Реферат з теми випускної роботи
Автомобільна промисловість є найбільшим індустріальним сектором сучасної світової економіки (близько 9% світового ВВП) і значно впливає на соціально-економічний розвиток країн загалом.
На сьогоднішній день транснаціональні корпорації є фундаментом економіки більшості розвинених країн, провідною силою їхнього розвитку та підвищення ефективності.
Конкуренція - це один із найважливіших атрибутів ринкової економіки. Ринок, і навіть механізм його дії неспроможна нормально функціонувати без розвинених форм конкуренції. Відомий англійський економіст Ф. Хайєк слушно стверджував, "суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше, ніж інші, досягають своєї мети".
Слово "конкуренція" походить від латинського слова concurrere -змагатися.[1]
Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу та купівлі товарів та послуг, за отримання найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує, тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, незалежні суб'єкти, залежність яких пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.
У ринкових відносинах конкуренцію - природно та об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва та систем зарплати тощо.
Конкурентоспроможність підприємства характеризує рівень компетентності підприємства щодо інших підприємств конкурентів у формуванні та використанні виробничого потенціалу певного напряму, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту, навичок та знань персоналу.
Малюнок 1 –Класифікація конкуренції
Все це впливає і на показники якості продукції, прибутковості та продуктивності.
Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою показників, що відображають конкурентоспроможність продукції, що випускається, та ефективність використання ресурсів.
Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару-конкурента як за рівнем відповідності конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її задоволення. Показник, що виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність продукції, що аналізується щодо товару-конкурента.
Конкурентоспроможність будь-якої продукції можна визначити тільки в результаті порівняння, і тому вона є відносним показником. Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, що входять до складу її якості та є важливими для споживача, визначають його витрати при придбанні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції. Основою забезпечення конкурентоспроможності підприємства є у нього конкурентного переваги. [4-8]
Під конкурентною перевагою підприємства доцільно вважати результат більш ефективного за конкурентів управління процесами формування та розвитку таких якісних та кількісних властивостей товару, які становлять цінність для покупця. Процеси формування та розвитку конкурентних переваг товару, що виробляється, реалізуються у функціональних сферах діяльності підприємства: виробничої, фінансово-інвестиційної, маркетингової, сервісної та інноваційної.
Виділення тієї чи іншої конкурентної переваги чи будь-якої її властивості не акцентують увагу на якості та ефективності процесів управління конкурентними перевагами підприємства. Ефективність управління окремим видом конкурентної переваги різко знижується проти ефективністю управління системою конкурентних переваг.
Система конкурентних переваг є об'єктом управління підприємства, всі елементи якої перебувають у тісному взаємозв'язку. Для управління конкурентними перевагами підприємства слід визначити їх основні властивості: мінливість та відносність. [3]
Мистість. Конкурентна перевага не є постійною якістю підприємств. Дія факторів конкуренції в галузі створюють умови для її динамічного розвитку, а отже, "старіння" наявних конкурентних переваг та необхідності їх підтримки. Для того, щоб досягти конкурентної переваги, необхідні комплексні зусилля. Іноді і їх виявляється недостатньо через діюшніх, не контрольованих факторів. Більше того, ті самі чинники можуть посилювати, так і послаблювати конкурентну перевагу.
Відносність. Конкурентна перевага має порівняльний характер, тому що може бути оцінена лише шляхом порівняння окремих характеристик. Відносність конкурентної переваги виявляється у її залежності від конкретних умов та причин. Підприємство, що має конкурентні переваги на одному географічному ринку, може не мати цих переваг на іншому і навпаки. При їх аналізі фактор прив'язки до реальних ринкових умов повинен обов'язково враховуватися. [9]
На кожному етапі функціонування стан конкурентоспроможності підприємства є різним. Але коли воно перетворюється на так звану зрілість, тобто стає незмінною, вважається, що настав момент для здійснення перетворень. Але за такого підходу може виникнути ситуація, коли проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що через різночасність змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства на стадії загальної зрілості, деякі з них будуть у стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому відповідно до прийнятої стратегії розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Усі чинники, що впливають конкурентоспроможність, тобто конкурентні переваги підприємства, можна розділити на великі групи: внутрішні і зовнішні.
До форм та методів максимізації внутрішніх можливостей на основі проведення технологічної політики, спрямованої на постійне підвищення конкурентоспроможності підприємства, забезпечення високої якості продукції та постачання її в строк, необхідно насамперед зарахувати гнучке використання ноу-хау у технології виробництва, що дає підприємству можливість стати лідером у випуску цієї продукції.
Показники конкурентоспроможності – система критеріїв кількісної оцінки стану конкурентоспроможності товару чи групи товарів одного класу. Для більш об'єктивної оцінки конкурентоспроможності слід доповнити її вимірювачі на мікрорівні, отримані під час опитувань керівників, рядом показників, що відбивають ступінь домінування виробників тих чи інших галузевих і/або географічних ринках.
Глобальна галузь - та, у якій стратегічні позиції конкурентів на основних географічних чи національних ринках відчувають фундаментальний вплив їх спільних глобальних позицій. Для аналізу конкуренції у глобальній галузі необхідно вивчити економіку цієї галузі та конкурентів на різних географічних чи національних ринках.
