Раціональне використання земельних ресурсів як основа здоров'я нації

Автори: Репетацька В.В., Губрій М.В., Цвілюк Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сьогодні нераціональне природокористування досягло рівня, загрозливого для здоров'я людини та існування безпечного довкілля. Екологічні проблеми призводять до виникнення економічних і соціальних проблем. В свою чергу, соціальні проблеми поглиблюють економічні, а економічні ще більш погіршують екологічний стан навколишнього середовища.

Вивчення динаміки захворюваності населення України, найважливіших демографічних показників за останні 20-25 років дає підстави стверджувати: негативний вплив різних чинників навколишнього природного середовища на здоров'я людини в усіх випадках є комплексним. Причому цей вплив має тенденцію до посилення та урізноманітнення, що необхідно обов'язково враховувати, коли йдеться про негативні еколого-соціальні наслідки забруднення та деградації природи в цілому, зокрема ґрунтів, водойм, атмосферного повітря, а через них – і продуктів харчування. Надзвичайно великий негативний вплив на здоров'я матерів і дітей, а отже, і майбутніх поколінь, справляють промислові викиди підприємств хімічної, нафтохімічної, нафтопереробної та металургійної промисловості, радіаційно і пестицидно забруднені території. Внаслідок погіршення демографічних показників, в першу чергу, зменшення приросту та підвищення рівня захворюваності населення, відбувається його старіння і тимчасово втрачається працездатність, зростають витрати на медичне обслуговування. А це значною мірою послаблює трудовий потенціал держави. Все це негативно позначається на відтворювальних процесах як в економіці, так і в суспільстві [1].

Слід зазначити, що за природно-ресурсним потенціалом Україна належить до найбагатших країн світу. Багатоплановість експлуатації землі як об'єкта господарської діяльності людини, її обмеженість у просторі, незамінність, невідтворюваність висувають на перший план проблему раціонального її використання та охорони. Актуальність цієї проблеми, з однієї сторони, все більш зростає у зв'язку з науково-технічним прогресом, ростом виробничих сил, які потребують залучення в господарське користування нових земельних ресурсів. А з іншої, – необхідністю збереження здоров'я населення, оскільки ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх шкідливих речовин.

Проблеми раціонального використання та охорони земельно-ресурсного потенціалу вивчаються такими вітчизняними дослідниками – Д.І. Бабміндрою, С.Ю. Булигіним, А.С. Даниленком, Д.С. Добряком, В.О. Леонцем, А.М. Третяком та іншими. В той же час багато аспектів згаданої проблеми залишаються невирішеними або дискусійними як у теоретичному, так і в практичному відношенні.

Метою статті є з'ясування підходів вирішення проблеми забруднення ґрунтів та раціоналізації природокористування у сучасних умовах.

Ґрунт являє собою верхній тонкий шар континентальної земної кори, утворений під впливом рослин, тварин, мікроорганізмів та клімату з материнських гірських порід, на яких він знаходиться. Це важливий і складний компонент біосфери, тісно пов'язаний з іншими її частинами [2, c.87].

Якщо під впливом природних факторів не порушується рівновага й хід звичних геологічних процесів, то під впливом антропогенних факторів відбуваються негативні процеси, які призводять до деградації та виснаження ґрунтів, виключення їх з сільськогосподарського користування. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель часто приводить до негативних наслідків: дегуміфікації, фізичної деградації, переущільнення, розвитку водної та вітрової ерозії, забруднення ґрунтів токсичними речовинами [3, с.123].

Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, невиважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення землеробства [4].

Значною проблемою на сьогоднішній день є застосування гербіцидів, пестицидів та мінеральних добрив. Для розуміння екологічної небезпеки, пов'язаної з використанням пестицидів, необхідно мати на увазі процеси міграції їх у навколишнє природне середовище. Пестициди зазвичай попадають в ґрунти при плановому внесенні із застосуванням тих або інших технічних засобів, при використанні посадочного матеріалу, заздалегідь обробленого пестицидами або внаслідок аварій при їх транспортуванні чи зберіганні [3, c.121-126]. Все більше накопичуються дані про вплив пестицидів на стан здоров'я та захворюваність працюючих і населення, до того ж не тільки як факторів, що мають виражену дію, але і як факторів малої інтенсивності.

Для вирішення зазначених проблем, в першу чергу, має бути забезпечено цільове використання землі відповідно до її господарського призначення. Раціональне та ефективне використання землі означає не тільки отримання максимуму необхідної сільськогосподарської продукції, а й підвищення її родючості. В разі неправильного використання землі, порушень правил агротехніки якість земель знижується, а родючість зменшується, тому сільськогосподарські підприємства повинні застосовувати певні організаційно-господарські, агрономічні, технічні, меліоративні, економічні і правові заходи [5, с.92-93]. До них відносяться: боротьба з вітровою ерозією шляхом проведення безвідвальної обробки ґрунту зі збереженням стерні на поверхні поля; боротьба з водною ерозією за допомогою поглиблення ріллєвого шару, обробітку ґрунту впоперек на схилах, контурного розорювання; проведення меліорації – науково обґрунтованої та екологічно безпечної системи заходів щодо поліпшення ґрунту; рекультивація земель, що являє собою комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності й господарської цінності порушених земель [2, с.90-91].

Вирішення проблеми нераціонального використання земельних ресурсів сьогодні неможливо без забезпечення сталого розвитку, спрямованого на підтримання життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля. Сталий соціально-економічний розвиток країни означає таке функціонування її національного господарства, при якому одночасно забезпечуються задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне господарювання, високоефективне використання природних ресурсів; підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва [1].

Отже, реалізація раціоналізації землекористування неможлива без запровадження ефективних економічних важелів та інструментів, які в умовах ринкових відносин стимулюватимуть і спонукатимуть усіх членів суспільства дбати про основний засіб виробництва в сільському господарстві, який одночасно виступає основою здоров'я нації.

Література:

Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України // Вісник НАН України. – 2002. – №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/all/herald/2002-02/7.htm
Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2003. – 284 с.
Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навч. посіб. – Львів: Новий світ-2000, 2003. – 248 с.
Дідковська Л.І. Основні принципи організації і стимулювання раціонального використання і охорони земельних ресурсів в аграрній сфері // Економічні та соціальні аспекти розвитку АПК і сільських територій. – К.: ОІЕ НАН України, 2005. – С. 28-37.
Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології: Підручник. – Львів: Афіша, 2001. – 272 с.