Я народився 7 січня 1981 року в місті Сніжне Донецької області. Наше місто невелике, але для мене рідне та улюблене.
Моя мама - Цвєткова Людмила Олександрівна - за фахом акушер-гінеколог. Вона дуже любить мене і завжди приділяє мені багато уваги. Мій батько, Писанко Микола Григорович, на жаль, вмер у 1996 році. Він був добрим хірургом. Також у мене є два рідних брати - Євген та Ігор. Вони набагато старше мене та не живуть з нами.
В 1987 році я пішов у середню школу №8. Про неї в мене залишились дуже гарні спогади. Наша школа одна з найкращих у нашому місті. Перший вчитель - Горючкіна Алла Петрівна (велике їй спасибі!). Мої улюблені вчителі в старших класах - Людмила Михайлівна Сівцова (фізика) та Раїса Василівна Плиг (українська мова та література). Також я дуже вдячний класному керівнику - Світлані Альбертівні Малині. Взагалі, хочу сказати спасибі всім моїм шкільним вчителям. Вони намагались виховати з нас справжніх людей. У школі я був більш здібним до алгебри. Зараз шкодую, що погано вчив історію та географію. Також я не любив брати участь у олімпіадах та у різних творчих заходах (гадаю, даремно). Два роки в старших класах був у складі шкільної команди по бігу. Ми брали участь в естафеті. Вона проводилась раз на рік, стартувала в центрі міста та проходила по звичайних автомобільних дорогах. Брали участь багато шкіл, але наша, як завжди, перемагала два роки поспіль (був навіть встановлен новий рекорд). Щоб перемогти, ми готувались заздалегідь. Ми тренувались вранці перед першим уроком. Після закінчення школи медалі я не одержав, але в атестаті у мене всі п'ятірки. Хочу сказати, що зі мною вчилось багато добрих та цікавих людей, тому я завжди з задоволенням відвідую зустріч випускників.
У школі я не знав, ким хочу стати. В 11-му класі я пішов на курси підготовки до рейтингових іспитів з математики, які проводились в одній з шкіл нашого міста. За підсумками рейтингів став студентом Донецького державного технічного університету - ДонДТУ на механічний факультет, спеціальність "Технологія машинобудування". Зараз наш вуз має назву "Донецький національний технічний університет". Я пішов на цю спеціальність через дві причини. Во-перше, сюди було можливо потрапити на бюджетну форму навчання. По-друге, мені сказали, що це досить непогана спеціальність. Також я планував освоїти паралельно яку-небудь спеціальність, але поки так і не зробив цього. На першому курсі всім бажаючим студентам запропонували перейти в нову групу на базі групи МВ (металорізальні верстати). Ця нова група має спеціалізацію "Мехатроніка". Мехатроніка - це сполучення механіки, електроніки та інформатики. Я вирішив спробувати свої сили. Наша група зв'язана з німецьким технічним факультетом. Нам довелось вивчати німецьку мову та ще деякі додаткові дисципліни. Звичайно, було складно. Також дуже добре, що нас навчили трохи працювати з комп'ютером. На 3-му курсі брав участь у всеукраїнській олімпіаді по ТММ (теорія механізмів і машин) в Запоріжжі. Високого місця посісти не вийшло. В Запоріжжі був на острові Хортиця, де колись була Запорізька Січ. Познайомився зі студентами з інших міст України. Це був цікавий час. Мої захоплення - гра у футбол та гарна музика. На 4-му курсі Іван Олександрович Малишко запропонував мені піти до магістратури - я погодився. Іван Олександрович - професор кафедри "Металорізальні верстати та системи". Він запропонував мені зайнятися питанням стійкості процесу розгортання. Над цією проблемою мій керівник частково працював у кандидатській дисертації.
Я не знаю, що чекає мене після закінчення магістратури, але хочу знайти своє місце в житті. Хочу, щоб розкрилися мої таланти. Мрію займатися справою, що буде приносити користь і задоволення. Бажаю вивчити англійську мову та освоїти компьютер.