батьки у мене були педагогами в школі, саме вони від народження оточували мене, відкривали для мене життя, виховували, переживали разом зі мною мої радості та невдачі. Я завжди відчував підтримку близьких людей, це надавало впевненості у прийнятті важливих рішень для мого майбутнього.
Розповісти про моє дошкільне життя складно, у моїй пам'яті не багато що відклалося. Можу лише сказати, що ходив, як усі діти, до дитячого садочка. Був дуже рухливою та допитливою дитиною.
Після закінчення дитячого садка, за всіма канонами, перейшов до загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 20 м. Дзержинська. Це сталося у вересні 1987 року. З цього часу почалося моє шкільне життя. Кількість дітей у класі була невеликою, ми завжди один одному допомагали та всіляко підтримували один одного. Шкільні роки відклалися у моїй пам'яті, як дуже активні, різноманітні та творчі. Мої однокласники і я брали участь у різноманітних шкільних змаганнях, кожне свято ми дружно брали участь у культурно-масових заходах.
Оскільки мені легко давалися точні науки, всі олімпіади з математики, фізики та хімії я завжди проходив гідно, захищаючи гордість школи та міста. Займався металошуканням. Дуже цікаво ходити по наших полях, вздовж старих доріг, на місці колишніх сіл і по місцях старих селищ, у пошуках втрачених або закопаних у землю скарбів стародавньої старовини. Скільки радості часом може принести іржавий наконечник стріли або невелика мідна монетка, нехай не дорога, але знайдена і відкопана своїми руками. А потім, вже вдома, потрібно було не тільки очистити від бруду чи іржі свої знахідки, а й класифікувати їх, описати, спробувати досконально розібратися в тому, що саме знайшлося. Також мені дуже подобається малювати олівцями та фарбами. Під час навчання у загальноосвітній школі, я також навчався у школі мистецтв.
У 1998 році після закінчення 11 класу були складені підсумкові іспити, в результаті яких мені видали атестат про здобуття середньої освіти. Мій середній бал атестату становив 10,5 за 12 бальною шкалою.
Професійне становлення
Свою майбутню професію вибирав обдумано та виважено. Очевидно, що майбутнє неможливо уявити без електроенергії. Отже, мій вибір припав на Донецький національний технічний університет, факультет інтелектуальної електроенергетики та робототехніки, напрям Електроенергетичні системи та мережі
.
Найскладнішим для мене був перший курс, оскільки довелося звикати до нового режиму навчання. Мій інтерес до навчання в університеті заохочували та зміцнювали цікаві предмети та висококваліфіковані викладачі, які створюють комфортну обстановку для освоєння нових знань. Вчитися було непросто, але цікаво. З кожним новим курсом бажання стати грамотним фахівцем у вибраній сфері лише посилювалося.
<
У 2021 році захистив бакалаврську роботу на тему Проект електропостачання південно-східної групи промислових споживачів Амвросіївського району
.
Після складання вступних іспитів, а також завдяки здобуткам у навчанні з вересня 2021 року навчаюсь за програмою магістра на факультеті інтелектуальної електроенергетики та робототехніки за напрямом «Електроенергетичні системи та мережі».
Темою магістерської дисертації є Удосконалення методів діагностування асинхронних двигунів із використанням показників якості перетворення енергії
, науковий керівник кандидат технічних наук, доцент Полковниченко Дмитро Вікторович.
Цілі, плани та бачення майбутнього
Студентське життя – це перший етап мого дорослого самостійного життя, повний позитивних емоцій та спогадів. Університет дав мені чудову підготовку і усвідомлення того, що я зможу подолати всі труднощі, що виникають на моєму шляху, і досягти успіху в обраній сфері. У майбутньому планую дописати та успішно захистити свою магістерську дисертацію, знайти цікаву та гідну роботу. В наш нелегкий час стати підтримкою та опорою для Республіки, вважаю їй дуже потрібні будуть фахівці, від цього залежить наше майбутнє.