У портретній галереї І-го навчального корпуса, серед портретів провідних учених, засновників вузу, знаходиться і портрет Ісая Марковича Пугача.
У музеї історії ДонНТУ зберігається чимало експонатів, пов'язаних з ім'ям першого директора Донецького гірського технікуму, що дав у 1921 р. початок нашому вузу.
І.М. Пугач народився в 1895 році в Чернігові в родині маляра і швачки, в якій виховувались ще семеро дітей. У тринадцятилітньому віці він утратив батька і поїхав у Горлівку, влаштувався на шахту, був коногоном, саночником, встановлював кріплення. У 1913 р. йому вдалося закінчити гірничне училище зі званням штейгера, а в 1917-1918 роках - вищі інженерні курси. Так гірничорудна справа стала його довічною професією.
У 1920 році Ісай Маркович, працюючи заступником головного інженера Юзовсько-Макиївського вугільного району, підтримав пропозицію міської влади про створення в Юзовці гірського технікуму для підготовки в найкоротший термін інженерів вузького профілю. Очолити організацію першого в Донбасі вищого навчального закладу і було доручено І.М. Пугачу.
Організація навчального процесу почалася буквально на порожньому місці. Невисокий, сухорлявий Пугач і його учні обходили напівзруйновані заводи і шахти, відшукуючи і відкопуючи з-під шлаку придатні верстати і машини, котли і труби, інструмент. Усе це вантажили на вози, впрягалися в них самі, - транспорт у той час був цілком мобілізований для потреб Червоної Армії.
Незабаром директор Донецького гірського технікуму запропонував міській владі незвичайний проект: силами студентської молоді міста спорудити в Юзовці, що страждала від бруду й епідемій, водопровід і трамвайну лінію. Пізніше почалася і газифікація. Крім прямої користі місту, І.М. Пугач планував зароблені студентами гроші витратити на покупку літератури, наочного приладдя та на облаштування гуртожитків. Студенти, до яких пізніше приєдналися і мешканці міста, рили траншеї для прокладки труб, тягли лінію першого трамвая, ремонтували вагони.
Ці роботи велися під керівництвом і за проектами Пугача, професорів Первушина, Тулпарова, Коробчанського і студента Євстратова.
Ісай Маркович велику увагу приділяв практиці в організації навчального процесу майбутніх інженерів. "Увесь процес навчання, - писав він, - проходить у майстернях, на шахті, у лабораторіях, технічних кабінетах, музеях. Тут на живих прикладах студенти осягають спеціальні предмети: математику, хімію, фізику, природознавство й ін. Жодного слова без ілюстрації, жодного слова без досвіду..." Він розумів, як важливо володіти передовими методами праці. Тому вважав, що жодна новинка, жодне досягнення в області техніки, у якому би куточку світу воно не з'являлося, не повинне проходити повз наші підприємства.
У 1926 році, після реорганізації технікуму в Донецький гірський інститут, Ісай Маркович стає його ректором. Займаючи цю посаду протягом наступних п'яти років, він багато чого зробив для становлення вузу. Потім він був призначений заступником начальника московського метробудівництва. Тут він запропонував проект будівництва першої лінії метрополітену, де особлива увага приділялася осушенню пливунів. Цей метод застосовується і сьогодні.
У воєнні і післявоєнні роки І.М. Пугач був керівником головних керівництвкадрів і навчальних закладів Міністерства вугільної і важкої промисловості СРСР.
Широку популярність одержали наукові праці і підручники І.М. Пугача - "Гірнична справа" і "Гірничорятувальна справа". Він був також талановитим винахідником і конструктором, брав участь у конструюванні перших у країні вугільних комбайнів.
За матеріалами газети "Донецький політехнік"