|
Біографія
Народилась 29 грудня 1981 року в місті Торезі Донецької області в родині інженерів. Моїм вихованням, в основному, займалися дідусь з бабусею, оскільки
батьки працювали в Горлівці.
В 5-річному віці я вже вміла читати, писати і лічити, тому сімейна рада вирішила віддати мене до школи, але
незважаючи на підготовку, я мала вигляд на свої 5 років, тому батьки вирішили трохи почекати. Наступного року, першого вересня 1987 года, я одразу стала ученицею другого класу (всі мої однокласники були старші за мене як мінімум на рік).
Навіть в дитячому віці я була людиною амбіційною, тому в навчанні намагалась бути найпершою. І була нею!
Усі роки я навчалась на відмінно, неодноразово займала перші місця на олімпіадах. Не можу сказати, що у мене були улюблені предмети, усі дисципліни викликали у мене однакову зацікавленість.
В початкових класах я була таким масовиком-витівником: часто організовувала "Поле чудес", "Що? Де? Коли?", "Час зірок". В старших класах була ведучею
шкільних концертів, перших і останніх дзвоників. Мої найулюбленіші роки в школі-1996-1998, мені подобався наш клас. Ми були дружними, веселими , активними, і кожен вже був особистістю, а це має дуже велике значення при спілкуванні.
Проте, враження про школу взагалі і деяких вчителів в окремості залишились не дуже приємними. Вже зараз, в 21 рік, аналізуючи ці враження, я роблю висновок, що просто система навчання в Україні не є досконалою.Перш за все , необхідно більш ретельно відноситись до підбору кадрів, до тих людей, які повинні бути зразком наслідування для молоді, мати авторитет.
По-друге, необхідно ураховувати матеріальний фактор (зараз заробітна платня вчителів незначно маленька,
а це накладає відбиток на моральний стан, впливає на настрій, і як наслідок-негативна аура, негативна энергія, яка впливає на всіх навколо ).
Ким я тільки себе не уявляла у майбутньому- сантехником і лікарем, перекладачем і адвокатом, навіть балериною, але в одинадцятому класі настав час замислитися про майбутню спеціальність більш серйозно.
Що стосується ВУЗу, то сумнівів не було - авжеж Донецький Державний Технічний Університет, маючий безперечну репутацію і авторитет в сфері освіти. До речі, цей ВУЗ закінчили мій дідусь і мати, а батько скінчив аспірантуру на електротехнічному факультеті.
Треба було подумати про спеціальність.
І ось в газеті "Донецкий Політехник" я прочитала про нову спеціальність "Спеціалізовані компьютерні системи в медицині і техниці"
(КСД) і одразу зрозуміла - це те, що мені треба.Нова, перспективна, сучасна, цікава, з безліччю таємниць і відкриттів.
Більш не роздумуючи, в березні 1998 року по рейтінгу я вступила до цієї спеціальності і дуже задоволена цим.
Добір дисциплин на нашій спеціальності сприяє дійсно всебічному розвитку студента, як в техничній, гуманітарній, экономічній, так і в медичній сферах.
"Компьютерні мережі", "Системи передачі даних","Розпізнання образів і зображень", "Системне програмування", "Системи управління базами даних", "Компьютерна графіка", "Анатомія", "Фізиологія", "Вступ до загальної патології ", "Основи діагностики", "Экономіка підприємств", "Філософія", "Основи права","Історія", "Психологія і педагогіка", "Англійська мова" и.т.і. У Вас ще є сумніви?
. В рамках курсу я розробила "Систему управління базами даних на фармацевтичному підприємстві", кілька курсових робіт по темі "Математична статистика і теорія імовірностей". Взимку 2002 року я приймала участь в Міжнародній
Студентській конференції , де посіла перше місце в секції "Міжнародні відносини " з доповіддю "Вплив компьютерних інформаційних технологій на розвиток міжнародних відносин".
На цей час мною зроблено спробу створення компьютерної системи по розпізнаванню МДП (маніакально-депресивного психозу) і хронічних стресових станів за допомогою нейромережного моделювання. Науковим керівником погодився бути зав. кафедорою АСУ, професор, доктор технічних наук Юрій Олександрович Скобцов.
Як відомо , в галузі розпізнавання зображень і нейромережного моделювання він досяг найбільших результатів.
Ще з дитячих років мене цікавили таємниці головного мозоку: в організмі людини немає нічого більш загадкового і невідомого. Сьогодні є діагностичні системи в галузі розпізнавання захворювань шлунково - кишечного тракту, серцево - судинної системи, неврологічних та інших захворювань. Але мозок залишається невідомим."Моделювання людської пам'яті за допомогою нейронних мереж" - так поперше звучала тема моєї магістерської роботи. Але після того ,як я познайомилась з роботами Наталії Бехтеревої - нейрофізіолога з світовим ім'ям, академіка, наукового керівника Інституту мозоку людини в Санкт-Петербурзі,
я зрозуміла, що для такої великої , дуже складної і цікавої роботи одного року не достатньо..
Тому цю тему я залишила на майбутнє ,адже я планую бути колись і кандидатом і навіть доктором наук. Отож , ви про мене ще почуєте ;-).
|
