Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об єкти, якы мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність та виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
До природно-заповідного фонду належать:
Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
На землях природно-заповідного призначення забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об 'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільвим призначенням.
Громадяни України мають такі права:
Біосферні заповідники - це природоохоронні науководослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього проиродного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об 'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.
Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням. Передбачено виділення трьох зон: заповідна, буферна, зона антропогенних ландшафтів. Кожна з них включає в себе території ,виділені з конкретною метою їх використання.
Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється з урахуванням міжнародних програм.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення.
Перед ними стоять такі основні завдання:
Регіональні ландшафтні парки - це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що утворюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів забезпечення умов для організованного відпочинку населення.
Зазначені парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:
Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. На території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації або зміни первісного стану.
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Тут забороняється будь-яка діяльність, що порушує процеси, які відбуваються в природних комплексах, включених до його складу.
Оголошення заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Останні беруть на себе зобов'язання щодо забазпечення режиму їх охорони чи збереження.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної, освітньої роботи.
На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, не пов'язаних з виконанням покладених на них завдань.
У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони: експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що встановлено адміністрацією ботанічного саду; наукова - до її складу входять колекції, експериментальні ділянки тощо; Заповідна; адміністративно-господарська.
Зонування території ботанічних садів проводиться згідно з Положенням про ботанічний сад та Проектом організації території ботанічного саду.
Дендрологічні парки - створюються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.
Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду ,вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним і зоологічним паркам, на території яких забороняється діяльність, не пов язана з виконанням покладених на них завдань.
Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"підготовка і подання клопотання про створення чи оголошення территорій чи об'єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами Міністерства екології та природних ресурсів, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими зацікавленними підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання,я кі подаються, повинні містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкта природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонується для заповідання ,відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
Таке клопотання подається у місячний строк: щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - ьМіністерством екології та природних ресурсів України, щодо територій та об'єктів місцевого значення - органами цього Міністерства на місцях.
Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду підлягають державній екологічній експертизі.
Рішення про створення та відведення земельних ділянок прирродним заповідникам,національним природним паркам та інших територій та об єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
Рішення про створення біологічних заповідників також приймаються Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод.
Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення їх охоронних зон приймається обласними, міськими Радами народних депутатів.
Мережу створення нових об'єктів природно-заповідного фонду передбачає Закон України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" від 21 вересня 2000р. Зокрема, передбачається створити Національні природні парки: Приазовський - площею 20 тис га, Сиваський, Нижньодніпровський, Кримський, Західне Полісся, Поліський.
Реалізація загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України забезпечить збереження і відтворення ландшафтного різноманіття, а також сприятиме: дотриманню екологічної рівноваги на території України; створенню природних умов для життя і розвитку людини в екологічно збалансованому природному середовищі, максимально наближеному до природних ландшафтів; забезпеченню збалансованого та невиснажливого природокористування на значній частині території України; розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку та оздоровлення населення; зростанню природноресурсного потенціалу на суміжних з національною екологічною мережею землях сільськогосподарського призначення; удосконаленню природоохоронної нормативно-правової бази та її гармонізації з міжнародною; розбудові Всеєвропейської екологічної мережі; забезпеченню відновлення біогеохімічних кругообігів у навколишньому природному середовищі; зменшенню загрози деградації та втрати родючості земель; посиленню узгодженності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських екологічних організацій у розв'язанні проблем екологічної безпеки України.