Мої батьки народилися в Палестине і жили там до 1967 року. Коли почалася війна з Ізраїлем, вони переїхали в Амман - столицю Иордании. Батько став працювати вчителем у школі ООН, де викладав арабську мову, математику і релігію до 1998 року.

Народився я 9 квітня 1978 року, чому батьки були дуже ради, тому що я був п'ятою дитиною і першим хлопчиком після чотирьох сестер. А всього нас шестеро дітей - 4 дівчинки і 2 хлопчика.

У 6 років я пішов у школу, де і провчився всі 12 років. У випускному класі на гос.іспиті мені не вистачило усього кілька балів, щоб продовжити навчання в Йорданії. Було не багато кривдно, тому що всі 12 років я провчився відмінно.

З дитинства я завжди любив що нибудь збирати і розбирати. І напевно тому мені хотілося стати інженером. Але для цього потрібно було продовжувати учитися. Тому я з батьками почали шукати фірми, що пропонують одержати освіту за кордоном за помірну плату. Свій вибір ми зупинили на Україні. Було дуже важко розставатися з рідними і їхати одному на довго. Але для здійснення своєї мрії це потрібно було зробити.

І от 2 жовтня 1996 я прилетів на Україну в Донецьк. На початку було дуже важко звикати до нової атмосфери, людям, мові й особливо до погоди. Надійшов у комерційний інститут на підготовчий факультет для вивчення російської мови. Перше слово було спасибі, а фраза: "Я не говорю російською мовою". Але через 5 місяців, завдяки моїй викладачці, я зміг уже спілкуватися з росіянами.

У 1997 надійшов у Доннту на факультет ВТ. Провчився там весь перший курс. Але мені не сподобалося і я перевівся на Фкитиа і зараз учуся на спеціальності ТКС (телекомунікаційні системи і мережі). Це нова спеціальність і ми будемо першим потоком, що закінчив її, чому я дуже рад, тому що я буду першим іноземним студентом-випускником на ній.

Після того, як я одержав диплом бакалавра, вирішив піти в магістратуру і зараз за допомогою мого керівника Бессараба В.І. пишу магістерську роботу.

|дисертацiя| |головна| |посилання| |ел.бібліотека|