Чаплигін Дмитро Вікторович

          Народився 6 січня 1982 року у місті Обояні Курської області (Росія). Невдовзі після народження сім’я переїхала до України, а саме, в селище Велике Оріхове, м. Макіївка, де зараз живуть мої бабуся та дідусь. Мати – Севостьянова Любов Олексіївна, зараз працює інженером-конструктором у проектному відділі Харцизького канатного заводу (ВАТ “Сілур”), вітчим – Севостьянов Павло Іванович – головний технолог СП “Донбас-Ліберті”. Поруч з селищем Велике Оріхове є ще одне селище - Красний Октябрь, куди я ходив у дитячий садок, а згодом, в 1988 році пішов до першого класу середньої школи №100.

          До школи ходив залюбки і вже у молодших класах особливо цікавився математикою. Моєю першою вчителькою була Шаліпова Тетяна Миколаївна. Вона завжди знала, чим зацікавити дітей і дуже зрозуміло вміла подати складний матеріал. Найважчим предметом для мене в школі було малювання. Як я не намагався малювати, нічого путнього з цього чомусь не виходило.

          Ще більш цікавішою стала для мене школа, коли я перейшов до 5-го класу. З різних предметів вже були різні викладачі. З’явились дуже цікаві дисципліни: ботаніка, англійська мова. Але важливим та вирішальним предметом для мене все ж таки залишалась математика. У 5-му та 6-му класах я брав участь та перемагав у шкільних олімпіадах з математики. Моєю вчителькою з математики була Лісна Олена Михайлівна.

          Після закінчення 6-го класу моя сім’я переїхала до міста Харцизька (30 км на схід від Донецька). У місті існувала велика кількість шкіл, і переді мною постало питання вибору школи, в якій я буду продовжувати навчання. Мій вибір зупинився на ЗШ № 24, яку мені порадила Олена Михайлівна, оскільки це була школа з математичним напрямком навчання. Однак, згідно з місцем проживання, мені треба було навчатися в іншій школі, і тому що школи були тоді переповнені, мене могли просто не прийняти до школи №24.На щастя, все сталося по-іншому. Коли ми вперше з мамою прийшли до тієї школи, завідуюча навчальним процесом Кочергіна Світлана Федорівна (мій майбутній викладач фізики), дізнавшись про мої інтереси до математики, все ж таки вирішила взяти мене до школи, за що я їй щиро вдячний.

          Вчитися у новій школі було важче, по-перше тому, що вона була нова, мені було дуже важко звикнути до нового колективу, по-друге – були високі вимоги до багатьох предметів, за що зараз я можу тільки подякувати викладачам цієї школи.

          В старших класах з’явились дуже цікаві мені науки: фізика, хімія, біологія, інформатика. В процесі навчання в ЗШ №24 активно брав участь в шкільних та місцевих олімпіадах з фізики, хімії та математики. Після 9-го класу здійснювався набір до фізико-математичного класу, в якому навчання проводилось на базі Харківського авіаційного інституту. Мої оцінки дозволяли мені потрапити до цього класу, що я й зробив з великою радістю.

          У 10-му класі зайняв 1-е місце на місцевій олімпіаді з математики. За отримані знання з математики, які допомагають мені зараз, я вдячний моєму вчителю Михайловській Анелії Францевні. Також мені дуже подобались уроки фізики, які проводила Світлана Федорівна. В 11-му класі у нас було 6 годин фізики в один день (у суботу). Здавалося б, що неможливо сприймати так довго один предмет, але с такою вчителькою як Світлана Федорівна це було можливо. Мені і після цих шести годин не хотілося йти додому.