Глобальні галузі ставлять перед фірмою вимогу конкурувати на скоординованій основі у світових масштабах. У протилежному випадку фірма опиниться у стратегічно невигідному становищі. Деякі галузі, які є міжнародними тому, що у них діють багатонаціональні компанії, немає справжніх характеристик глобальності. Але беручи певну участь у розробці товару, філії компаній діють автономно, а конкурентний баланс підбивається на основі кожної окремо взятої країни. Виходячи з цього галузі з багатонаціональними конкурентами необов'язково є глобальними. Однак слід усвідомлювати, що "глобальність" завжди є результатом рівня, оскільки обсяг стратегічних переваг фірм, які ведуть конкурентну боротьбу на міжнародних ринках, у різних галузях може суттєво відрізнятися.
Конкуренція на міжнародному рівні за багатьма характеристиками відрізняється від внутрішньої: ці характеристики, як правило, беруться до уваги при розробці стратегії міжнародної конкуренції:
- різні показники витрат у різних країнах;
- різні обставини на зарубіжних ринках;
- Різна роль урядів іноземних держав;
- відмінність у цілях, ресурсах та можливості стежити за діяльністю зарубіжних конкурентів.
Однак структурні та ринкові фактори, що діють у глобальних галузях, такі самі, як і у більшості вітчизняних галузей. У структурному аналізі глобальних галузей повинні фігурувати зарубіжні конкуренти, потенційні претенденти на вхід, широкий вибір можливих замінників, а також розраховуватись ймовірність відмінності цілей та характеру фірм, так само як і різного розуміння ними стратегічно важливих речей.
Фірми можуть брати участь у міжнародній діяльності за допомогою трьох основних механізмів: ліцензування, експорт та прямі закордонні інвестиції. Як правило, перший вихід фірми на закордонний ринок означає експорт товару або ліцензування, і лише після отримання певного досвіду міжнародної діяльності фірма розглядає можливість прямих іноземних інвестицій. У галузях, де конкуренція набула справді глобальних масштабів, матиме місце експорт чи прямі іноземні інвестиції. Основний поток експортних товарів у багатьох країнах є надійним свідченням глобальної конкуренції, проте прямих іноземних інвестицій у галузь може бути. Такі інвестиції можуть складатися з незалежних філій у різних країнах, причому конкурентне становище кожної філії великою мірою залежатиме від її активів та конкретних обставин у цій країні чи місцевості.
У фундаментальному значенні галузь стає глобальною, оскільки є економічні (або інші) переваги для фірми, яка веде скоординовану конкурентну боротьбу на багатьох національних ринках. Існує безліч витків таких глобальних стратегічних переваг, як і перешкод на шляху. Завдання аналітика - дати оцінку таким явищам у конкретній галузі, що є об'єктом дослідження, і зрозуміти, чи вона є глобальною (або чому ні), або, навпаки, визначити, які витки глобальної переваги здобули гору. [10]
Процеси глобалізації по-новому ставлять проблеми взаємодії технологічних та структурних змін із економічним зростанням. Технологія є незвичайним товаром, який лише частково має винятковий характер. На відміну від звичайних товарів, частина технології або інформації може одночасно використовуватися в різних місцях різними економічними суб'єктами. Юридична захист прав власності, хоч і захищає власника технології чи ідеї, неспроможна забезпечити абсолютну винятковість такого товару. [11]У свою чергу, товар, який виробляється за конкретною технологією, може сам по собі служити джерелом усередині та міжвиробничої дифузії знань. Ця обставина в умовах глобалізації створює технологічний "спілловер", який підвищує продуктивність наукових досліджень загалом та стимулює процес подальших інновацій та технічного прогресу.
Планування виробництва, імпорту та збуту продукції зводиться до визначення параметрів якостей (функціональних, споживчих, естетико-гігієнічних), включаючи їхню упаковку, які дозволяють забезпечувати економічну результативність діяльності.
У рамках маркетингу в цілісну систему об'єднуються: дослідження в галузі збуту, реклама, організація робіт із доведення товарів до споживача. Найважливішою складовою цього плану є аналіз поточного стану ринку. Для цього необхідно мати розгорнуту інформацію про вид товару, про ступінь його новизни та відмінні особливості в порівнянні з товарами-аналогами, про їх споживчі та функціональні властивості. Необхідно також зіставити його з продукцією конкурентів, інформацією про динаміку цін та обсяги збуту цього товару.
Список літератури
1. Багиев Г.Л. Международный маркетинг. СПб. Питер, 2009. - 688 с.
2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 2 - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 624 с.
3. Глухов А. Оценка конкурентоспособности товара и способы ее обеспечения / А. Глухов // Маркетинг. - 2001 - №3. - С. 14-15.
4. Голубков, Е.П. Маркетинговые исследования: теория, практика, методология. М. Финпресс, 2005.
5. Гурков И., Аврамова Е., Тубалов В. Конкурентоспособность и инновационность российских промышленных предприятий / И. Гурков // Вопросы экономики. - 2005. - № 2. - С. 40-52.
6. Гребнев E.T., Новиков Д.Т., Захаров, А.Н. Анализ конкурентоспособности продукции / E.T. Гребнев // Маркетинг в России и за рубежом, - 2012 - №3 - С. 23-25.
7. Дихтель Е., Хершген Х. Практический маркетинг. М., 1995.
8. Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. М., 1991.
9. Гродских В.С. Экономическая теория. - СПб.: Питер, 2013. - 208 с.
10. Инфляция и антиинфляционная политика в России / Под ред. Л.Н. Красавиной. -- М.: Финансы и статистика, 2000
11. Кныш М.И. Конкурентные стратегии: - Спб, 2009. - 284 с.