У загальному випадку під ризиком розуміють можливість наступу деякої несприятливої події, що тягне за собою різного роду втрати (наприклад, одержання фізичної травми, утрата майна, одержання доходів нижче очікуваного рівня і т.д.).
     Існування ризику, зв'язано із неможливістю з точністю до 100% прогнозувати майбутнє. Виходячи з цього, варто виділити основну властивість ризику: ризик має місце тільки стосовно майбутнього і нерозривно зв'язаний із прогнозуванням і плануванням, а значить і з прийняттям рішень в цілому (слово "ризик" у буквальному перекладі означає "ухвалення рішення", результат якого невідомий).
     Ризик присутній практично у всіх сферах людського життя, тому точно й однозначно сформулювати його неможливо, тому що визначення ризику залежить від сфери його використання.
     Я пропоную розглядати ризик як можливість (Р) утрат (L), що виникає внаслідок необхідності прийняття інвестиційних рішень в умовах невизначеності. При цьому вважається, що поняття "невизначеність" і "ризик" не тотожні, як це традиційно вважалося, а можливість настання несприятливої події не слід зводити до одного показника - імовірності.
     Ступінь цієї можливості можна характеризувати різними критеріями:
     -імовірність настання події;
     -величина відхилення від прогнозованого значення (розмах варіації);
     -дисперсія; математичне чекання; середнє квадратичне відхилення; коефіцієнт асиметрії; ексцес а також безліччю інших математичних і статистичних критеріїв.
     Оскільки невизначеність може бути задана різними її видами ( інтервальна невизначеність, суб'єктивні імовірності і т.д.), а прояви ризику надзвичайно різні, пропонується в загальному випадку застосовувати середнє квадратичне відхилення, як найбільш адекватні критерії. Крім того особливо відзначається, що при оцінці ризику варто враховувати індивідуальну толерантність до ризику, що описується кривими корисності. У такий спосіб рекомендується описувати ризик трьома параметрами:

     Практичне застосування теорії корисності виявило наступні переваги кривої корисності:
     1.Криві корисності, будучи вираженням індивідуальних переваг інвестора, будучи побудовані один раз, дозволяють приймати інвестиційні рішення надалі з урахуванням його переваг, але без додаткових консультацій з ним.
     2.Функція корисності у загальному випадку може використовуватися для делегування права прийняття рішень. При цьому логічніше використовувати функцію корисності вищого управління, оскільки для забезпечення свого положення при ухваленні рішення воно намагається враховувати конфліктуючі потреби всіх зацікавлених сторін, тобто всієї компанії. Однак варто мати на увазі, що функція корисності може мінятися з часом, відображаючи фінансові умови даного моменту часу. Таким чином, теорія корисності дозволяє формалізувати підхід до ризику і тим самим науково обґрунтувати рішення, прийняті в умовах невизначеності.

     У світовій практиці фінансового менеджменту використовуються різні методи аналізу ризиків інвестиційних проектів. До найбільш розповсюдженим з них варто віднести:
     -метод коректування норми дисконту;
     -метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів вірогідності);
     -аналіз чутливості критеріїв ефективності (NPV, IRR та ін.);
     -метод сценаріїв;
     -дерева рішень;
     -метод Монте-Карло (імітаційне моделювання) та ін.
     К Кожному методові властиві, як переваги, так і недоліки їх практичного застосування. У зв'язку з цим у магістерській роботі буде запропонований алгоритм, що дозволяє застосувати "комплексний" метод оцінки ризику інвестиційного проекту.

      Основні тенденції динаміки фінансового стану і результатів діяльності можна прогнозувати з визначеною точністю, сполучаючи формалізовані і неформалізовані методи. В умовах крайньої нестабільності економічної кон'юнктури фінансове прогнозування може бути зведене до розрахунку варіабельного значення NPV, або іншого критерію ефективності в залежності від змінних значень ряду параметрів: обсяг виробництва, склад і структура витрат по різним видам діяльності господарського суб'єкта.
      Фінансове прогнозування здійснюється для рішення задач стратегічного планування на середньострокову і довгострокову перспективу. При чому варто враховувати, що зі збільшенням лага прогнозування зростає і ризик прогнозу. Знизити його дозволяє використання різних імітаційних розрахунків.
      Слід зазначити, що методи статистичного прогнозування визначають лише формалізовану частину інформації, тоді як основна її частина є неформалізована, але дуже важлива для прогнозування майбутнього стану об'єкта, тому на практиці ці методи варто розглядати в сполученні з неформальними методами прогнозування. Головним питанням будь-якого інвестиційного проекту є прогнозування обсягу реалізації товарів (послуг), оскільки фінансовий план, на основі показників якого визначається ефективність проекту, розраховується виходячи з прогнозу обсягу реалізації. Пропонується визначення оптимального обсягу виробництва на основі теорії ігор, що зводиться до визначення оптимальної стратегії виробництва продукції.