          Ще на початку 11-го класу переді мною постав вибір вищого навчального закладу, де я бажав продовжити навчання. Серед усіх можливих варіантів я надавав найбільшу перевагу двом. Моя вчителька фізики порадила мені вступати на фізичний факультет Донецького державного університету, бо вважала, що я міг досягнути успіхів з фізики. Однак, я віддав перевагу другому варіанту: вступати до Донецького державного технічного університету (ДонДТУ) з певних причин. По-перше, мене ще в школі дуже цікавили електричні схеми, прилади, процеси, що відбувалися в них, а в ДонДТУ був Електротехнічний факультет; по-друге там вчилась моя мати та мій дядя (також на електротехнічному факультеті). Пізніше я довідався, що ДонДТУ проводить рейтингові іспити для абітурієнтів та що можливо вступити, склавши лише одну математику – це якраз те, що мені було потрібно. Я почав активно готуватися до іспитів. Потім на одному з рейтингів я набрав 53 бали і цього вистачило для вступу на вибрану мною спеціальність (Електротехнічні системи електропостачання). Найбільш за все мені сподобалось у рейтингах те, що я став студентом ще не закінчивши школу, а після випускних іспитів лишався вільний час для відпочинку влітку.

          Вчитися в університеті мені дуже сподобалось з першого дня. Більшість матеріалу, який розглядався на основних предметах (фізика, математика), я вже знав із школи, це дало мені можливість більш детально вивчати деякі предмети. Самим цікавим на першому курсі для мене був предмет “Обчислювальна техніка та програмне забезпечення”, який нам читав доцент нашої кафедри – Джура Сергій Георгійович. Саме на першому курсі я став активно вивчати обчислювальну техніку. Мене цікавило багато питань. А пов’язано це було з тим, що в моїй спеціальності існує велика кількість питань, які вимагають багато розрахунків, та для яких відсутні алгоритми рішення на ЕОМ, крім того, навіщо багаторазово робити одні й ті ж розрахунки, якщо можливо один раз навчити це робити машину?

          На молодших курсах приймав участь в студентських олімпіадах з фізики та математики. На 2-му курсі зайняв 3-є місце на регіональній олімпіаді з ТОЕ (теоретичні основи електротехніки), завдяки чому поїхав на Всеукраїнську олімпіаду з ТОЕ до Львову, де зайняв 2-е місце. На цьому подорожі до Львову не скінчилися: на 3-му та 4-му курсах мені також доводилося приймати участь в олімпіаді з ТОЕ, і я займав 3-є та 2-е міста відповідно. Готував нас до олімпіад викладач кафедри ТОЕ Антамонов Валентин Харитонович, за що я йому дуже вдячний. На 2-му курсі робив доповідь у День науки про проблеми енергетики.

          На 4-му курсі особливо запам’ятався викладач Голота Валентин Станіславович, який викладав нам політологію. Це дуже цікава людина. Його завжди усі слухали з задоволенням і відвідуваність його лекцій була самою високою. Мабуть він лишиться у мене в пам’яті на все життя.

          В весняному семестрі 4-го курсу я познайомився з професором нашої кафедри Куреним Едуардом Григоровичем, він викладав нам курс “Електропостачання промислових підприємств”. Мені дуже подобались його лекції, він розповів дуже багато цікавих речей, які знадобляться мені в подальшій інженерній діяльності, я в цьому впевнений.

          Коли я закінчив 4-й курс, завідувач нашої кафедри Муха Валентин Павлович, запропонував мені продовжити навчання в магістратурі. Я погодився і Валентин Павлович познайомив мене з професором нашої кафедри Ковальовим Олександром Петровичем, який на 5-му курсі викладав нам “Основи теорії надійності”. Мене дуже зацікавили питання, які запропонував мені Олександр Петрович, і далі він погодився бути моїм керівником.

          В майбутньому, можливо, продовжу навчання в аспірантурі. Хочу зробити щось корисне для систем електропостачання, а саме – розробити програму для розрахунку надійності, та не тільки надійності. Слід зазначити, що у галузі електрозабезпечення існує дефіцит програмного забезпечення, і у мене вже давно виникло бажання з цим боротися, розроблюючи програми.

© 2004 Дмитро Чаплигін
email: chapligin@list.ru